8. Порівняльна характеристика основних фондів та оборотних коштів.
Основні фонди — це вартість матеріально-речовинних цінностей, що використовуються підприємствами у виробничій та невиробничій сферах діяльності тривалий час (понад рік).
На відміну від основних виробничих фондів, оборотні фонди беруть участь тільки в одному циклі виробництва, втрачають натуральну форму і цілком переносять свою вартість на знову створений продукт.
Виробничі основні фонди — це фонди, які безпосередньо беруть участь у виробничому процесі або сприяють його здійсненню. До них належать будівлі, споруди, силові машини та устаткування, передавальні пристрої, транспортні засоби, робоча худоба, багаторічні насадження, інші основні фонди, що діють у сфері матеріального виробництва.
До виробничих оборотних фондів відносяться: сировина, основні і допоміжні матеріали, напівфабрикати, паливо, тара, запасні частини для ремонтів, МШП, незавершене виробництво, напівфабрикати власного виробництва, витрати майбутніх періодів.
За натурально-речовинним складом основні виробничі фонди поділяються на будівлі, споруди, передавальні пристрої, машини та обладнання, транспортні засоби, інструменти і приладдя, виробничий та господарський інвентар, робочу та продуктивну худобу, багаторічні насадження; капітальні витрати на поліпшення земель, інші основні фонди.
Обігові кошти підприємства класифікуються по трьох ознаках: 1.в залежності від участі їх у кругообігу коштів; 2. по методах планування, принципам організації і регулювання обігових коштів; 3. по джерелам формування обігових коштів.
9.Суть кругообігу оборотних коштів.
Оборотність оборотних коштів – тривалість повного кругообігу засобів з моменту придбання оборотних коштів (покупки сировини, матеріалів тощо) до виходу та реалізації готової продукції.
Економічне значення оборотності полягає в тому, що від неї залежить величина необхідних підприємству коштів для здійснення процесу виробництва та реалізації продукції.
Показники оборотності оборотних коштів:
Коефіцієнт оборотності – показує скільки оборотів можуть зробити оборотні кошти за певний розрахунковий період часу. Визначається:
;
Коефіцієнт завантаження – показує скільки оборотних коштів підприємства приходиться на одну гривню реалізованої продукції. Визначається
;
Тривалість одного обороту – показує тривалість одного обороту оборотних коштів у днях.
,
де ОВ – вартість реалізованої продукції;
ОК – середньорічний залишок оборотних коштів.
Прискорення оборотності оборотних коштів:
зумовлює збільшення обсягу виробленої продукції на кожну грошову одиницю поточних витрат підприємства;
дає можливість вивільнити частину коштів і за їх рахунок створити додаткові резерви для розширення виробництва.
Економічна суть прискорення обіговості оборотних коштів.
Прискорення обіговості оборотних коштів:
зумовлює збільшення обсягу виробленої продукції на кожну грошову одиницю поточних витрат підприємства;
дає можливість вивільнити частину коштів і за їх рахунок створити додаткові резерви для розширення виробництва.
Чим менше тривалість обороту оборотних коштів або більше число здійснених ними кругообігів при тому ж обсязі реалізованої продукції, тим менше потрібно оборотних коштів, і, навпаки, чим швидше оборотні засоби вдосконалення завершують кругообіг, тим ефективніше вони використовуються.
Ефект прискорення обіговості оборотних коштів виражається у вивільненні, зменшенні потреби в них у зв'язку з поліпшенням їх використання. Розрізняють абсолютне і відносне вивільнення оборотних коштів.
Абсолютне вивільнення відображає пряме зменшення потреби в обігових коштах.
При відносному вивільненні відбувається як зміна величини оборотних коштів, так і зміна обсягу реалізованої продукції. Щоб визначити його, потрібно обчислити потребу в обігових коштах за звітний рік, виходячи з фактичного обороту з реалізації продукції за цей період і оборотності в днях за попередній рік. Різниця дає суму вивільнення коштів.