17. Припинення діяльності підприємств.

Припинення діяльності підприємства - одне з юридичних понять господарського права. Це специфічна правова робота. До змісту поняття "припинення" входять юридичні підстави ("умови"), акти та процесуально-правові дії щодо припинення діяльності підприємства як суб'єкта права.

Особливі підстави і форми припинення діяльності підприємств окремих видів встановлені також законами про ці підприємства. Діяльність підприємства припиняє його власник (вищий орган підприємства, уповноважений орган). Припинення за юридичними підставами, як зазначалося вище, може бути двох видів:

добровільним і примусовим.

Юридичними підставами добровільного припинення підприємства є ініціатива власника підприємства або передбачені законом чи установчими документами обставини. Мотиви ініціативи підприємства (підприємця) закон не регулює. Це можуть бути:

зміна профілю діяльності, конкуренція, затоварення тощо.

До передбачених законом чи установчим договором обставин належать:

а) закінчення строку, на який створювалось підприємство;

б) досягнення мети, поставленої засновниками під час створення підприємства (ст. 19 Закону України "Про господарські товариства").

Установчі документи підприємств можуть включати й інші підстави цього виду. Рішення про припинення діяльності підприємства з цих підстав приймає його вищий орган. Підприємці зобов'язані припинити свою діяльність також "у разі закінчення строку дії ліцензії"

Примусово підприємства припиняються, по-перше, на підставі рішень суду (арбітражного суду) про визнання недійсними установчих документів підприємства (невідповідність їх чинному законодавству) та акта (рішення засновника) про створення підприємства.

По-друге, підприємство припиняється на підставі рішення суду (арбітражного суду) за поданням органів, що контролюють його діяльність, у разі систематичного або грубого порушення ним законодавства. По-третє, підприємство припиняється на підставі рішення суду (арбітражного суду) у разі несвоєчасного повідомлення ним про зміну свого місцезнаходження (при зміні місцезнаходження підприємство повинно в 7-денний термін повідомити про це реєструючий орган). По-четверте, підприємство припиняє свою діяльність на підставі рішення арбітражного суду про визнання його банкрутом. Порядок такого припинення визначає Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Закон передбачає дві правові форми припинення підприємства: ліквідацію і реорганізацію (ст. 34 Закону України "Про підприємства в Україні"). У випадку ліквідації підприємство припиняється як суб'єкт права без правонаступництва.

Реорганізація передбачає виникнення на основі діючого підприємства одного або більше нових підприємств як суб'єктів права. У разі реорганізації підприємства усі його права та обов'язки переходять до правонаступника (правонаступників). Законодавство визначає п'ять правових способів реорганізації підприємства: злиття, приєднання, поділ, виділ та перетворення

18. Поняття та види господарських товариств.

Відповідно до ст. 79 ГК України господарськими товариствами визнаються підприємства або інші суб'єкт господарювання, створені юридичними особами та/або громадянами шляхом об'єднання їх майна і участі в підприємницькій діяльності товариства з метою одержання прибутку. У випадках, передбачених ГК України, господарське товариство може діяти у складі одного учасника.

Засновниками і учасниками товариства можуть бути суб'єкти господарювання, інші учасники господарських відносин, зазначені у ст.2 ҐК України, а також громадяни, .які не є суб'єктами господарювання. Обмеження щодо заснування та участі в господарських товариствах. суб'єктів господарювання або інших осіб встановлюються ГК України, іншими законами. Господарські товариства є юридичними особами, а суб'єкта господарювання юридичні особи, які стали засновниками або учасниками господарського товариства, зберігають статус юридичної особи. Господарські товариства можуть здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність якщо інше не передбачено законом.

Установчим документом повного товариства і командитного товариства є засновницький договір. Установчим документом акціонерного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю і товариства з додатковою відповідальністю є статут (ст. 82 ГК України).

Установчі документи господарського товариства повинні містити відомості про вид товариства, предмет і цілі його діяльності, склад засновників та учасників, склад і компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними рішень, включаючи перелік питань, з яких необхідна одностайність або кваліфікована більшість голосів, інші відомості, передбачені ст. 57 ГК України.

Господарське товариство належить до підприємницьких товариств. Це юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділено на частки між учасниками.

Важливо з'ясувати, що може бути вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства та як цей вклад оцінюється.

Характеристика господарського товариства неможлива без з'ясування таких близьких за змістом, але не тотожних понять, як засновник товариства та його учасник.

Господарське товариство, крім повного й командитного товариств, може бути створене однією особою, яка стає його єдиним учасником.

