28.Оптимум виробника та ізоквантна варіація факторів вир-ва.

Точка дотику лінії однакових витрат, тобто ізокости і кривої однакового обсягу виробника-ізокванти відображає рівновагу виробника. У точці дотику кут нахилу із окости, тобто ринкова норма взаємо заміщення та ізокванти (норма взаємо заміщення факторів за технологією той самий, де використовується рівність).

Ця умова мінімізації витрат відома під назвою, як еквімаржинальний принцип рівності зважених граничних продуктів. Для кожної іншої величини обсягу випуску можна знайти оптимальну комбінацію ресурсів, тобто комбінацію, що мінімізує витрати. Поєднання таких точок на ізоквантно-ізокостній діаграмі утворює лінію, яка наз-ся шлях росту під-ва у довгостроковому періоді.

29.Витрати вир-ва в короткостроковому періоді.

Витрати – споживання вир.ресурсів, необхідних для здійснення підприємством виробничої і реалізаційної функції.

Класифікація витрат. Є витрати вир-ва в натур., вартісному виразі, можуть бути явними (прямими) і неявними або ж експліційними і імпліційними.

Усі витрати являють собою альтернативні витрати.

За формою, витрати можна представити у виді явних і неявних. Явні витрати - альтернативні витрати, що приймають форму прямих грошових платежів постачальникам різних факторів виробництва. Неявних витрат це альтернативні витрати використання ресурсів, що належать власникам фірми, чи знаходяться у власності фірми, як юр.особи. Вони не передбачаються контрактами і не знаходять відображення в бух.обліку. Економісти використовують термін "прибуток" для позначення різниці між сукупним доходом фірми і її витрат, як явними, так і неявними. Під бухгалтерським прибутком економісти розуміють різницю між сукупним доходом і явними витратами. Економічний прибуток – це різниця між виручкою і сумою явних і неявних витрат.

Під безповоротними витратами розуміють такі, які ніколи не можуть бути повернуті виробникові і ніколи не можуть бути альтернативними.

Витрати в короткостроковому періоді: постійні витрати – не залежать в короткостроковому періоді від того, скільки фірма виробляє. Це витрати її постійних факторів вир-ва. Змінні – залежать від обсягу випуску фірми. Це витрати змінних факторів вир-ва фірми. Граничні – пов‘язані з вир-вом додаткової одиниці продукції. Це додаткові витрати, які потрібні для вир-ва додаткової одиниці продукції.

В короткостроковому – валові витрати – сума постійних і змінних:

TC=VC+FC

Середніми можуть бути як валові, так і змінні витрати:

ATC=TC/Q

AVC=VC/Q

Граничні витрати в короткостроковому періоді:

Середні постійні витрати: AFC=FC/Q

Точка перетину кривої MC з кривими AVC та AFC утворює мінімальні точки останніх.

30.Витрати на довгострокових інтервалах.

Мінімізація витрат у довго строк.періоді – це основне завдання, яке реалізується шляхом зміни всіх факторів з урахуванням кон’юктури ринку. Криві витрат у довгост.періоді показують мінімальні витрати вир-ва б-я обсягу продукції, коли всі фактори вир-ва є змінними. Розбіжність довгост.і короткос.аналізу витрат вир-ва полягає у відмінності ступеню еластичності факторів вир-ва. Протягом довгострокового періоду виробники мають можливість контролювати обсяг випуску і витрати, змінюючи не тільки інтенсивність виробничої діяль-ті на під-ві, але і розміри, і кіль-ть під-в. Якщо еластичність розширення вир-ва така, що при мінімальних середніх витратах AC випуск збільшується на 1, то крива середніх витрат у довгостроковому періоді LAC є відповідною множині кривих середніх витрат. Граничні витрати у довгос.періоді LMC-це величина зміни витрат при зміні обсягу випуску, коли всі фактори вир-ва є змінними, тобто приріст витрат вир-ва в умовах можливості зміни розміру під-в. Якщо: LMC<LAC, то під-ва зменшуються;

LMC>LAC, то під-ва збільшуються;

LMC=LAC, то під-ва постійні, або мають мінімальне значення.