- •Isbn 966-95910-0-7
- •Isbn 966-95910-0-7
- •Фізіологія м’язів і м’язової діяльності
- •Морфофункцюнальні особливості м’язовоі тканини механізм і енергетика м’язового скорочення
- •1. Морфофункціональні особливості скелетних і гладеньких м’язів
- •2. Фізіологічна характеристика рухових одиниць м’язів
- •3. Нервово-м’язове з’єднання. Механізм м’язового скорочення
- •4. Енергетика м’язового скорочення
- •5. Робоча гіпертрофія м’язів
- •Робота №1 Аналіз взаємодії міозинових ниток саркометра на основі зміни напруження м’язів
- •2. Режими скорочення м’язових волокон.
- •1. Особливості перебігу емоційно-стресових реакцій у спортсменів в процесі спортивної діяльності
- •5. Другий робочий період або стійкий стан
- •6. «Мертва точка» і «друге дихання»
- •3.8. Відповіді на запитання комп’ютерного конролю знань
- •1. Зміни фізіологічних функцій при втомі
- •6. Особливості прояву втоми у школярів
- •7. Загальні закономірності відновлення функцій організму спортсмена після роботи
- •2. Класифікація та загальна характеристика
- •4. Фізіологічна класифікація і характеристика спортивних вправ
- •5. Загальна характеристика динамічних та статичних вправ
- •7. Фактори обмеження працездатності спортсменів циклічних видів спорту
- •3. Фізіологічна природа впливу рухової активності і гіподинамії на організм людини
- •4. Рухова активність і тривалість життя
- •6.8. Відповіді на запитання комп’ютерного контролю знань
- •1. Поняття фізичного тренування, натренованості, підготовленості і спортивної форми
- •2. Фізіологічне обгрунтування основних
- •3. Рівні побудови рухів
- •8.4. Практичні завдання
- •Фізіологічні основи розвитку рухових здібностей у школярів
- •4. Фізіологічне обгрунтування методів тренування сили у школярів
- •7. Вікові особливості розвитку рухових здібностей
- •9.4. Практичні завдання
- •9.7. Типові відповіді на ситуаційні запитання та задачі
- •9.8. Відповіді на запитання комп’ютерного контролю знань
- •1. Фізіологічне обгрунтування шкільного уроку фізичної культури
- •3. Фізіологічне обгрунтування організації позаурочних форм фізичного виховання
- •5. Основи самоконтролю за станом здоров’я школярів
- •10.8. Відповіді на запитання комп’ютерного контролю знань
- •Протокольні замітки до лабораторних робіт розділ і фізіологія м’язів і м’язової діяльності
- •Розділ іі фізіологічна характеристика станів, що виникають в організмі школярів в умовах тренувальної і змагальної діяльності
- •Розділ III фізіологічні механізми адаптащі організму школярів до фізичних навантажень
- •Розділ IV фізіологічні основи формування рухових навичок і розвитку рухових здібностей у школярів
4. Фізіологічна класифікація і характеристика спортивних вправ
Усі спортивні вправи умовно поділяють на дві великі групи: 1) вправи, пов’язані із значним напруженням функції ведучих фізіологічних систем та з максимальним проявом рухових здібностей (усі види легкої атлетики, плавання, спортивних ігор, єдиноборства тощо) і 2) технічні вправи (кінний, парашутний, парусний спорт, автомотоспорт, дельтапланеризм тощо). Результативність технічних вправ залежить як від технічного обладнання (якості автомобіля, мотоцикла тощо), так і від досконалості функцій фізіологічних систем організму спортсмена. Успішне виконання вправ цієї групи вимагає від спортсмена високого розвитку специфічних психо-фізіологічних функцій і уваги, швидкої реакції, високої координації рухів.
У відповідності з класифікацією спортивних вправ B.C. Фарфеля усі вправи (рухи) поділяються на стереотипні (стандартні) та ситуаційні (нестандартні). Стереотипні вправи характеризуються суворою постійністю рухів і виконуються у чітко визначених, стандартних умовах. Ситуаційні вправи виконуються в постійно змінних умовах і характеризуються відсутністю стереотипності у виконуваних рухах. У цю групу вправ входять спортивні ігри, єдиноборства (бокс, боротьба, фехтування) та кроси по пересічній місцевості. До групи стандартних вправ відносять усі інші спортивні вправи.
Стереотипні вправи формуються за принципом рухового динамічного стереотипу, який визначає послідовність виконання рухів в умовах, завчасно передбачених спортивними правилами. Оцінюються стереотипні вправи як якісно, так і кількісно. Група вправ за якістю оцінки їх виконання вимагає від спортсмена досконалості володіння своїми рухами. Стереотипні вправи, що оцінюються кількісно (в одиницях довжини – метри, сантиметри; часу – хвилини, секунди; ваги – кілограми) поділяються на циклічні та ациклічні вправи.
Під циклічними вправами розуміють рухові акти, які багаторазово повторюються в час тренування або змагальної діяльності. Більшість їх пов’язана з локомоторними переміщеннями. Такими є ходьба, біг на ковзанах, плавання, їзда на велосипеді. Циклічні вправи – це вправи відносно постійних структур та потужності. їх фізіологічною основною є ланцюговий; ритмічний руховий рефлекс, у якому спостерігається: повторення стереотипних циклів рухів (постійність структури). Для циклічних вправ характерна також відносна стабільність швидкості переміщення спортсмена на дистанції. Виключення складають короткі спринтерські дистанції, при виконанні яких зміна швидкості досить суттєва.
Важливими показниками оцінки циклічних вправ є їх потужність (кількість виконаної роботи за одиницю часу) та тривалість. Проте показники фізичної потужності вправ не можуть бути використані в якості критерію для єдиної класифікації спортивних вправ. Це зумовлено тим, що однакова фізична навантаженість викликає неоднакові фізіологічні зрушення у людей різної статі, віку та рівня натренованості. Різні фізіологічні реакції проявляються у однієї і тієї ж людини в різних умовах виконання роботи (зміна температури, вологості, атмосферного тиску), а також при виконанні вправ у різних позах. У зв’язку з цим доцільно користуватись показником фізіологічної потужності або фізіологічного навантаження (Я.М. Коц, 1986), як сукупності фізіологічних реакцій на дане навантаження.
Найбільш об’єктивна характеристика фізіологічної потужності навантаження можлива лише при порівнянні робочих показників зміни функцій провідних фізіологічних систем з максимальними показниками їх активності. Адже характер і величина відповіді фізіологічних реакцій на одне і те ж фізичне навантаження визначається обсягом фізіологічних резервів, тобто рівнем натренованості. Так, виконання дозованого фізичного навантаження із споживанням кисню 3 л/хв. учнями з різною величиною МСК (у одного учня МСК – 5 л/хв., у другого – 4 л/хв.) буде пов’язане з мобілізацією різного обсягу резервів: фізіологічне навантаження на кардіореспіраторну систему у першого учня буде меншим, ніж у другого. Тому, для фізіологічної класифікації спортивних вправ доцільно використовувати показник відносної фізіологічної потужності, – величини фізіологічних зрушень провідних фізіологічних систем організму в даних умовах діяльності щодо максимально можливих.