- •1. Зародження економіко-теоретичних знань.
- •Економія.
- •Політекономія.
- •Економікс.
- •2. Сучасні економічні теорії.
- •Предмет економічної теорії.
- •4. Методи економічної теорії.
- •5. Економічні закони та економічні категорії, їхня сутність та види.
- •6. Функції економічної теорії
- •7. Форми економічних зв’язків і виробництва.
- •8. Економічні потреби суспільства. Економічні інтереси. Технологічні можливості суспільства.
- •9. Зміст економічної системи.
- •10. Продуктивні сили суспільства.
- •11. Економічне зростання та його типи.
- •12. Власність в економічній системі.
- •13. Типи економічних систем. Моделі ринкової економіки.
- •14. Товар та його властивості.
- •15. Сутність грошей та їх функції.
- •17. Ринок: його сутність та умови функціонування.
- •18. Попит та його детермінанти, зміна величини попиту, зміна його кривої.
- •19. Пропозиція: її детермінанти, зміна величини пропозиції, зміна її кривої.
- •6)Очікування підприємців.
- •Крива пропозиції
- •20. Структура та інфраструктура ринку.
- •За об’єктами обміну:
- •Залежно від умов, в яких діють суб’єкти господарювання:
- •Фінансово-кредитна:
- •Державно-регулятивна, законодавча:
- •Науково-дослідне та інформаційне забезпечення:
- •21. Конкуренція як спосіб регулювання ринкової економіки.
- •22. Ринок праці: чинники та специфіка.
- •23. Організація оплати праці.
- •24. Організаційно – правові форми підприємницької діяльності.
- •25. Підприємство: суть та форми.
- •26. Капітал як матеріальна основа підприємницької діяльності.
- •За сферами застосування.
- •За джерелами формування.
- •27. Кругооборот капіталу, його стадії та функціональні форми.
- •28. Основний капітал. Оборотний капітал.
- •29. Фізичне та моральне зношування основного капіталу.
- •31. Економічні функції держави в ринковій економіці
- •32. Кейнсіанська та неолібералістична концепції державного регулювання економіки.
- •33. Методи державного регулювання економіки
- •35. Суть і види витрат виробництва
- •37. Витрати виробництва у довгостроковому періоді.
- •38. Поняття прибутку. Його сутність та функції.
- •39. Поняття та зміст прехідної економіки
- •40. Роздержавлення власності в перехідній економіці, її особливості в Україні.
- •41. Національна економіка: суть, критерії визначення.
- •42. Грошовий вимір суспільного продукту
- •43. Додана вартість. Проблема подвійного рахунку.
- •44. Методи обчислення ввп
- •45 Система національних рахунків
- •46 Циклічність розвитку економіки .Теорії циклів
- •47.Безробіття .
- •48. Сутність і причини інфляції.
- •50. Регулювання інфляції.Крива Філіпса
- •52 Форми та фактори міжнародної економічної інтеграції.
- •53 Міжнародна торгівля,протекціоністська політика
- •54 Міжнародний поділ праці
- •55 Міжнародний рух капіталу
- •56 Міжнародна міграція робочої сили
- •57. Міжнародні науково-технічні зв'язки
- •58. Спільне підприємництво :суть та форми
43. Додана вартість. Проблема подвійного рахунку.
ВВП— це вартість кінцевих товарів, вироблених всередині країни (резидентами і нерезидентами) за певний період. Сюди входить вартість товарів матеріальної та нематеріальної сфери, таких як будинки і одяг, вартість послуг, скажімо, брокера і лекція економіста. Обсяги виробництва кожного такого товару і послуг оцінюють за ринковою ціною. Сума цих цін і становить ВВП.
