- •1. Особливості виникнення та розвитку експериментальної психології в Німеччині.В.Вунд і становлення експериментальної психології.
- •3. Розвиток і становлення експериментальної психології в Україні.
- •2. Порівняльний аналіз особливостей виникнення та розвитку експериментальної психології в Європі та Америці.
- •4. Особливості розвитку методології наукового психологічного дослідження. Феномен методу в експериментальній психології.
- •5. Способи класифікацій методів психологічного дослідження, характеристика основних груп.
- •7. Експериментальна психологія як наука і парадигма. Основні завдання експериментальної психології на сучасному етапі розвитку науки.
- •6. Принципи наукового дослідження в психології.
- •9. Етапи проведення цілісного психологічного дослідження.
- •8. Типи психологічних досліджень. Рівні наукового психологічного дослідження.
- •11. Психологічний тренінг в дослідницькій діяльності психолога. Тренінг і формуючий експеримент.
- •10. Особливості використання малюнкових методів в психологічних дослідженнях.
- •12. Характеристика методу тестування в експериментальній психології.
- •13. Теорія і психологічне експериментальне дослідження. Аналіз особливостей використання в психологічних дослідженнях теоретичних методів.
- •14. Особливості застосування проективного методу в експериментальній діяльності психолога.
- •18. Правила побудови анкети та здійснення процедури анкетування в психологічному дослідженні.
- •15. Планування бесіди як психологічного дослідження, етапи її проведення.
- •24. Види спостережень:
- •16. Характеристика процедури психологічного інтерв'ю, його плюси і мінуси.
- •19. Спостереження як один з основних методів психологічного дослідження. Історія використання методу спостереження при вивченні психологічних явищ.
- •22. Етичні проблеми спостереження.
- •22. Етичні проблеми використання методу спостереження в психологічних дослідженнях. Використання прийомів візуальної психодіагностики в спостереженні.
- •21. Характеристика особливостей предмету та об'єкту психологічного спостереження. Порівняльний аналіз особливостей прихованого та неприхованого психологічного спостереження.
- •23. Надійність та валідність спостереження.
- •27. Самоспостереження та інтроспекція: історія застосування в психологічних дослідженнях. Схема спостереження за Ассаджолі.
- •30. Порівняльна характеристика ідеального та реального експерименту. Безмірний експеримент.
- •29. Історія експерименту як методу в психології. Види експериментів у психології.
- •36. Вплив особистості досліджуваного на ситуацію психологічного експерименту.
- •31. Незалежна змінна в психологічному експерименті. Проблема виділення незалежної змінної з-під впливу інших змінних.
- •32. Види змінних в експерименті. Характеристика залежної змінної, її особливості.
- •33. Типи взаємозв’язків між основними змінними. Контроль змінних.
- •35. Гіпотеза в психологічному експерименті. Принцип фальсифікованості.
- •37. Помилки експериментатора в оцінці діяльності досліджуваного. Експериментатор як незалежна змінна.
- •38. Валідність експерименту, види та фактори, що порушують валідність експерименту.
- •41. Особливості планів психологічних експериментів з однією незалежною змінною.
- •39. Характеристика етичних проблем експериментатора. Етичний кодекс психолога-дослідника. Анкетування після експерименту.
- •4 Групи (2 е та 2к):
- •40. Стратегії формування експериментальних груп.
- •43. Аналіз плану «тест-вплив-ретест».
- •48. Порівняльна характеристика доекспериментальних і класичних планів в експериментальній психології.
- •44. Особливості планування психологічного експерименту для одного досліджуваного.
- •45. Факторні плани для двох і кількох незалежних змінних.
- •46. Виявлення причин взаємодії двох незалежних змінних з допомогою графічного зображення результатів експерименту.
- •47. Планування за методом латинського і греко-латинського квадратів.
- •49. Квазіекспериментальні плани.
- •50. Планування експериментів за методом часових серій та альтернативних впливів.
- •51. Експеримент ex-postfacto. Перспективи розвитку планування психологічного дослідження.
- •52. Експериментальна вибірка. Спосіб підбору досліджуваних за методом квот та бажаючих.
- •53. Аналіз процедури підбору досліджуваних за методом рандомізації.
- •54. Вимірювання та психологічний експеримент.
14. Особливості застосування проективного методу в експериментальній діяльності психолога.
Проекція – з лат. викидування наперед.
