3. Концептуальний підхід до розробки стратегічних фінансових планів

За визначенням Ф.Котлера, стратегічне планування – це управлінський процес

створення і підтримки стратегічної відповідності між цілями фірми й потенціальними можливостями і шансами.

Стратегічне інноваційне планування принципово відрізняється від інших видів планування, які мають місце в управлінні, таких як оперативне, тактичне і довгострокове. Ця відмінність полягає в спрямуванні вектора планування.

Стратегічне планування передбачає вибудову вектора аналізу і прийняття управлінських інноваційних рішень з майбутнього в сьогодення.

Стратегічне планування – це прийняття рішення відносно того, що робити, коли робити і хто це буде робити та якими методами, щоб забезпечити досягнення стратегічних цілей.

Стратегічне планування полягає у визначенні і поданні шляхом системи стратегічних цілей, завдань і курсу дій, картини бажаного стану підприємства в майбутньому.

Слід зазначити, що сучасне стратегічне планування характеризується двома важливими особливостями. По-перше: стратегічне планування концентрує увагу організації на її ринкових можливостях, її основне завдання – пошук шляхів їх реалізації за допомогою використання “стратегічних вікон”.

По-друге, стратегічне планування визнає і враховує той факт, що велика кількість змін середовища та відповідно реакція організації на них виходить за рамки “нормального” циклу планування, що потребує великої уваги органів управління до скорочення часу реакції фірми на зовнішні зміни і його використання для досягнення переваг перед конкурентами.

С тратегічне планування порівняно з іншими його видами має такі переваги:

1. заохочує керівників усіх рівнів мислити стратегічно, перспективно;

2. здійснює цільову орієнтацію всіх учасників на досягнення мети, на спільну розробку і виконання будь-якого проекту чи програми розвитку організації;

3. змушує керівництво організації чітко визначити завдання кожного структурного підрозділу, як і свої особливості, стосовно здійснення стратегічних цілей;

4. веде до встановлення показників діяльності організації як об’єктивної бази для ефективного контролю;

5. змушує керівництво організації чітко реалізувати функцію мотивації учасників інноваційної діяльності;

6. стратегічне планування – це єдиний засіб формального прогнозування майбутніх проблем і можливостей. Воно забезпечує вищому керівництву спроможність створення планів на тривалий строк і дає основу для зниження ризику в прийнятті рішень стосовно майбутнього;

7. головною перевагою стратегічного фінансового планування є велика ймовірність реалізації запланованих сценаріїв розвитку організації, визначення можливостей і загроз та врахування їх під час формування цілі і стратегій, зв’язків поточних рішень з майбутніми результатами.

Концептуальний підхід організацій

Поряд з перевагами стратегічне планування має недоліки, серед яких важливими є:

• стратегічне планування не дає детального опису майбутнього. Його результат – якісне опитування столу, до якого має прагнути фірма в майбутньому, яку позицію має займати на ринку, щоб забезпечити конкурентоспроможність;

• стратегічне планування поки що немає чіткого алгоритму розробки та реалізації плану;

• недостатність інформації для обгрунтування стратегічних рішень, завищувати очікувань від нововведень, динамічність і непередбачуваність змін зовнішнього середовища;

• процес стратегічного планування потребує значних витрат ресурсів і часу порівняно з традиційним плануванням;

• більшість західних спеціалістів вважають, що механізм стратегічного планування потребує вдосконалення.