51. Правова характеристика договору поставки. Контрактація. Оренда. Лізинг.

Договір поставки - договір, за яким продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 712 ЦК).

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає з характеру відносин сторін.

ЦК України розглядає договір поставки не як окремий договір, а як різновид договору купівлі-продажу.

Юридична характеристика: консенсуальний; двосторонній (взаємний); оплатний.

Істотні умови:

• предмет (кількість, номенклатура (асортимент), якість);

• строки поставки;

• ціна товару;

• відвантажувальні та платіжні реквізити.

Предмет: товар, який призначається для використання у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням. Можуть бути речі, визначені як родовими ознаками, так і індивідуально-визначені речі.

Договір контрактації - договір, за яким виробник сільськогосподарської продукції зобов'язується виробити визначену договором сільськогосподарську продукцію і передати її у власність заготівельникові (контрактанту) або визначеному ним одержувачеві, а заготівельник зобов'язується прийняти цю продукцію та оплатити її за встановленими цінами відповідно до умов договору (ч. 1 ст. 713 ЦК).

За визначенням договору контрактації, яке наведене в ч. 2 ст. 272 ГК, за цим договором виробник сільськогосподарської продукції зобов'язується передати заготівельному (закупівельному) або переробному підприємству чи організації (контрактанту) вироблену ним продукцію у строки, в кількості, асортименті, що передбачені договором, а контрактант зобов'язується сприяти виробникові у виробництві зазначеної продукції, прийняти та оплатити її.

За своєю юридичною природою і змістом договір контрактації сільськогосподарської продукції є близьким до договорів купівлі-продажу і поставки. За ч. 2 ст. 713 ЦК до договору контрактації застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено договором або законом.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договорів контрактації сільськогосподарської продукції (ч. З ст. 713 ЦК). Такі особливості договору певною мірою відображено у ст.ст. 272-274 ГК, а також можуть бути встановлені у Положенні про контрактацію сільськогосподарської продукції та інших актах цивільного законодавства.

Юридична характеристика: сплатний; двосторонній (взаємний); консенсуальний.

Істотні умови: предмет, строк.

Предмет: продукція рослинництва або тваринництва у сирому вигляді або така, що пройшла первинну обробку. Укладаючи договір сторони можуть обумовити в ньому, що як виконання зобов'язань щодо здачі продукції у свіжому (натуральному) вигляді виробник частину продукцію передаватиме у переробленому стані. Отже, на момент укладення договору сільськогосподарська продукція (зерно, овочі, худоба, птиця тощо), як правило, ще в натурі немає, вона в міру дозрівання культур або вирощування тварин буде у певні строки або графіки передаватись контрактантові чи іншому одержувачеві згодом після укладення договору в погоджених кількості, асортименті, якості та з дотриманням інших умов договору. Форма: за загальним правилом письмова. Сторони:

1) Виробник сільськогосподарської продукції - юридичні та фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності (КСП, кооперативи, господарські товариства, фермерські господарства, селекційні та дослідні станції);

2) Контрактант (замовник, заготівельник, закупівельник, переробне підприємство). Можуть бути юридичні особи, фізичні особи-підприємці, міністерства, відомства, організації споживчої кооперації, на яких в установленому порядку покладено функції державної закупівлі сільськогосподарської продукції.

Договір найму (оренди) - договір, за яким наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Юридична характеристика: двосторонній (взаємний); оплатний; може бути як реальним, так і консенсуальним.

Предмет договору:

1. індивідуально визначена неспоживна річ;

2. майнові права. Сторони:

1) Наймодавець (орендодавець) - можуть бути юридичні та фізичні особи. Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму;

Форма оплати: за вибором сторін у грошовій або натуральній формі.

2) Наймач (орендар) - можуть бути юридичні та дієздатні фізичні особи.

Форма договору: загальні правила про форму правочинів.

Строк договору. Договір найму укладається на строк, встановлений договором. Якщо строк найму не встановлений, договір найму вважається укладеним на невизначений строк. Кожна ІЗ сторін договору найму, укладеного на невизначений строк, може підмовитися від договору в будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону за один місяць, а у разі найму нерухомого майна - за три місяці.

Договір лізингу - цивільно-правовий договір, згідно з яким одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості з лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі) (ст. 806 ЦК).

Юридична характеристика: двосторонній (взаємний); о платний; може бути як консенсуальним,так і реальним.

ЦК встановлює можливість існування окремих видів і форм лиингу, особливості яких передбачаються законом (ч. З ст. 806) і, зокрема, містить визначення прямого та непрямого лізингу. Закон "Про фінансовий лізинг" (далі - Закон) наводить визначення фінансового лізингу.

За договором фінансового лізингу лізингодавець чобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у володіння та користування останньому на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі). Строк користування річчю за договором фінансового лізингу, як правило, порівняний зі строком повної її ам ортизації та за будь-яких умов не може бути меншим одного року.

Пайовий лвинг - це здійснення лізингу на основі укладення багатостороннього договору із залученням одного або декількох кредиторів, які беруть участь у здійсненні лізингу, інвестуючи свої кошти.

Під міжнародним лвингом, як правило, розуміють договір лвингу що укладається суб'єктами лізингу, які перебувають під юрисдикцією різних держав, або у разі, якщо майно чи платежі перетинають державні кордони.

Під зворотним лізингом традиційно розуміються відносини, коли власник відчужує покупцеві майно (річ) і одночасно це ж майно колишній власник приймає від покупця у лізинг.