7.4. Витрати в довгостроковому періоді

Згадайте, що в довгостроковому періоді фірма може змінювати кількість всіх ресурсів: нарощувати виробничі потужності, запроваджувати модернізацію виробництва, будувати нові цехи, відкривати філії. В галузь можуть приходити нові фірми. Фірма збільшує кількість всіх ресурсів для того, щоб збільшити обсяг виробництва, а тому – і збільшити масу прибутку. Будемо вважати, що попит на продукцію фірми дозволить їй продати все, що вона зможе виробити. Перед фірмою постає питання: який обсяг виробництва їй вибрати? Подивимось, як це зробить фірма, у якої є можливості для збільшення випуску. Припустимо, фірма випускала 2000 виробів на місяць, ринкова кон’юнктура – сприятлива для збільшення обсягу виробництва. Подивимось, як будуть змінюватись середні загальні витрати (ATC) при зростанні виробництва (рис. 7.2). Графік відбиває зменшення середніх витрат при збільшенні виробництва до 5000 виробів на місяць, при подальшому зростанні обсягу виробництва середні загальні витрати починають зростати. Тобто якийсь час зростання виробничих потужностей призводить до зменшення середніх витрат, але подальше збільшення потужностей викличе зростання середніх витрат. На графіку показано п’ять можливих обсягів виробництва, кожному обсягу відповідає своя крива загальних середніх витрат. З’єднаємо мінімальні точки цих кривих і отримаємо криву довготермінових середніх витрат фірми або планову криву.

АТС₁

АТС₂

АТС₃

АТС₄

АТС₅

АТС₆

0 2000 3000 4000 5000 6000 7000

Кількість продукції

Рис. 7.2. Крива довготермінових середніх витрат

Економісти фірми, порівнюючи середні витрати з ринковою ціною, знайдуть для своєї фірми оптимальний обсяг виробництва, тобто такий обсяг, який забезпечить максимальний прибуток. Як інструмент аналізу та планування діяльності фірми може бути використана ізокоста та карта ізокост (рис. 7.3).

Ізокоста або пряма рівних витрат – це лінія, що показує всі можливі сполучення ресурсів, які мають однакову сумарну вартість. Це ніби “бюджетна пряма” фірми. Вона показує, яким чином фірма може розподілити грошовий капітал на придбання тих ресурсів, які необхідні для виробництва певної кількості продукту.

У

Праця

Х

Рис. 7.3. Карта ізокост

Економісти і технологи вирішують, яке сполучення праці та капіталу буде найбільш ефективним для виробництва Збільшення обсягу грошового капіталу дає можливість придбати більшу кількість праці та капіталу і на графіку це буде показано переходом на більш високо розташовану ізокосту.

7.5. Рівновага фірми в короткому та довгостроковому періодах

Вивчаючи тему “Аналіз поведінки споживача”, ми відзначали, що споживач прагне досягти стану рівноваги – прагне максимізувати корисність, задоволення, яке він отримає від споживання певного набору благ. До рівноваги прагне і фірма. Відомо, що основною метою діяльності фірми є максимізації прибутку. Якщо фірма максимізувала прибуток, вона досягла стану рівноваги. Ще раз повторимо, що прибуток – це різниця між доходом та витратами. Величина доходу залежить від обсязі виробництва. Треба з’ясувати – при якому обсязі виробництва фірма може максимізувати прибуток. Для цього необхідно проаналізувати доходи фірми. Пригадаємо ще раз, що:

Сукупний (валовий) доход TR фірми дорівнює ціні одиниці продукту, помноженій на його кількість:

R (Т) = PQ

де R (Revenue) – доход, Q – кількість продукту, P – ціна одиниці продукту. Середній доход – це доход, отриманий від продажу одиниці продукту:

AR = ТR / Q

Граничний доход MR – є приріст доходу dR(Q) внаслідок збільшення виробництва продукту на одну одиницю ΔQ:

MR = ΔTR / ΔQ

Оскільки всі одиниці продукту продаються за однією ціною, і середній, і граничний доход дорівнюють ціні одиниці товару.

Для того, щоб зрозуміти, як фірма визначає оптимальний обсяг виробництва, тобто такий обсяг, який забезпечує максимізацію прибутку, проаналізуємо дані таблиці 7.1.¹

Таблиця 7.1

Обсяг випуску шт..	ціна за оди-ницю	сукупний доход, долари	загальні витрати, долари	прибуток, долари	граничні витрати	граничний доход
0	40	0	50	-50	-	-
1	40	40	100	-60	50	40
2	40	80	128	-48	28	40
3	40	120	148	-28	20	40
4	40	160	162	-2	14	40
5	40	200	180	20	18	40
6	40	240	200	40	20	40
7	40	280	222	58	22	40
8	40	320	260	60	38	40
9	40	360	305	55	45	40
10	40	400	360	40	55	40

