- •1. Зародження економіко-теоретичних знань.
- •Економія.
- •Політекономія.
- •Економікс.
- •2. Сучасні економічні теорії.
- •Предмет економічної теорії.
- •4. Методи економічної теорії.
- •5. Економічні закони та економічні категорії, їхня сутність та види.
- •6. Функції економічної теорії
- •7. Форми економічних зв’язків і виробництва.
- •8. Економічні потреби суспільства. Економічні інтереси. Технологічні можливості суспільства.
- •9. Зміст економічної системи.
- •10. Продуктивні сили суспільства.
- •11. Економічне зростання та його типи.
- •12. Власність в економічній системі.
- •13. Типи економічних систем. Моделі ринкової економіки.
- •14. Товар та його властивості.
- •15. Сутність грошей та їх функції.
- •17. Ринок: його сутність та умови функціонування.
- •18. Попит та його детермінанти, зміна величини попиту, зміна його кривої.
- •19. Пропозиція: її детермінанти, зміна величини пропозиції, зміна її кривої.
- •6)Очікування підприємців.
- •Крива пропозиції
- •20. Структура та інфраструктура ринку.
- •За об’єктами обміну:
- •Залежно від умов, в яких діють суб’єкти господарювання:
- •Фінансово-кредитна:
- •Державно-регулятивна, законодавча:
- •Науково-дослідне та інформаційне забезпечення:
- •21. Конкуренція як спосіб регулювання ринкової економіки.
- •22. Ринок праці: чинники та специфіка.
- •23. Організація оплати праці.
- •24. Організаційно – правові форми підприємницької діяльності.
- •25. Підприємство: суть та форми.
- •26. Капітал як матеріальна основа підприємницької діяльності.
- •За сферами застосування.
- •За джерелами формування.
- •27. Кругооборот капіталу, його стадії та функціональні форми.
- •28. Основний капітал. Оборотний капітал.
- •29. Фізичне та моральне зношування основного капіталу.
- •31. Економічні функції держави в ринковій економіці
- •32. Кейнсіанська та неолібералістична концепції державного регулювання економіки.
- •33. Методи державного регулювання економіки
- •35. Суть і види витрат виробництва
- •37. Витрати виробництва у довгостроковому періоді.
- •38. Поняття прибутку. Його сутність та функції.
- •39. Поняття та зміст прехідної економіки
- •40. Роздержавлення власності в перехідній економіці, її особливості в Україні.
- •41. Національна економіка: суть, критерії визначення.
- •42. Грошовий вимір суспільного продукту
- •43. Додана вартість. Проблема подвійного рахунку.
- •44. Методи обчислення ввп
- •45 Система національних рахунків
- •46 Циклічність розвитку економіки .Теорії циклів
- •47.Безробіття .
- •48. Сутність і причини інфляції.
- •50. Регулювання інфляції.Крива Філіпса
- •52 Форми та фактори міжнародної економічної інтеграції.
- •53 Міжнародна торгівля,протекціоністська політика
- •54 Міжнародний поділ праці
- •55 Міжнародний рух капіталу
- •56 Міжнародна міграція робочої сили
- •57. Міжнародні науково-технічні зв'язки
- •58. Спільне підприємництво :суть та форми
52 Форми та фактори міжнародної економічної інтеграції.
Міжнародна економічна інтеграція—процес зближення та взаємопроникнення національних господарств групи країн,спрямований на створення єдиного господарського механізму.
Форми МЕІ:
1)Торгівельна інтеграція(створення зон вільної торгівлі)
2)Валютно-фінансова інтеграція(зняття обмежень на переміщення капіталів всередині угруповання,єдина валютна політика тощо)
3)Створення єдиного економічного простору(усунення нетарифних барєрів у взаємній торгівлі)
Найбільші регіональні інтеграційні угруповання:Азійсько-тихоокеанське економічне об’єднання,Європейський Союз,Північноамериканське регіональне об’єднання,Південноазійське регіональне управління.
Фактори розвитку міжнародної економічної інтеграції:
1.Поглиблення МПП.
2.Соціально-економічна однорідність національних підприємств.
3.Розаиток НТП.
4.Близькі рівні економічного розвитку груп країн.
5.Тісне переплетіння національних економікна мікрорівні.
6.Тривалий період співробітництва.
7.Спільні кордони і умови розвитку.
8.Розвиток комунікаційних можливостей.
9.Спільність культурних та історичних традицій.
10.Цілеспрямована діяльність державних органів та партій країн щодо інтеграційних процесів.
11.Об”єктивна необхідність спільного вирішення глобальних проблем людства.
Головні учасники і організатори
інтеграційного процесу:
1.Держави. 3.Партії.2.ТНК. 4.Громадські організації.
