Види правового статусу

Загальний правовий статус – статус особи як громадянина держави, члена суспільства. Цей статус: а) визначається Конституцією держави; б) є єдиним і однаковим для всіх; в) характеризується відносною статичністю, узагальненістю; г) його змістом є права і обов’язки, які надані і гарантовані всім Конституцією; д) не може бути змінений без відома держави, законодавця.

Спеціальний, або родовий статус відображає особливості становища окремих категорій громадян, наприклад, студентів, військових, пенсіонерів, науковців, учителів, фермерів, селян, учасників війни тощо. Вказані категорії осіб можуть мати додаткові права й обов’язки, передбаченні законодавством.

Індивідуальний статус фіксує конкретику окремої особи: стать, вік, сімейний стан тощо; є рухомим, динамічним.

Галузеві правові статуси: адміністративно-процесуальний, кримінально-процесуальний, цивільно-процесуальний тощо.

Правовий статус іноземця, особи без громадянства (формуються на основі правового статусу українського громадянства).

Конституційно-правовий статус особи – загальні, основоположні начала, за допомогою яких у Конституції визначаються основні права, свободи і обов’язки людини й громадянина, гарантії їх здійснення, тобто можливість мати, володіти, користуватися й розпоряджатися економічними, політичними, культурними та іншими соціальними цінностями, благами; користуватися свободою дій і поведінки в межах Конституції та інших законів.

Структурними елементами конституційно-правового статусу особи є: громадянство; правосуб’єктність (правоздатність і дієздатність); основні права, свободи, законні інтереси і обов’язки; правові принципи; гарантії правового статусу, серед яких особливе значення має юридична відповідальність.

Основа конституційного статусу особи – її права, свободи, законні інтереси та обов’язки.

Свободи не даруються публічною владою, а належать людині від її народження і реалізуються через суб’єктивні права, які мають природно-правовий характер, а тому є невід’ємними.

Права людини	Права громадянина
1) виникають з природного права; 2) є вихідними та притаманними всім людям незалежно від того, чи є вони громадянами держави, в якій проживають;	1) виникають з позитивного права; 2) закріплюються за особою лише в силу її належності до держави (громадянство);
мають невідчужуваний характер

Конституційні права і свободи – закріплені в КУ і гарантовані державою можливості, які дають кожній людині та громадянину вільно й самостійно обирати вид і міру своєї поведінки, користуватися наданими йому соціальними благами як в особистих, так і в загальних інтересах.

Ознаками конституційних прав і свобод є те, що вони:

- життєво важливі й соціально необхідні як для окремої людини, так і для нормального функціонування суспільства, держави;

- є ядром правового статусу особи, а також основою прав, які встановлюються іншими галузями права України;

- закріплюються за кожною людиною і громадянином;

- рівні та єдині для всіх без винятку, для кожної людини, громадянина;

- не набуваються і не відчужуються за волею громадянина, а належать йому за фактом належності до громадянства;

- невіддільні від правового статусу і можуть бути втрачені лише із втратою громадянства;

- мають найвищий юридичний захист;

- реалізуються за певним механізмом.

Конституційний обов’язок – встановлена державою в інтересах усіх членів суспільства і закріплена в КУ необхідність, що встановлює кожному громадянину відповідний вид і міру поведінки та відповідальність.

Тенденціями конституційно-правового регулювання основних прав, свобод і обов’язків людини і громадянина є:

1) розширення переліку основних прав і свобод людини і громадянина;

2. новелізація конституційних норм про права й обов’язки громадян;

3) приорітетність не соціально-економічних, як це було раніше, а громадянських і політичних прав і свобод;

4) орієнтація конституційно-правової регламентації правового статусу особи на міжнародні стандарти прав людини;

5) посилення гарантій основних громадянських прав і свобод і звуження гарантованості економічних, соціальних і культурних (духовних) прав;

6) звуження кола конституційних обов’язків;

7) посилення в цілому юридичних гарантій прав і свобод.

Принципи конституційно-правового статусу особи – засади, на основі яких здійснюються права, свободи та обов’язки особи і визначається місце особи в державі й суспільстві.

Принцип належності людині основних прав і свобод від народження та їх невідчужуваність. Конституція України підкреслює неможливість і неприпустимість позбавлення людини цих прав і свобод (ст.ст. 21-22 КУ).

Принцип відповідності правового статусу особи в Україні вимогам і стандартам, які склалися в міжнародному співтоваристві (ст.ст. 9, 55 КУ).

Принцип поєднання індивідуальних інтересів особи з інтересами інших осіб, держави і суспільства (ст. ст. 23, 64 КУ).

Принцип загальності конституційних прав, свобод і обов’язків. Норми КУ поширюються на всіх осіб, які перебувають на території України.

Юридична рівність громадян України: а) їх рівність перед законом; б) рівність жінки і чоловіка (ст.ст. 21, 24 КУ).

Гарантованість конституційного статусу особи (ч.2 ст.3 КУ).

Суб’єктами, які гарантують права і свободи в Україні є:

- державні інституції: держава, Президент України, ВРУ, Уповноважений ВРУ з прав людини; Кабінет Міністрів України “вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина” (п.2 ст.116 Конституції); місцеві державні адміністрації на відповідній території забезпечують “законність і правопорядок, додержання прав і свобод людини і громадянина” (п.2 ст.119 КУ). На прокуратуру покладається представництво інтересів громадян у суді у випадках, визначених законом (п.2 ст.121 КУ);

- недержавні інституції: органи місцевого самоврядування, громадські об’єднання, профспілки, творчі спілки, молодіжні, жіночі, ветеранські організації.

Заборона незаконного обмеження конституційних прав і свобод громадян України (ч.3 ст.22, ст.ст. 23, 64 тощо КУ). Така заборона не є абсолютною. Так, окремі обмеження прав і свобод встановлюються (із зазначенням строку їх дії) в умовах воєнного або надзвичайного стану.

Г уманістична спрямованість основ правового статусу особи проявляється в тому, що:

- людина проголошена найвищою соціальною цінністю;

- перелік прав людини і громадянина починається не з соціально-економічних, а з громадянських (особистих ) прав і свобод, які утверджують честь і гідність людини;

- окремим категоріям осіб ( діти, жінки, хворі, інваліди ) надано пільги.

Принцип єдності прав і обов’язків. Їх єдність виражається: а) в однаковій значущості й цінності; б) узгодженості; в) діалектичній взаємодії як парних категорій; г) рівнозначності прав і обов’язків як міри поведінки суб’єктів; д) неможливості роздільного функціонування і реалізації; ж) спільності цілей, шляхів і завдань розвитку; з) у гарантованій з боку держави і однаковій зацікавленості в їх здійсненні.

Принцип загальнодоступності основних прав і свобод: конституційні права і свободи належать кожному громадянину України і він може їх у повному обсязі реалізувати за наявності законних для того підстав.