Учасники товариства мають ряд прав та обов'язків.

Тепер докладніше зупинимося на видах господарських товариств.

Акціонерним товариством є господарське товариство, яке має статутний капітал, поділений на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов'язаннями тільки майном товариства, а акціонери несуть ризик збитків, пов'язаних із діяльністю товариства, в межах вартості належних їм акцій.

Акціонерне товариство може бути створене юридичними та (або) фізичними особами. Якщо акціонерне товариство створюється кількома особами, вони укладають між собою договір, який визначає порядок здійснення ними спільної діяльності щодо створення товариства. Цей договір не є установчим документом товариства.

Акціонерні товариства за типом поділяються на публічні акціонерні товариства (ПАТ)^і та приватні акціонерні товариства (ПрАТ). Студентам необхідно ретельно дослідити особливості правового статусу та порядку створення ПАТ і ПрАТ, з'ясувати відмінності між ними.

Товариством з обмеженою відповідальністю є господарське товариство, що має статутний капітал, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, і несе відповідальність за своїми зобов'язаннями тільки своїм майном. Учасники товариства, які повністю сплатили свої вклади, несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах своїх вкладів.

Товариством з додатковою відповідальністю є господарське товариство, статутний капітал якого поділений на частки визначених установчими документами розмірів і яке несе відповідальність за своїми зобов'язаннями власним майном, а в разі його недостатності учасники цього товариства несуть додаткову солідарну відповідальність у визначеному установчими документами однаково кратному розмірі до вкладу кожного з учасників.

Повним товариством є господарське товариство, всі учасники якого відповідно до укладеного між ними договору здійснюють підприємницьку діяльність від імені товариства і несуть додаткову солідарну відповідальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном.

Командитним товариством є господарське товариство, в якому один або декілька учасників здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і несуть за його зобов'язаннями додаткову солідарну відповідальність усім своїм майном, на яке за законом може бути звернено стягнення (повні учасники), а інші учасники присутні в діяльності товариства лише своїми вкладами (вкладники).

Учасниками повного товариства, повними учасниками командитного товариства можуть бути лише особи, зареєстровані як суб'єкти підприємництва.

Під час вивчення цих видів господарських товариств слід з'ясувати коло & учасників та обсяг їх прав та обов'язків, зміст і форм)' установчих документів, стадії створення певного господарського товариства, порядок формування статутного капіталу, склад органів управління, їх компетенцію та порядок формування тощо.

Наступним видом підприємницьких товариств є виробничий кооператив.

Отже, виробничий кооператив - це добровільне об'єднання громадян на засадах членства для спільної виробничої або іншої господарської діяльності, яка ґрунтується на їхній особистій трудовій участі та об'єднанні його членами майнових пайових внесків.

У процесі опанування цієї теми слід з'ясувати, зокрема таке: хто може бути членом кооперативу, яку відповідальність несуть його члени, які права та обов'язки вони мають, на підставі яких установчих документів діє виробничий кооператив, як формується майнова база виробничого кооперативу, які органи управляють його діяльністю, як вони формуються та приймають рішення.

Важливо також з'ясувати правовий статус непідприємницьких товариств та установ.

Студентам слід звернути увагу на особливості статусу інших суб'єктів господарювання.

Громадяни, які постійно проживають на території України, можуть об’єднуватися у кредитні спілки (ст. 130 ГК України).

Кредитною спілкою є неприбуткова організація, заснована громадянами у встановленому законом порядку на засадах добровільного об'єднання грошових внесків з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні інших фінансових, послуг. Кредитна спілка є юридичною особою і діє на підставі статуту; який затверджується загальними зборами членів кредитної спілки. Статусу юридичної особи кредитна спілка набуває з дня її державної реєстрації.

Відповідно до ст. 131 ГК України юридичні особи, незалежно від форм власності, а також повнолітні громадяни можуть утворювати благодійні організації (благодійні фонди, членські благодійні організації, благодійні установи тощо).

Благодійною організацією визнається недержавна організація, яка здійснює благодійну діяльність в інтересах суспільства або окремих категорій осіб без мети одержання прибутків від цієї діяльності. Благодійні організації утворюються і діють за територіальним принципом.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, а також державні та комунальні підприємства, установи, організації", що повністю або частково фінансуються з бюджету, не можуть бути засновниками (засновником) та/ або членами благодійної організації.

Благодійна організація діє на підставі статуту (положення), що затверджується вищим органом управління благодійної організації, і є юридичною особою.