53 Міжнародна торгівля,протекціоністська політика
Міжнародна торгівля – сфера міжнародних товарних відносин, специфічна форма обміну продуктами праці (товарами і послугами) різних країн. З іншого боку, міжнародна торгівля є сукупністю зовнішньої торгівлі всіх країн світу. При цьому зовнішня торгівля окремих країн виступає складовою міжнародної торгівлі. Розрізняють торгівлю товарами і послугами. Зовнішню і міжнародну торгівлю характеризують: 1) експорт; 2) імпорт; 3) торговельний баланс; 4) загальний обсяг зовнішньої торгівлі (зовнішньоторговельний оборот); 5) загальний обсяг міжнародної торгівлі (світовий товарообіг); 6) товарна структура; 3) географічна структура. Експорт – це закупівля вироблених у країні товарів і послуг та вивіз їх за кордон з метою передачі у власність нерезидентам даної країни. Імпорт – це витрати окремих осіб, фірм та уряду даної країни на придбання товарів та послуг, що вироблені в інших країнах. Під імпортом розуміють та статистично обраховують: Для сучасного етапу розвитку міжнародної торгівлі характерним є: 1) високий рівень динаміки міжнародної торгівлі, що випереджає зростання промислового та сільськогосподарського виробництва; 2) значне розширення номенклатури та зміна характеру продукції, що надходить до каналів міжнародної торгівлі, оновлення та часті зміни виробів, розширення асортименту. 3) НТР дала поштовх подальшому розвитку МПП, спеціалізації виробництва. У результаті значно виріс обмін виробами проміжного характеру (вузлами, деталями, компонентами), що виготовлені на підприємствах різних країн. Зовнішня торгівля все більше перетворюється на зв’язуючий елемент виробничого процесу. Особливо це стосується розвинених країн
4) зниження енерго- та матеріалоємності виробництва. 5) зміна форм зв’язку між продавцем і покупцем. Для більшості готових виробів, особливо продукції сучасних у технічному та технологічному відношенні галузей промисловості, широкого розповсюдження набула практика довгострокового узгодження поставок між підприємствами різних країн. 6) зміна характеру та масштабів зовнішньоторговельних угод. У багатьох випадках – це крупні угоди щодо економічного співробітництва, що включають не тільки поставку певних товарів, а й надання необхідних послуг щодо обслуговування, фінансування, страхування тощо (комплекс «товар плюс послуга»). .
Протекціоні́зм — економічна політика держави, спрямована на обмеження міжнародної торгівлі. Знижує рівень життя та уповільнює економічне зростання у країні, яка впроваджує таку політику. Зазвичай просувається місцевими лобістами під приводом «захисту» національної економіки; «сприяння» розвитку власної промисловості й торгівлі.
В економічній теорії одним із головних аргументів протекціонізму є критика теорії зовнішньої торгівлі з позицій захисту національного добробуту, що випливає безпосередньо з аналізу виграшів і втрат. Вигода від застосування експортного й імпортного мита може бути протиставлена виробничим і споживчим втратам, які виникають від викривлення мотивів поведінки виробників і споживачів. Однак можливий і такий випадок, коли вигода від поліпшення умов торгівлі після введення зовнішньоторговельних податків перевищить втрати від неї. Головна передумова поліпшення умов торгівлі внаслідок введення мита – це наявність у країни ринкової влади, тобто здатності одного або групи продавців (покупців) у країні впливати на ціни експорту і/або ціни імпорту Значна кількість країн, що розвиваються, недостатньою мірою здатні впливати як на ціни свого експорту, так і на ціни імпорту. У випадку країн із розвинутою економікою виникає погроза використання монопольного становища країни, що дозволяє отримувати зиск за чужий рахунок. Крім цього, критика свободи торгівлі ґрунтується на тому, що поняття виграшу для виробника і виграшу для споживача, використовувані в теоретичній моделі free trade (особливо виграш для виробника), не дозволяють коректно визначити розміри виграшів і втрат. До причин цього відносяться недосконалість ринків праці та капіталу, що не надають ресурсам можливості швидкого перетікання до галузей, які приносять найбільшу віддачу, і стримують перетікання технологій із нових галузей або тих, що динамічно розвиваються. Такі явища носять назву дефектів внутрішнього ринкового регулювання і демонструють, як ринок того або іншого фактора недостатньо добре виконує свою функцію. Так, виробництво деякого товару приносить певні знання і досвід, що слугують національній економіці в цілому, але вони не можуть бути закріплені у власності фірмами-виробниками, які не враховують цих моментів при ухваленні рішення щодо обсягів виробництва. У цьому випадку має місце гранична суспільна вигода від додаткового виробництва, яку неможливо виміряти через виграш для виробника. Така гранична суспільна вигода може служити виправданням для використання мита й інших інструментів митної політики.
У більшості країн світу проводиться державна політика культурного протекціонізму, спрямованого на захист національної мови, звичаїв, культурно-історичного надбання