36. Зміст та форма господарського договору. Порядок зміни та розірвання господарських договорів.

Зміст господарського договору становлять умови договору (істотні, звичайні, випадкові), визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір).

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов, Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. Під час укладання господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Під час вивчення цієї теми необхідно з'ясувати природу істотних умов та їх склад.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Якщо судовім рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Специфічні стадії виділяють під час укладення біржових угод, угод за конкурсом і на аукціоні.

Виконання зобов'язання являє собою завершальний етап розвитку зобов'язального правовідношення, на якій виконуються обов'язки і реалізуються суб'єктивні права. Основну роль у виконанні зобов'язання виконує боржник (зобов'язана сторона), проте і на кредитора (управнену сторону) покладаються певні обов'язки - прийняти виконання зобов'язання, здійснити дії, без яких боржник не може виконати своїх обов'язків. Для боржника виконання зобов'язання полягає в здійсненні дій, які він повинен виконати у відповідності із змістом зобов'язання. Виконання зобов'язання може знаходити свій вияв і в утриманні боржником від певних дій. Виконанням зобов'язання досягається його мета і зобов'язання припиняється. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

За загальним правилом, договір створює права і обов'язки для контрагентів, які його уклали. Водночас виконання господарського зобов'язання може бути покладено в цілому або в частині на третю особу, що не є стороною в зобов'язанні (ст. 194-195 ГК України). Управнена сторона зобов'язана прийняти виконання, запропоноване третьою особою-безпосереднім виконавцем, якщо із закону, господарського договору або характеру зобов'язання не вишиває обов'язок сторони виконати зобов'язання особисто.

Питання про виконання зобов'язань, його види та місце виконання студентам слід самостійно опрацювати за текстами статей ГК України.