Тема 2. Перші державні утворення на території україни та їх право – 2 години

1. Держава і право скіфів і сарматів

2. Грецькі міста-держави Північного Причорномор’я та їх право

3. Боспорське царство

1. Держава і право скіфів і сарматів

1) Короткий історичний огляд.

У VII – Vст. до н. е. в Північному Причорномор’ї утворюється могутній союз скіфських племен. Ці племена сформувалися внаслідок асиміляції місцевих племен кіммерійців та іранських кочових племен і не були однорідним народом. Пануюче становище в скіфському союзі займали царські скіфи, які жили на лівобережжі нижньої течії Дніпра і в Кримських степах. Скіфи-кочівники жили на правому березі Дніпра, скіфи-землероби між річкою Інгул та Дніпром, еліно-скіфи в басейні річки Північний Буг, в степовій зоні України жили скіфи-орачі.

Найбільшої могутності скіфи досягли у IV ст. до н. е. за правління царя Атея. Центром держави було Кам’янське городище на Нижньому Дніпрі. Однак у 339р. до н.е. Скіфія зазнає поразки від військ македонського царя Філіпа ІІ і занепадає. Зі сходу на скіфів у ІІІ ст. до н .е постійно нападають сармати, які поступово витісняють їх.

У ІІ ст. до н.е. скіфська держава відроджується в Степовому Криму та у Нижньому Придніпров’ї за царів Скілура і Палака. Столицею в цей час виступає місто Неаполіс.

В кінці IV ст. н. е після вторгнення гунів cскіфська держава розпалася.

2) Суспільний лад.

Пануючою верхівкою була: царська сім’я, військова аристократія, родоплемінна знать, багаті купці. Досить значну роль у суспільному житті скіфів відігравали численні жерці.

Найчисельнішу верству населення складали вільні общинники. Вони платили данину, відбували військову службу та інші повинності.

Основну масу міського населення у Неаполісі становили вільні ремісники і купці.

Рабів у Скіфії було багато, але вони не відігравали значну роль у виробництві. Джерелами рабства були: військовий полон, народження від рабин, купівля-продаж, міна тощо.

3) Державний лад.

За формою правління Скіфія була різновидом рабовласницької монархії. Поділялася на 3 царства, царства поділялися на округи – номи.

Верховному цареві належала вся повнота законодавчої та розпорядчої влади. Він виконував функції верховного жерця.

Апарат державного управління складався з найближчих родичів,особистих слуг, які складали царську раду. Найважливіші питання суспільного життя та престолонаслідування вирішувалися на народних зборах всі воїнів. І з зміцненням царської влади, починаючи від Атея, значення зборів втратило силу. Старійшини і вожді племен також мали значний вплив.

4) Право.

Основними джерелами права у скіфів були звичаї та правила, встановлені царем. Окремі правила встановлювали жерці. Скіфи не запозичували чужих звичаїв.

Цивільне право. Верховна власність на землю належала цареві. Існувало право приватної власності на худобу, рабів, домашні речі, особисті речі, зброю, знаряддя виробництва.

Було розвинене договірне право: договори купівлі-продажу, обміну, дарування, данницькі договори. Договори скріплювалися клятвою.

Сімейно-шлюбне право. В Скіфії панував патріархат. Жінки не мали прав на майно ні на спадщину. Існувало багатоженство. По смерті чоловіка дружину вбивали і хоронили разом із майном. Після смерті батька майно успадковував молодший син, старші сини наділялися майном при одруженні.

Кримінальними злочинами вважалися: злочини проти царя, замах на життя володаря, непокора царському наказу – смерть. Також вважалися злочинами нехтування звичаями та боговідступництво.

Покарання за злочини визначав суддя сам: смертна кара, калічення, вигнання за межі племені.