При розрахунку ВВП для достовірного обчислення потрібно уникати подвійного рахунку. Подвійний рахунок – це врахування у вартості виробленого продукту витрат попередніх періодів за технологічним ланцюжком. Наприклад, хліб — кінцевий продукт, а борошно для його випічки — проміжний. Тому, якщо до складу ВВП включати вартість борошна не тільки на стадії випічки хліба, але і на стадії його намолоту із зерна, то вийде якраз завищення вартості, тобто подвійний рахунок. Ось чому для оцінки кінцевого результату — вартості хліба — треба включати до нього вартість борошна тільки один раз: або на стадії намолоту борошна, або на стадії випічки хліба. Потрібно пам'ятати, що частина продукції борошняних заводів йде в кінцеву реалізацію без використання як проміжний продукт для випічки хліба. З урахуванням цієї обставини і застосовується метод доданої вартості. Суть його полягає в тому, що на кожній стадії виробництва визначається величина доданої вартості шляхом відрахування від загальної величини вартості продукції, випущеної на даній стадії, витрат на куповані матеріальні ресурси. До складу ВВП включаються тільки кінцеві товари і послуги, вартість яких розраховується на основі методу доданої вартості. Такий підхід дозволяє уникнути багаторазового підрахунку одних і тих же витрат. Отже, додана вартість є ринкова ціна обсягу продукції, зробленої фірмою, за вирахуванням вартості спожитих сировини і матеріалів, придбаної нею у постачальників.
44. Методи обчислення ввп
Для обчислення обсягу національного продукту економіч на наука використовує цілу низку показників, серед яких визначаль не місце займає показник валового внутрішнього продукту. ВВП— це вартість кінцевих товарів, вироблених всередині країни (резидентами і нерезидентами) за певний період. Сюди входить вартість товарів матеріальної та нематеріальної сфери, таких як будинки і одяг, вартість послуг, скажімо, брокера і лекція економіста. Обсяги виробництва кожного такого товару і послуг оцінюють за ринковою ціною. Сума цих цін і становить ВВП
Методика обчислення ВВП має ряд особливостей.
• ВВП складається з вартості кінцевих товарів і послуг. Напри клад, пшениця, з якої випечено хліб, є проміжним товаром. Лише вартість хліба враховують як частку ВВП, але вартість пшениці, прода ної мірошнику, і вартість борошна, проданого пекарю, не враховують.
• ВВП складається з вартості товарів і послуг, вироблених лише в процесі поточного виробництва. Отже, заново зведений і прода ний будинок включають до складу ВВП, а збудований раніше і проданий — ні. Проте комісійні, які агент з продажу нерухомого майна отримав за продаж наявних будинків, у ВВП враховуються, (їх відно сять до поточних послуг.)
• ВВП оцінюється за ринковими цінами. Останні включають непрямі податки — податок на продаж і акцизи, а тому ринкова ціна товарів буде не така, яку продавець матиме за товар. Чиста ціна — це ринкова ціна за вирахуванням непрямих податків. Вона становить суму чинникових витрат, тобто суму, що припадає на чинники виробництва цього товару.
На практиці для розрахунків ВВП використовують такі методи — за витратами, за доходами і за виробництвом.
ВВП, розрахований за витратами, — це загальна сума витрат на особисте і виробниче споживання всієї маси створених за певний період благ. Він скл з:
Особисті споживчі витрати (предмети споживання тривалого користування, товари поточного сподивання, споживчі товари та послуги)
Валові інвестиції (інвестиції на заміщення капіталу що вибув, на збільшення капіталу, на матеріальні запаси)
Державні закупівлі (витрати уряду і місцевих органів влади на закупівлю товарів та послуг)
Чистий експорт (вартість товарів і послуг вироблених країною і проданих за кордон за вирахуванням вартості імпортних товарів і послуг)
ВВП розрахований за доходами — це сума доходів, отриманих власниками чинників виробництва, з використанням яких створено всю масу національного продукту. ВВП = Заробітна плата + Прибуток + Рента + Відсоток, дивіденд.
ВВП за виробництвом показує внесок кожного виробника і на ціонального виробництва в цілому. У такому разі
ВВП розраховують за доданою вартістю. Додана вартість — це ринкова ціна продукції (послуг) підприємства за вирахуванням вартості сировини і мате ріалів, що куплені та витрачені на виробництво продукції або на виконання послуг. Загальна сума доданих вартостей, створених у суспільстві, являє собою ринкову вартість вироблених товарів і послуг, тоб то ВВП. Усі три методи розрахунку ВВП є рівноцінними і дають однаковий результат