Фірма продає свою продукцію на конкурентному ринку за ціною 40 доларів за одиницю. Постійні витрати складають 50 доларів, а змінні зростають зі збільшенням обсягу випуску. Як свідчать дані таблиці, при нульовому випуску продукту витрати дорівнюють 50 доларам (постійні витрати), доходів нема, фірма несе збитки. При випуску від однієї до чотирьох одиниць продукту, фірма несе збитки (від’ємне значення прибутку). При подальшому збільшенні випуску прибуток зростає, досягає максимуму при випуску восьми виробів і починає зменшуватись. Чим це пояснюється? Співставимо динаміку прибутку, граничних витрат та граничного доходу, який задається ціною одиниці виробу. Граничні витрати спочатку більші за ціну, потім зі зростанням обсягу випуску зменшуються, при випуску восьмого виробу наближаються до ціни, а далі – починають зростати і перевищують ринкову ціну. Але ж і прибуток досягає максимальної величини при випуску восьми виробів. Для даної фірми вісім виробів – це оптимальний обсяг виробництва, при якому граничні витрати наближаються до ринкової ціни, а прибуток максимізується.

Розглянутий приклад дозволяє нам зробити такий висновок: фірма досягає стану рівноваги, тобто визначає оптимальний обсяг виробництва, який забезпечує максимізацію прибутку при рівності граничного доходу і граничних витрат:

MR = MC

Вивести фірму зі стану рівноваги може зростання цін ресурсів, зміна ринкової ціни товару, який вона випускає, зміни попиту та інші чинники.

Ми з’ясували, за якими умовами конкурентна фірма досягає стану рівноваги в короткому періоді. Покажемо, які умови необхідні для того, щоб фірма знаходилась у стані рівноваги в тривалому періоді. Згадаємо, що в тривалому періоді всі чинники виробництва є змінними, фірма прагне розширити обсяг виробництва, скорочуючи середні витрати. В умовах досконалої конкуренції в довготерміновому періоді фірма максимізує прибуток за умови рівності граничного доходу граничним витратам, ринковій ціні та середнім витратам, тобто коли граничні та середні витрати дорівнюють ринковій ціні:

MR = MC = P = AC

Покажемо це на графіку (рис. 7.4).

3

2,5

2

1,5

1

AC

MC

MR

К

0 10 20 30 40 50 60 70 80 90

Кількість продукту

Рис. 7.4. Стан рівноваги конкурентної фірми в тривалому періоді

Бачимо, що криві граничних витрат (MC), середніх витрат (AC) перетинають лінію ціни Ро у точці К. Ринкова ціна Ро визначає граничний доход фірми. Отже точка К – точка рівноваги фірми у тривалому періоді.

З’ясуємо, в якому стані знаходиться фірма при різних співвідношеннях ринкової ціни і витрат фірми.

Якщо середні змінні витрати фірми (AVC) дорівнюють ринковій ціні, тобто якщо фірма відшкодовує тільки середні змінні витрати, вона знаходиться на межі ринку, це – гранична фірма.

Якщо ринкова ціна зменшиться і фірма не зможе відшкодовувати середні витрати, вона повинна покинути ринок. Отже, якщо середні змінні витрати фірми вище ринкової ціни – вона стає заграничною фірмою, тобто залишається за межами ринку.

Якщо середні загальні витрати фірми (ATC), менше, ніж ринкова ціна, то фірма крім нормального прибутку отримує надприбуток.

Така фірма є дограничною фірмою (рис. 7.5).

У

Р₁

AVC₂

AVC_о

AVC₁

I

Р_о

Х

2

3

1

Випуск (кількість продукту Q)

Рис. 7.5. Графік середніх змінних витрат граничної, дограничної та заграничної фірми

На графіку крива 2 показує, що фірма при ринковій ціні Ро знаходиться на межі ринку, її середні змінні витрати (AVC_о) дорівнюють ринковій ціні, це – гранична фірма. Але якщо ринкова ціна зменшиться до Р1, то ця фірма стає заграничною фірмою.

Крива 1 показує, що фірма, середні змінні витрати якої AVC2 при ціні Ро є дограничною фірмою, її середні змінні витрати (AVC2) витрати менше ринкової ціни.

Крива 3 характеризує фірму, в якій середні змінні витрати (AVC1) вище ринкової ціни Ро, отже – це загранична фірма і якщо вона не зменшить свої витрати, то змушена буде покинути ринок.

Ми з’ясували яким чином конкурентні фірми досягають стану рівноваги: вини порівнюють граничні витрати і граничний доход. Згадаємо, що граничний доход визначається ринковою ціною одиниці товару, а фірма пристосовується до цієї ціни. На ринку діють не тільки конкурентні фірми, а й фірми – монополісти. Дж. Р. Хікс відзначає: “Ціна, за якою продає продукцію монополіст, вже не дорівнює граничним витратам, а перевищує їх на величину, яка залежить від еластичності попиту на дану продукцію. Отже, ціна може перевищувати середні витрати, навіть якщо граничні витрати менше середніх”.¹ Якщо попит на продукцію фірми мало еластичний, фірма – монополіст і при подальшому зростанні граничних і середніх витрат може збільшувати обсяг виробництва.

Подивимось тепер, які ефекти виникають при збільшенні обсягів ресурсів, що фірма залучає для виробництва товарів.