41. Національна економіка: суть, критерії визначення.

Національна економіка – це економічно й організаційно єдина система взаємопов’язаних галузей і сфер діяльності людей, яким властива відповідна пропорційність, взаємообумовлене розміщення на території, обмеженій державними кордонами.

Сучасну національну економіку характеризують низка ознак, які можна звести у декілька груп: національний суверенітет; ресурсо-виробничі; господарсько-організаційні; товарообмінні.

У цій системі органічно взаємодіють галузі матеріального виробництва (промисловість, сільське господарство, будівництво, транспорт, зв'язок тощо) і галузі нематеріального виробництва (освіта, охорона здоров'я, культура). 

Отже, національна економіка є система економічних суб’єктів і зв’язків між ними, яка має просторово визначену і специфічно національну організаційну структуру. Національну економіку вирізняють серед інших економік такі ознаки: економічні зв'язки між господарюючими суб'єктами, обумовлені суспільним поділом праці; господарська цілісність; спільне економічне середовище, в якому діють суб'єкти господарювання; спільна система економічного захисту тощо.

Суб'єктами національної економіки є домашні господарства, підприємства і держава. Вони вступають між собою в економічні відносини, що можуть набувати форми вертикальних і горизонтальних зв'язків.

 Для того, щоб країна мала ефективну національну економіку потрібно провести структурну перебудову економіки з метою розвитку галузей які працюють на потреби держави. Це сільське господарство, машинобудування, машинобудування для легкої промисловості, машинобудування для харчової промисловості, розвиток легкої та харчової промисловості, розвиток галузей, які виробляють складну побутову техніку, скорочення добувної промисловості до потреб, металургії, виходячи з пріоритетів національних інтересів певної країни. Національна економіка неможлива без розв’язання проблеми економічної безпеки. Економічна безпека формується виходячи із забезпеченості природними ресурсами, фінансування коштами, залежить від експорто- та імпорто-орієнтації економіки.

42. Грошовий вимір суспільного продукту

Суспільний продукт - це виражена в ринкових цінах сукупність товарів і послуг, вироблених протягом одного року.

Кажучи про суспільний продукт, мається на увазі така комбінація чинників виробництва, що є в суспільстві, яка дозволяє протягом одного року одержувати можливо велику масу товарів. Тому в ньому відображається ефективність національної економіки і добробут народу. Вартісна структура суспільного продукту є найважливішою проблемою дослідження суспільного відтворення, бо остання виступає як проблема відшкодування всього суспільного продукту в натурально-речовинній формі і за вартістю.

Перше якнайповніше уявлення про вартісну структуру суспільного продукту ми знаходимо у К.Маркса, що показав, що структура вартості як окремого товару, так і суспільного продукту, складається з двох частин, відповідних двом чинникам (матеріально-речовинному і особистому), що беруть участь в самому процесі виробництва, а саме: з матеріальних витрат і знов створеної вартості. Остання включає необхідний продукт (необхідний для відтворення робочої сили) і додатковий продукт (необхідний для розширення виробництва, а також задоволення суспільних потреб). Вартісну структуру суспільного продукту розглядав і Дж. М. Кейнс. Але і тут, як і в дослідженні натурально-речовинного складу суспільного продукту, він виходив не тільки з процесу виробництва, але і з процесу обігу, де вартісна структура одержувала свій завершений вигляд.

Згідно західної економічної думки, у вартісній структурі суспільного продукту виділяються чотири елементи:

витрати використовування (U); факторіальні витрати (F); додаткові витрати (V); сукупний дохід підприємців (D).

• факторіальні витрати, які є сумами, сплачуваними підприємцем іншим «чинникам виробництва» за їх поточні послуги і що виступають як дохід цих чинників, виключаючи інших підприємців. Отже, факторіальні витрати F - це: 1) заробітна плата; 2) відсоток на позиковий капітал; 3) земельна рента, тобто доходи нефункціонуючих власників

• додаткові витрати - знецінення устаткування або перевищення фактичних витрат використовування над передбачуваним знеціненням. Йдеться про моральний знос устаткування

• Під доходом підприємця мається на увазі прибуток, який дістається функціонуючому власнику (підприємцю) і який визначається як перевищення вартості товару над витратами.

При оцінці суспільного продукту виникає ряд труднощів. Такі вельми різні товари, як житлові будинки, одяг, велосипеди, їжа, які вироблені протягом одного року, не можна просто підсумовувати або порівнювати, якщо їм не додати грошовий вираз. Тому суспільний продукт визначається в ринкових цінах. Оскільки більшість товарів створена для ринку, вони одержують ринкову ціну, і тут проблем не виникає. Важче йде справа з продукцією або послугами, що не мають ринкової ціни. Безвідплатні послуги держави (оборона, правовий захист, освіта) розраховуються за вартістю витрат, які фактичні склалися у момент надання цих послуг.

Світова господарська практика (при підрахунку суспільного продукту) виходить з того, що маса виробничих товарів включає не тільки матеріальні блага, але і послуги лікаря, податкового інспектора, банків або держави і інших, а тому суспільний продукт є результат двох сфер народного господарства - матеріального виробництва і сфери послуг. Показником, що характеризує величину суспільного продукту, валовий внутрішній продукт (ВВП).

Існують різні способи обміну результатів суспільного виробництва: в залежності від того, які саме аспекти цього виробництва оцінюються і досліджуються, облікують ті чи інші його елементи. Найбільш відомі такі способи обліку результатів суспільного виробництва.

Валовий суспільний продукт (ВСП) - вартість всієї маси товарів і послуг, створених у суспільстві протягом року (або іншого проміжку часу), або сума виробленої за рік валової продукції всіх галузей матеріального виробництва. ВСП містить у собі подвійний рахунок - результати проміжного виробництва : вугілля, чавун, сталь, прокат та інші сировинні матеріали і напівфабрикати, а також незавершене виробництво.

Кінцевий суспільний продукт (КСП) - вартість всієї маси товарів і послуг, створених суспільством протягом року для кінцевого використання

Валовий національний продукт (ВНП) - вся маса матеріальних і духовних благ, створених у суспільстві протягом року для кінцевого використання.

Валовий внутрішній продукт держави - це сукупна вартість за ринковими цінами усього обсягу кінцевих товарів і послуг, вироблених уданій країні впродовж одного року (враховуючи надходження від їх експорту). ВВП охоплює результати економічної діяльності підприємств, організацій, закладів і окремих осіб, незалежно від їх державної приналежності та громадянства, які зайняті підприємництвом на території даної країни. Валовий національний продукт відрізняється від ВВП тим, що враховує доходи фірм і громадян даної країни, отримані за кордоном, проте виключає доходи зарубіжних компаній та осіб, які займаються діяльністю в даній країні.

Чистий продукт - це реальний дохід, який суспільство може використати для особистого споживання та розвитку виробництва, інакше кажучи, це новостворена в суспільстві протягом року вартість або національний дохід суспільства.

Національне багатство - це сума матеріальних та духовних благ, які є в розпорядженні суспільства. Національне багатство нагромаджується протягом усього історичного періоду виробничої діяльності суспільства.