- •1. Зародження економіко-теоретичних знань.
- •Економія.
- •Політекономія.
- •Економікс.
- •2. Сучасні економічні теорії.
- •Предмет економічної теорії.
- •4. Методи економічної теорії.
- •5. Економічні закони та економічні категорії, їхня сутність та види.
- •6. Функції економічної теорії
- •7. Форми економічних зв’язків і виробництва.
- •8. Економічні потреби суспільства. Економічні інтереси. Технологічні можливості суспільства.
- •9. Зміст економічної системи.
- •10. Продуктивні сили суспільства.
- •11. Економічне зростання та його типи.
- •12. Власність в економічній системі.
- •13. Типи економічних систем. Моделі ринкової економіки.
- •14. Товар та його властивості.
- •15. Сутність грошей та їх функції.
- •17. Ринок: його сутність та умови функціонування.
- •18. Попит та його детермінанти, зміна величини попиту, зміна його кривої.
- •19. Пропозиція: її детермінанти, зміна величини пропозиції, зміна її кривої.
- •6)Очікування підприємців.
- •Крива пропозиції
- •20. Структура та інфраструктура ринку.
- •За об’єктами обміну:
- •Залежно від умов, в яких діють суб’єкти господарювання:
- •Фінансово-кредитна:
- •Державно-регулятивна, законодавча:
- •Науково-дослідне та інформаційне забезпечення:
- •21. Конкуренція як спосіб регулювання ринкової економіки.
- •22. Ринок праці: чинники та специфіка.
- •23. Організація оплати праці.
- •24. Організаційно – правові форми підприємницької діяльності.
- •25. Підприємство: суть та форми.
- •26. Капітал як матеріальна основа підприємницької діяльності.
- •За сферами застосування.
- •За джерелами формування.
- •27. Кругооборот капіталу, його стадії та функціональні форми.
- •28. Основний капітал. Оборотний капітал.
- •29. Фізичне та моральне зношування основного капіталу.
- •31. Економічні функції держави в ринковій економіці
- •32. Кейнсіанська та неолібералістична концепції державного регулювання економіки.
- •33. Методи державного регулювання економіки
- •35. Суть і види витрат виробництва
- •37. Витрати виробництва у довгостроковому періоді.
- •38. Поняття прибутку. Його сутність та функції.
- •39. Поняття та зміст прехідної економіки
- •40. Роздержавлення власності в перехідній економіці, її особливості в Україні.
- •41. Національна економіка: суть, критерії визначення.
- •42. Грошовий вимір суспільного продукту
- •43. Додана вартість. Проблема подвійного рахунку.
- •44. Методи обчислення ввп
- •45 Система національних рахунків
- •46 Циклічність розвитку економіки .Теорії циклів
- •47.Безробіття .
- •48. Сутність і причини інфляції.
- •50. Регулювання інфляції.Крива Філіпса
- •52 Форми та фактори міжнародної економічної інтеграції.
- •53 Міжнародна торгівля,протекціоністська політика
- •54 Міжнародний поділ праці
- •55 Міжнародний рух капіталу
- •56 Міжнародна міграція робочої сили
- •57. Міжнародні науково-технічні зв'язки
- •58. Спільне підприємництво :суть та форми
50. Регулювання інфляції.Крива Філіпса
Ідею регулювати інфляцію першими висунули представники кейнсіанської школи, їх ідея "контрольованої" інфляції сформувалась як складова кейнсіанської теорії державного регулювання економіки шляхом втручання в платоспроможний попит. Антиінфляційна політика більшості країн з розвинутою ринковою економікою проводиться за кількома напрямами - дефляційної політики (урегулювання попиту), політики доходів чи за одним і другим напрямами одночасно. Дефляційна політика включає ряд методів обмеження платоспроможного попиту через фінансовий і кредитно-грошовий механізм. Для того щоб зменшити надходження зайвих грошей в обіг, скорочуються витрати державного бюджету, передусім на субсидії підприємствам, соціальні потреби, інфраструктуру, на потреби військово-промислового комплексу. З метою вилучення з обігу зайвих грошей, які надійшли туди раніше, широко використовується посилення податкового тиску на доходи. Проте мобілізовані в бюджет через податки кошти можуть знову надходити в обіг у вигляді державних витрат. Щоб цього не сталося, необхідно реально зменшувати бюджетні витрати, насамперед невиробничого призначення. Для вилучення частини зайвих грошей форсується випуск державних позик. Політика дефляції при послідовному і жорсткому її проведенні може дати бажаний антиінфляційний ефект, проте реалізація її пов'язана з певними труднощами, оскільки посилює соціальне напруження в суспільстві, викликає загрозу економічних спадів, зменшення зайнятості. Тому урядам нерідко доводиться маневрувати, оперативно змінюючи дефляційні методи інфляційними. Другий напрям антиінфляційної політики - політика доходів - передбачає державний контроль за заробітною платою і цінами. Такий контроль може зводитися до фіксації зарплати і цін на певному рівні ("заморожування"), або встановлення темпів їх зростання в певних межах, найчастіше в межах темпів приросту продуктивності праці або до того й іншого водночас. Широко цей метод використовувався в Радянському Союзі.. 3й напрям--створення сприятливих умов для дії законів ринку і всіляке стимулювання приватного підприємництва. Це, зокрема, проведення жорсткої антимонопольної політики, заохочення ринкової конкуренції, скорочення державної підтримки малорентабельних і слабоконкурентних підприємств і галузей, введення гнучкої податкової політики, стимулюючої підприємницьку активність і зростання грошових заощаджень населення. Досвід державного регулювання інфляції, накопичений розвинутими країнами протягом 60-90-х років з урахуванням кейнсіанських і монетаристських рекомендацій, має велике значення для економічної теорії практики. По-перше, інфляція може легко з контрольованої перетворитися в неконтрольовану, досягти галопуючих темпів і призвести до тяжких економічних і соціальних наслідків. Тому більш надійною виявилася чітко виражена антиінфляційна політика. По-друге, антиінфляційна політика дає тим більший ефект, чим менше вона вдається до прямого втручання у виробництво, чим кращі умови створюються в країні для розвитку підприємництва і дії ринкового механізму. Тому вона не може обмежуватися дефляційними заходами, а повинна бути комплексною, включати й заходи, спрямовані на всебічне сприяння розвитку виробництва на ринкових засадах. По-третє, антиінфляційна політика теж може викликати певне напруження в економіці, незадоволення нею певних сил, які сподівалися на фінансову підтримку з боку держави і не одержали її. Тому проведення такої політики вимагає від її творців значної мужності і політичної волі, певних жертв з боку суспільства. Проте вони повністю окупляться завдяки забезпеченню економіки стабільними грошима.
Крива Філіпса (Phillips curve) - графік залежності між середнім рівнем інфляції в країні і рівнем безробіття. Згідно з кривою Філіпса з ростом безробіття інфляція зменшується.
Крива Філіпса відома з 1958 р., коли економіст О.У Філіпс опублікував роботу «Зв'язок між безробіттям і темпом змін грошової заробітної плати у Сполученому Королівстві в переіод 1861-1957 рр.». Він показав зв'язок між рівнем безробіття і темпами росту середньої заробітної плати. Безробіття високе, коли заробітна платня зростає повільніше, і безробіття падає, коли заробітна платня зростає швидше. Високий рівень інфляціїї зазвичай супроводжується низьким рівнем безробіття і навпаки.
У довгостроковому періоді є вертикальною прямою, інакше кажучи, показує відсутність залежності між рівнем інфляції і природним рівнем безробіття.