40. Поняття капіталовкладень підприємства?
Капіталовкладення — це грошовий вираз сукупності витрат на створення нових, розширення, реконструкцію, технічне переоснащення діючих підприємств та оновлення основних фондів, впровадження нової техніки у виробничих галузях народного господарства
До основних складових процесу планування та контролю капіталовкладень належать:
- пошук і дослідження об'єкта капітальних вкладень;
-розробка кількісних показників і якісних характеристик різних варіантів інвестування;
-порівняння варіантів і вибір найкращого;
-розробка проекту плану капіталовкладень з урахуванням специфіки обраного об'єкта й реальних можливостей фінансування капітальних вкладень;
-розгляд пропозицій і прийняття рішення про капіталовкладення, складання плану його реалізації;
-організаційно-економічний контроль процесу інвестування на всіх його стадіях.
Інвестиційний процес має найвищу ефективність за умови досягнення стану гармонії як при прийнятті рішення, так і при його втіленні. Проаналізувавши випадки невдалих капіталовкладень (на жаль, досить поширених), можна сформулювати такі їх причини. Перша — незбалансованість частин, компонентів, факторів і функцій, що стосуються інвестиційної ідеї, процесу планування та реалізації плану. Друга важлива причина — розбіжність планів підприємства і капіталовкладень.
У цьому разі ймовірність невдачі тим вища, чим менше гармонії між інвестиційним проектом і стратегією розвитку підприємства. Третя причина пов'язана з непередбачуваністю й мінливістю економічної ситуації. До цього особливо треба бути готовим в умовах ринкової економіки. І нарешті, найпомітніша причина невдалого й неефективного інвестування полягає в незбалансованості інвестиційних потужностей, причому в різних вимірах і проявах, що охоплюють проектно-кошторисну документацію, будівельні конструкції та матеріали, машини, механізми, устаткування тощо.
Усі ці причини слід ураховувати, розроблюючи інвестиційну політику підприємства, складаючи комплекс заходів для досягнення гармонії в інвестиційних потужностях.
В умовах вільних ринкових відносин підприємства, що виробляють ту чи іншу продукцію, після насичення своєю продукцією споживчого ринку робитимуть усе можливе для того, щоб знайти нових споживачів і нові сфери збуту своєї продукції. У ринковій економіці не споживач іде до підприємства, а навпаки, підприємство шукає споживача. Це дуже потужний стимул. Вигідні варіанти слід шукати постійно й після того, як підприємство нагромадить достатньо коштів для інвестиційної діяльності. Фінансові кошти, звичайно, мають бути збалансовані з інвестиційними ресурсами. Дефіцит порушує різні об'єктивні пропорції та співвідношення.
41. Методи оцінки ефективності капіталовкладень
Існують два основних методи оцінки ефективності :
прості (статичні);
динамічні (методи дисконтування).
До статичних методів оцінки ефективності відносять розрахунок звичайного строку окупності капіталовкладень і простої норми прибутку.
1. Звичайний термін окупності (Ток), років – це розрахунковий період відшкодування капіталовкладень (інвестицій) за рахунок прибутку
Ток=
,
(1)
де ИС – капітальні вкладення;
Пр – прибуток від експлуатаційної діяльності.
2. Проста норма прибутку ( рентабельність капіталу)
.
(2)
Показує ту частину капіталовкладень, що повертається інвестору у вигляді прибутку за один інтервал планування.
Динамічні методи оцінки ефективності більш точні і знаходять широке розповсюдження у світовій практиці. Вони засновані на методах дисконтування і базуються на цілому ряді принципів.
1. Оцінка відшкодування інвестиційного капіталу за рахунок чистого грошового потоку (надходжень у вигляді сум чистого доходу або прибутку, економії собівартості), а також суми амортизаційних відрахувань.
2. Дисконтування (приведення до теперішньої вартості) як інвестиційного капіталу, так і сум грошового потоку.
3. Вибір диференційованої ставки відсотка (дисконтної ставки) у процесі дисконтування грошового потоку.
4. Варіація значень використовуваної ставки процента для дисконтування залежно від цілей оцінки.
За ставку процента для дисконтування, можна прийняти: середню депозитну або кредитну ставку, ставку позичкового процента; індивідуальну норму прибутковості (рентабельності) капіталовкладень з урахуванням рівня інфляції, рівня ризику і ліквідності; альтернативну норму прибутковості капіталовкладень або поточної експлуатаційної діяльності.
Процес оцінки ефективності капіталовкладень має три етапи.
Перший етап – розрахунок обсягу капіталовкладень і суми майбутніх грошових надходжень (потоків);
Другий етап -дисконтування. Очікувані грошові надходження зводяться до теперішньої вартості шляхом множення на ставку дисконту.
Третій етап – оцінка ефективності. Порівнюючи теперішню вартість дисконтованих очікуваних грошових надходжень і витрат, оцінюють ефективність капіталовкладень. Якщо дисконтована вартість надходжень (притоків) вище, ніж витрати (відтоки), то проект приймають до реалізації - у противному випадку відхиляють.