- •1. Підприємство в системі господарювання
- •1.2. Структура підприємств?????? Хто його знає чи цього буде треба….
- •2. Фактори, які впливають на ефективність і результативність підприємства
- •3.Економічна сутність основних фондів
- •4. Види оцінки основних фондів
- •5. Економічна суть фізичного та морального зносу основних фондів.
- •6. Поняття амортизації.
- •7. Показники ефективності використання основних фондів.
- •8. Порівняльна характеристика основних фондів та оборотних коштів.
- •9.Суть кругообігу оборотних коштів.
- •Економічна суть прискорення обіговості оборотних коштів.
- •Структура оборотних коштів.
- •Джерела створення оборотних коштів.
- •13. Економічна суть вивільнення оборотних коштів з обігу.
- •14. Поняття абсолютного і відносного вивільнення оборотних коштів.
- •15.Показники використання оборотних коштів.
- •16 Класифікація персоналу підприємства.
- •17. Джерела поповнення кадрів підприємства.
- •18. Категорії працівників.
- •19. Поняття продуктивності праці.
- •20. Поняття трудомісткості.
- •21 Системи оплати праці.
- •22 Суть погодинної оплати праці. Її різновидності.
- •23 Суть акордної форми оплати праці.
- •24 Поняття реальної та номінальної заробітної плати.
- •25. Поняття тарифної форми оплати праці
- •26. Види доплат
- •27. Зміст постійних та змінних витрат
- •28. Економічна суть прямих та непрямих витрат
- •29 Суть методу визначення точки беззбитковості проекту
- •30.Економічна суть собівартості
- •31. Основні шляхи зниження собівартості.
- •32. Методи ціноутворення.
- •33. Як визначається мінімальний рівень ціни.
- •34. Фінансові показники ефективності діяльності фірми.
- •35 Дохід фірми і його складові
- •36 Прибуток фірми і його складові
- •37.Відносні показники ефективності роботи фірми?
- •38 Рентабельність та її види.
- •39 Рентабельність фірми.
- •40. Поняття капіталовкладень підприємства?
- •41. Методи оцінки ефективності капіталовкладень
- •42. Оцінка ефективності капіталовкладень за показниками, які не враховують
- •43 Оцінка ефективності капіталовкладень за показниками, які враховують фактору часу.
- •44 Суть приведення витрат і доходів до єдиного моменту часу
- •Іспитові питання
17. Джерела поповнення кадрів підприємства.
Забезпечення підприємства кадрами пов'язане як з внутрішніми, так і зовнішніми джерелами набору і прийому робітників.
До внутрішніх джерел забезпечення кваліфікованими кадрами слід віднести:
— підготовку працівників шляхом навчання на підприємстві;
— перепідготовку працівників і просування їх по службі, що сприяє кращому моральному клімату на підприємстві;
— пряме звертання до працівників щодо рекомендації для прийому на роботу їхніх друзів та знайомих;
— регулярне інформування колективу підприємства про вакансії, що виникають і перспективу розвитку виробництва;
— тестування, за результатами якого на конкурсній основі зараховують на посаду.
До зовнішніх належать джерела, які забезпечують поповнення персоналу:
— державні структури з працевлаштування, регіональні біржі праці;
— комерційні, у тому числі міжнародні організації з працевлаштування
— укладення контрактів підприємств з вищими, середніми спеціальними та професійно-технічними навчальними закладами;
— оголошення про вакансії у пресі, на радіо, телебаченні, розклеювання афіш тощо.
Співвідношення окремих форм набору залежить, в першу чергу, від специфіки тієї чи іншої категорії персоналу, а також взаємодії держави та підприємств у галузі підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів. Важливість такої взаємодії випливає з того, що вона забезпечує ефективне вирішення не тільки виключно практичного завдання — забезпечення сучасного виробництва кваліфікованою робочою силою, але й сприяє більшій зайнятості працездатного населення, пом'якшує зумовлену безробіттям соціальну напругу в суспільстві.
Також доджерел забезпечення кадрової потреби організацій і підприємств можна віднести:
♦ організовані набори робітників і переселення сімей;
♦ розподіл працівників через центри зайнятості населення;
♦ самостійна робота кадрових служб організацій і підприємств по набору кадрів;
♦ використання праці учнівської молоді у вільний від навчальних занять час та ін
Підприємства та організації визначають потребу в дипломованих фахівців з урахуванням навчання своїх працівників на заочних і вечірніх відділеннях вищих навчальних закладів, впровадження нової техніки і технології, реконструкції та розширення виробництва, застосування прогресивних нормативів з праці спеціалістів і службовців.
В умовах переходу до ринкової економіки виникає новий тип взаємодії вищої школи і виробництва, що передбачає цільову підготовку фахівців на основі договорів, укладених між міністерствами і відомствами, для яких готуються кадри, а також безпосередньо між підприємствами, організаціями та вищими навчальними закладами.
18. Категорії працівників.
За принципом участі у виробничій діяльності персонал поділяється на дві категорії:
промислово-виробничий (ПВП), який займається виробництвом та його обслуговуванням. До категорії належать:
а) зайняті виконанням основних операцій з виготовлення продукції (що надходить для реалізації);
б) зайняті на допоміжних операціях з обслуговування, необхідних для нормальної роботи основного виробництва;
в) підсобні робітники, зайняті виробництвом, переробкою відходів виробництва або в підрозділах, які сприяють основному виробництву;
г) котрі працюють з дослідними установками заводських лабораторій, науково-дослідних організацій, що обслуговують виробничу діяльність підприємства (фірми);
д) апарату заводоуправління, включаючи працівників конструкторського бюро, нормативних станцій, бюро економічного аналізу, що обслуговують виробничу діяльність;
є) служб охорони (охорона підприємства може здійснюватися безпосередньо підприємством або міжвідомчою охороною).
непромисловий. До категорії належать: працівники структур, які хоч і знаходяться на балансі підприємства, але не зв'язані безпосередньо з процесами промислового виробництва, а саме: житлово-комунального господарства, дитячих садків та ясел, амбулаторій, учбових закладів тощо.
За характером виконуваних функцій персонал підприємства поділяється на такі категорії: керівники, спеціалісти, службовці та робітники.
Керівники — це працівники, що обіймають керівні посади на підприємстві та в його структурних підрозділах: директор, головний інженер, головний бухгалтер, начальники цехів, завідувачі, виконроби та ін.
Спеціалісти — це працівники, які виконують інженерно-технічні, економічні та деякі інші роботи: економісти, бухгалтери, адміністратори, юристи, соціологи та ін.
Службовці — це працівники, які готують і оформлюють документацію, здійснюють господарське обслуговування: працівники архівів, секретарі, діловоди, стенографісти та ін.
Робітники — це працівники, які безпосередньо зайняті у процесі створення матеріальних цінностей. Залежно від того, в якому цеху вони працюють, працівники поділяються на основних, допоміжних та обслуговуючих. До цієї категорії зараховують також двірників, прибиральниць, охоронців, кур'єрів, гардеробників.
До категорії молодшого обслуговуючого персоналу відносять осіб, зайнятих обслуговуванням основного парку обладнання та устаткування, а також зайнятих обслуговуванням основних, допоміжних, чергових і ремонтних виробничих працівників.
До категорії стажерів (учнів) зазвичай відносять осіб, які набувають практичних навичок оволодіння професією на конкретному підприємстві.