24. Системи оцінювання і організація зворотнього зв'язку у навчальному процесі

В навчальному процесі зворотний зв'язок — це інформаційний процес, який дозволяє викладачу отримати дані про те, наскільки результати пізнавальної діяльності студента на конкретному етапі навчальної роботи, відповідають тим результатам, що були визначені викладачем на підставі загальної мети підготовки кваліфікованого фахівця в певній галузі діяльності. Наявність такої інформації дозволяє чітко оцінювати рівень засвоєння навчального матеріалу, формування професійних умінь та навичок, визначати зміст і напрям подальшої навчальної діяльності студента.

Результати навчально-пізнавальної діяльності студентів виражаються в оцінках (характеристиках цінності, рівня або значення яких-небудь об'єктів або процесів). Оцінка, як і контроль, має освітнє і виховне значення. Оцінка навчально-пізнавальної діяльності виражається в оцінювальних думках і висновках педагога, які можуть бути зроблені в усній або письмовій формі. Разом з бальною системою для виявлення якості знань, умінь і навиків застосовується рейтингова система. Її суть полягає в тому, що студенти отримують певну кількість балів за різні види робіт, які підсумовують і визначають рівень знань, умінь і навиків. Зазвичай вимоги, що пред'являються до рейтингової оцінки, доводяться до відома студентів; їм пояснюють, скільки балів і за що виставляється. Рейтингові оцінки активізують учбову діяльність, сприяють творчій роботі, прояву ініціативи, викликають інтерес до навчання.

Облік навчальної роботи є осмисленням кількісних підсумків навчальної діяльності студентів за певний період. Основою цього обліку служить фіксація результатів всіх видів контролю, який виражається у вигляді відміток в класних (групових) журналах і інших формах документації, а також оцінювальні думки педагогів.

Облік навчальної роботи студентів проводиться по темах, розділах програми, підсумках чверті, півріччя (семестру) або навчального року.

Відповідно до педагогічних вимог психолого-педагогічний аналіз у поєднанні з кількісними і якісними характеристиками дає можливість судити про успіхи роботи як педагогів, так і студентів.

25. Психологічні особливості розвитку студента.

Формування особистості людини триває все життя, втім період навчання у вищий школі відіграє особливу роль у цьому процесі. Саме в цей час у студента закладаються основи тих якостей спеціаліста, з якими він ввійде в нову для нього атмосферу діяльності, де відбуватиметься його подальший розвиток як особистості. Тому питання особистісного становлення студентів в аспекті їхньої професійної діяльності має постійно знаходитися в центрі уваги вищої школи. Головними напрямами життєдіяльності студентів є професійне навчання, особистісне зростання й самоствердження, розвиток інтелектуального потенціалу, духовне збагачення, моральне, естетичне, фізичне самовдосконалення. Загалом студента як людину певного віку і як особистість можна охарактеризувати з трьох сторін:

1. з психологічної, як єдність психічних процесів, станів і властивостей особистості. Головне в психологічному аспекті розгляду – це психічні властивості (спрямованість, темперамент, характер, здібності), від яких залежить перебіг психічних процесів, виникнення психічних станів, вияв психічних утворень. Проте, вивчаючи конкретного студента, треба враховувати разом з тим особливості конкретно його психічних процесів і станів;

2. з соціальної, в якій втілюються суспільні відносини, якості, породжені приналежністю студента до певної соціальної групи, національності тощо;

3. з біологічної, яка включає тип вищої нервової діяльності, будову аналізаторів, безумовні рефлекси, інстинкти, фізичну силу, статуру, риси обличчя, колір шкіри. Ця сторона в основному визначена спадковістю і вродженими задатками, але у відомих межах змінюється під впливом умов життя. Вивчення цих сторін розкриває якості і можливості студента, його вікові і особистісні особливості.

Студент як особистість характеризується найбільш активним розвитком моральних і естетичних почуттів, завершенням становлення й стабілізації характеру. Факт вступу до ВНЗ укріплює віру молодої людини у власні сили і здібності, породжує надію на повнокровне і цікаве життя. Разом з тим на II і III курсах нерідко виникає питання про правильність вибору ВНЗ, спеціальності, професії. До кінця III курсу остаточно розв'язується питання про професійне самовизначення. Проте трапляється, що в цей час приймається рішення в майбутньому уникнути роботи по спеціальності.

Вища освіта робить величезний вплив на психіку людини, розвиток її особистості. За час навчання у ВНЗ, за наявності сприятливих умов, у студентів відбувається розвиток всіх рівнів психіки. Вони визначають спрямованість розуму людини, тобто формують склад мислення, який характеризує професійну спрямованість особистості. Головною передумовою успішного формування професійної спрямованості студентів є позитивна мотивація вибору спеціальностіСтановлення особистості студента як майбутнього фахівця супроводжується "професіоналізацією" психологічних процесів і станів, розвитком професійної спрямованості й самостійності, загальним соціальним і духовним "дозріванням" студента.