44.Особливості організації олігополістичного ринку.

Особливості поведінки олігополіста на ринку визначається двома тенденціями, що діють у протилежних напрямах.

З одного боку фірми зацікавлен в максимізації сукупного прибутку галузі через змову та спільні дії, оскільки це дає змогу реалізувати монопольну владу.

З другого боку-кожна фірма прагне отримати надприбуток за рахунок конкурентів, порушуючи угоду, що суттєво загострює суперництво.

Протиріччя між 2-ма тенденціями ілюструє дилема олігополіста. Ситуація, з якою стикаються олігополісти, нагадує становище учасників стратегічних ігор, таких як бридж або шахи. Тобто необхідно вибрати варіанти поведінки відпов.до дій та реакцій супротивників. Тому в аналізі ситуацій олігополістичних стр-р застосовується теорія ігор. Дилема олігополіста відома в теорії ігор як дилема в’язня, досліджує стратегічні питання ціноутворення, які вирішує кожна фірма, тобто встановити співробітництво і на його основі максимізувати прибутки галузі чи навпаки намагатися максимізувати особисті прибутки. Теорія ігор математичними методами досліджує поведінку індивідів, що мають протилежні інтереси.

45.Ефективність олігополії.

Ефективність олігополії здійснюється за такою схемою: фірма А та фірма Б діють в умовах дуополії, тобто ринковій стр-рі в якій тільки 2 виробника постачають на ринок стандартизований товар.

Кожна фірма обирає цінову стратегію і встановлює або високу, або низьку ціну.

Матриця рез-тів ринкової стратегії 2-х фірм.

Стратегія фірми Б

Фірма А призначає високу Р

Фірма А призначає низьку Р

Призначає високу Р

30 30

15 50

Призначає низьку Р

50 15

20 20

Прибуток фірми А показаний червоним, прибуток фірми Б-чорним.

При цьому мають місце варіанти цінової стратегії, коли фірми діють без змови.

В цьому випадку фірми встановлюють високі ціни і кожна отримує високі прибутки. Коли фірми встановлюють низькі ціни прибутки кожної встановлюються на низькому рівні.

Якщо одна фірма встановлює низьку ціну, а інший конкурент-високу, то ця фірма отримує надприбуток за рахунок ринкової частки конкурента.Т.ч. у данній ситуації має місце потяг як до змови так і до свідомого суперництва за ради отримання прибутку і підвищення ефективності олігополії.

46.Ознаки і поширення монополістичної конкуренції.

Монополістична конкуренція характеризує таку ринкову модель, за якої існує кілька десятків (до 100) фірм, що пропонують подібну, але не ідентичну продукцію.

Осн хар-тки:

1.Досить велика кількість учасників ринку => обмежений контроль над ринковою ціною. Неможливість таємної змови. Кожна фірма формує свою політику не враховуючи реакції конкурентів.

2.Диференціація продукту: а) за якістю (кемпи: різна потужність та навороченість Харду і різний Софт); б) за формою послуг (ввічливість та послужливість працівників магазину, гарантійне обслуговування, наявність кредиту); в) розміщення чи доступність товару (міні-магазин [цілодобово, близько, вищі P]“Продукти” і універмаг); г) уявні відмінності (упаковка, реклама, різні торгові марки)

3.Нецінова конкуренція

4.Легкий вступ в галузь при наявності незначних фінансових бар’єрів, пов’язаних з необхідністю отримати продукт, що відрізняється від продукту конкурента, необхідністю реклами.

МК зустрічається дуже часто .

Крива попиту, з якої працює фірма в МК є еластичною (набагато еластичнішою ніж при монополії бо є конкуренти із товарами замінниками, не є повністю еластичною бо товари не ідентичні, а тільки подібні і < конкурентів ніж за чистої конкуренції). Еластичність кривої попиту фірми залежить від к-сті конкурентів і ступені диференційованості товарів. Чим > конкурентів і чим < диференційованість, тим > еластичність.

В короткостроковому періоді фірма вибирає стратегію максимізації прибутку або мінімізації збитків. В кожному з цих двох випадків оптимальний об’єм вир-ва Q_опт буде досягатися при MR=MC. При АТС₁ фірма вибирає стратегію максимізації прибутку (П=S_BPмкEA). При АТС₂ фірма вибирає стратегію мінімізації збитків (З=S_CPмкED).

Якщо монополістично конкурентні під-ва одержують ек. прибуток, то це спонукатиме нові під-ва до вступу до галузі, що зменшить попит на продукцію окремого під-ва його граничний виторг. Тому галузь не може знах-ся в стані рівноваги, поки під-ва можуть встановлювати ціни на товар, більші за середні загальні витрати при випуску, що максимізує прибуток.