Тема і.3. Джерела конституційного права України

Джерела конституційного права України – нормативно-правові акти, в яких містяться норми конституційного права, що стосуються широкого кола осіб (О.А. Костюченко).

Вимоги до джерел конституційного права: визначеність (чітке формулювання прав та обов’язків суб’єктів правовідносин); загально обов’язковість; загальновідомість.

Ознаки джерел конституційного права: системність; нормативність; надійна державна забезпеченість (охорона) (О.Ф. Фрицький).

Види джерел конституційного права:

- Конституція України – Основний Закон держави, основне джерело конституційного права України;

- конституційні закони – особливі нормативно-правові акти, які за своїм політико-правовим змістом, предметом правового регулювання та юридичною силою займають після Конституції України особливе місце, розвивають та продовжують її положення. Це закони про статус та вибори органів державної влади, про політичні партії й громадські організації, громадянство, місцеве самоврядування тощо;

- Регламент Верховної Ради України – процесуальний нормативно-правовий акт, який фіксує правову регламентацію порядку діяльності ВРУ. Він є похідним від КУ актом, приймається на її основі та конкретизує її окремі положення;

- акти всеукраїнського референдуму – закони України, які приймаються всенародним голосуванням (всеукраїнським референдумом);

- акти Конституційного Суду України – рішення КСУ, які приймаються з питань невідповідності нормативно-правових актів КУ та законам України. Рішенням КСУ властива особлива юридична природа. Так, вони стосуються конкретних нормативно-правових актів чи окремих їх положень, є остаточними й обов’язковими;

- постанови Верховної Ради України;

- загально-нормативні Укази Президента України;

- акти Кабінету Міністрів України;

- акти реалізації делегованих повноважень – акти, за якими один державний орган делегує (передає) частину своїх повноважень іншому державному органу;

- міжнародні договори України;

- деякі нормативно-правові акти колишніх СРСР та УРСР (В.Ф. Погорілко).

Тема і.4. Конституційно-правові відносини

Конституційно-правові відносини – суспільні відносини, врегульовані нормами конституційного права України, змістом яких є юридичний зв'язок між його суб’єктами у формі взаємних прав і обов’язків, передбачених відповідною нормою конституційного права (Ю.М. Тодика).

Суб’єкт конституційно-правових відносин – їх учасник (сторона); володар конституційно-правової правоздатності, який реалізує її безпосередньо в даних відносинах (В.Ф. Погорілко).

Специфічні ознаки суб’єктів конституційно-правових відносин:

- суб’єкти наділені неоднаковими правами й обов’язками, тобто різною за обсягом і змістом правоздатністю. Так, найбільший її обсяг має народ України – суверенний носій державної влади;

- суб’єкти конституційно-правових відносин можуть реалізувати свої повноваження через особливий механізм, безпосередньо через норми конституційного права, або через норми інших галузей права;

- деякі суб’єкти можуть бути учасниками лише конституційно-правових відносин, наприклад, територіальні громади;

- суб’єкти конституційно-правових відносин наділяються владними, підпорядковуючими повноваженнями відносно один одного та щодо суб’єктів інших галузей права.

Суб’єктами конституційно-правових відносин відносин є:

- Український народ – носій повновладдя (суверенітету) – сукупність громадян різних національностей, корінні народи та національні меншини, які населяють Україну;

- Українська держава;

- фізичні особи: громадяни України, особи без громадянства, іноземці;

- органи державної влади України (юридичні особи);

- народні депутати, посадові й службові особи;

- політичні партії та громадські організації;

- територіальні громади та інші елементи місцевого самоврядування;

- адміністративно-територіальні одиниці, передбачені КУ та законами України;

- виборці, які об’єднуються у виборчі округи;

- виборчі комісії;

- загальні збори громадян за місцем проживання (О.Ф. Фрицький).

Об’єкти конституційно-правових відносин – певні дії, а також особисті, соціальні або державні блага, які безпосередньо задовольняють інтереси й потреби суб’єктів цих відносин, з приводу яких їхні учасники вступають у ці відносини і здійснюють свої суб’єктивні права та юридичні обов’язки.

Матеріальні види об’єктів:

- політичні блага (конституційний лад, суверенітет, влада народу, громадянство, депутатський мандат тощо);

- дії уповноважених суб’єктів (парламенту, Президента України, народного депутата, кабінету міністрів тощо);

- дії зобов’язаних суб’єктів (підпорядкованих органів державної влади);

- речі та інші майнові й духовні блага;

- поведінка суб’єктів конституційно-правових відносин та її результати;

- природні об’єкти (забезпечення екологічної безпеки, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи).

Нематеріальні види об’єктів: особисті нематеріальні блага людини і громадянина (життя, здоров’я, честь, гідність тощо); певні соціальні властивості та риси об’єднань, спільнот; духовні цінності.

Юридичні факти в конституційному праві – життєві обставини (факти реальної дійсності), з якими норми права пов’язують виникнення, зміну або припинення конституційно-правових відносин та настання певних юридичних наслідків.