Юнг довів, що проективний метод є дуже потужним в дослідженні поведінки переживання людини. Він використовував непрямий вплив на досліджуваного і використовував метод асоціацій. Найперше він досліджував комплекси і намагався виявити які комплекси притаманні людям. Окрім того, пізніше він досліджував почуття провини, витіснені бажання.
Проективний метод – це сукупність психологічних методик діагностики особистості за допомогою її дій і висловлювань з приводу слабо конструйованого матеріалу.
Ознаки проективних методик:
невизначеність стимульного матеріалу
доброзичлива атмосфера
дослідження не психічної функції, а самої особистості
18. Правила побудови анкети та здійснення процедури анкетування в психологічному дослідженні.
Другий вид - заочний опитування, анкети ("відкриті" або "закриті"). Вони призначені для самостійного заповнення випробуваним, без участі дослідника. Психологи часто звертаються до заочного опитування у своїй дослідницькій практиці. Піонером використання анкети в психологічному дослідженні був Ф. Гальтон. Досліджуючи вплив спадковості і середовища на рівень інтелектуальних досягнень, він сконструював анкету і опитав з її допомогою 100 найбільших британських учених. Пізніше анкети широко стали використовуватися в психології розвитку і психології особистості, в соціальній психології. Але анкетування важко віднести до власне психологічним дослідницьким методам. Інформація, що отримується за допомогою анкети, є декларативною і не може вважатися надійної та достовірної навіть при повній щирості випробуваного. Кожен психолог знає, як на зміст висловлювань випробуваного впливають несвідома мотивація і установки. Тому є сенс вважати анкетування непсихологічних методом, який, однак, може використовуватися в психологічному дослідженні як додатковий, зокрема, при проведенні соціально-психологічних досліджень.
15. Планування бесіди як психологічного дослідження, етапи її проведення.
Бесіда - специфічний для психології метод дослідження людської поведінки, так як в інших природничих науках комунікація між суб'єктом і об'єктом дослідження неможлива. Діалог між двома людьми, в ході якого одна людина виявляє психологічні особливості іншого, називається методом бесіди.
Дослідники розрізняють клінічну бесіду, складову частину "клінічного методу", і цілеспрямований опитування "обличчям до обличчя" - інтерв'ю. Клінічна бесіда не обов'язково проводиться з пацієнтом клініки. Цей термін закріпився за способом дослідження цілісної особистості, при якому в ході діалогу з випробуваним дослідник прагне отримати максимально повну інформацію про його індивідуально-особистісні особливості, життєвий шлях, зміст його свідомості і підсвідомості і т.д. Клінічна бесіда найчастіше проводиться в особливо обладнаному приміщенні. Нерідко вона включається в контекст психологічної консультації або психологічного тренінгу.
Недоліки. Якщо запис ведеться в ході бесіди, може порушитися довірчий контакт зі співрозмовником. У цих випадках допомагає прихована аудіо-і відеозапис, що породжує етичні проблеми. Запис по пам'яті призводить до втрати частини інформації через неповноту і помилок запам'ятовування, викликаних коливаннями уваги, інтерференцією та іншими причинами. Частина інформації втрачається або спотворюється через те, що дослідник може оцінити деякі повідомлення випробуваного як більш значущі, а іншими знехтувати. Якщо запис бесіди проводиться вручну, то доцільно кодувати мовну інформацію.
Цілеспрямованим опитуванням називають інтерв'ю. Метод інтерв'ю набув широкого поширення в соціальній психології, психології особистості, психології праці, але головна сфера його застосування, соціологія. Тому за традицією його відносять до соціологічних та соціально-психологічним методам. В. Гуд і П. Хет визначають інтерв'ю як "псевдобеседу": дослідник весь час повинен пам'ятати, що він - дослідник, не упускати з уваги план і вести розмову в потрібному йому руслі. Вирішальне значення при проведенні інтерв'ю має довірчий контакт між інтерв'юером і опитуваним. Але в жодному разі не можна допускати панібратства і втрати психологічної дистанції. Слід зберігати нейтральну позицію в процесі інтерв'ю і намагатися не демонструвати своє ставлення ні до змісту відповідей і питань, ні до співрозмовника. Є маса конкретних методичних рекомендацій з приводу побудови і проведення інтерв'ю. Всі вони дуже докладно викладаються у відповідній соціологічної та соціально-психологічній літературі. У соціальній психології інтерв'ю відносять до одного з видів методу опитування.