33. Типи взаємозв’язків між основними змінними. Контроль змінних.

Психолог враховує і інші умови експерименту, намагається їх контролювати, вони називаються контрольованими змінними. Контроль є вирішальною особливістю експериментального методу.

Слід розрізняти контроль незалежної змінної і контроль "інших" або зовнішніх (побічних і додаткових змінних).Контроль незалежної змінної полягає в її активному варіюванні або знанні закономірності її зміни. Другий зміст поняття "контроль" - управління зовнішніми, "іншими" змінними експерименту. Вплив зовнішніх змінних зводиться до ефекту змішування.  Розрізняють два основних способи контролю незалежної змінної. Ці способи лежать в основі двох типів емпіричного дослідження: активного і пасивного. В експерименті контроль незалежної змінної проводиться за допомогою активного маніпулювання, варіювання. При систематизованому спостереженні (також - вимірі) контроль здійснюється за рахунок відбору (селекції) необхідних значень незалежної змінної з числа вже існуючих змінних. Прикладом активного контролю є, наприклад, зміна гучності звуку, який експериментатором в навушники. Прикладом пасивного контролю може служити розбиття групи учнів на невстигаючих, среднеуспевающих і високоуспешних при дослідженні впливу рівня успішності навчання на статус особистості в навчальній групі.  Існує кілька основних прийомів контролю впливу зовнішніх ("інших") змінних на результат експерименту: 

1) елімінація зовнішніх змінних; 

2) константність умов; 

3) балансування; 

4) контрбалансіровка; 

5) рандомізація. Найкраще контролювати психолог може використовуючи прийом «рандомізація»

Рандомізація – випадковий підбір умов, ситуацій. Спосіб контролю у вигляді рандомізації вважається психологами найкращим.

Ці прийоми, зрозуміло, не дозволяють повністю уникнути впливів з боку "інших" змінних, однак їх виконання є своєрідною профілактичною процедурою. 

35. Гіпотеза в психологічному експерименті. Принцип фальсифікованості.

Гіпотеза – припущення, яке виходить з теорії та ще не підтверджене та не спростоване. В методології науки виділяють теоретичні гіпотези та емпіричні припущення, які підлягають певній експериментальній перевірці. Теоретичні гіпотези входять в структуру теорій в якості їх основних частин. Теоретичні гіпотези висуваються для усунення внутрішніх протиріч в теорії або для виявлення розходжень у теорії і експериментальних результатів і є інструментом вдосконалення теоретичного знання. Емпіричні гіпотези – експериментальні, казуальні.

Експериментальна гіпотеза – гіпотеза, яка припускає наявність каузальної закономірності НЗЗЗ.Гіпотеза в психологічному дослідженні може задовольняти принцип фальсифікації (якщо в ході експерименту вона заперечує) та принцип верифікації (якщо підтверджує).

Гіпотеза - це припущення. Наукова гіпотеза - це припущення, що випливає з теорії, яка поки ще не доведена і не спростована.

Гіпотеза - це можливий варіант відповіді на питання поставлене у проблемі.

Гіпотеза психологічного експерименту:

- Гіпотеза про Наявність явища. – Гіп. зв'язку Між явищем. – Гіп. причинного зв'язку. - Контр-гіпотеза (альтернативна гіпотеза до основного припущена). – Гіп. про мах величини. – Гіп. про абсолютні і пропорційні відношення між змінними.

- Третя конкуруюча гіпотеза (Немає Впливу і зв'язку взагалі).

Верифікація - при перевірці наукових понять - доказ чи інша переконлива демонстрація того, що явища, включені в обсяг і зміст даного поняття, дійсно існують і відповідають визначенню поняття

Постановка проблеми тягне за собою формулювання гіпотези. У науці формулювання проблеми - виявлення «дефіциту», брак інформації для опису або пояснення реальності.

етапи породження проблеми:

- Виявлення браку в науковому знанні про реальність;

- Опис проблеми на рівні буденної мови;

- Формулювання проблеми в термінах наукової дисципліни.

Проблема - це риторичне питання, яке дослідник задає природі, але відповідати на нього він повинен сам.

Проблеми поділяються на реальні проблеми і «псевдопроблеми», які здаються значущими. Крім того, виділяється клас нерозв'язних проблем (перетворення ртуті в золото, створення «вічного двигуна» тощо). Доказ нерозв'язності проблеми саме по собі є одним з варіантів її вирішення.