1.2.2 Конектори

Якщо звернутися до відношень між самостійними реченнями, що не є компонентами складного речення, але які входять до складу одного тексту, то на перше місце виступають не стільки види залежності, скільки їх зв'язок один з одним. Зв'язаність речень – одна з найбільш суттєвих рис тексту, що відрізняє текст від простого набору речень. Тому мова далі піде про конектори.

Зв’язки компонентів тексту не можна порівнювати зі зв’язками компонентів речення, навіть складного. Ймовірно, тому підрядні сполучники майже не використовуються для зв'язку самостійних речень. Правда, деякі речення можуть починатися з підрядного сполучника, але це буває зазвичай там, де підрядне речення передує головному [11, c.330].

Для зв'язку самостійних речень, використовуються слова, які зазвичай (у традиційній класифікації, наприклад) виявляються розподіленими на декілька груп. До них відносяться передусім так звані модальні і вступні слова. Їх загальна ознака полягає в тому, що вони зазвичай стоять поза структурою речення. Таке положення обумовлене якраз виконанням функції зв'язку. Так само і підрядні сполучники не входять в структуру підрядних речень.

Вступні і модальні слова дуже близькі по семантиці і виконуваним функціям. Більш того, часто відзначається, що модальні слова виконують в реченні роль вступних членів [12, c.224]. Функція ж вступних членів речення полягає головним чином у вираженні зв'язку цього речення з попереднім і передачі зв’язку приєднання [9, c.298]. Таке значення властиве всім вступним словам.Речення, яке містить вступне слово сприймається як «прив'язане» до чогось попереднього, тому жодне речення з ввідним словом не можна поставити на перше місце в тексті:

Не would have to buy them out, of course.

Certainly, he thought about it all the way there.

Timothy, indeed, was seldom seen [9, c.274].

Вступні або модальні слова можуть відкривати текст або починати речення тільки у тому випадку, якщо вони стоять на початку цитованого уривка.

До групи конекторів відносяться також і сурядні сполучники. Вони є є універсальним типом коннекторів які застосовуються для зв'язку слів (однорідних членів речення), компонентів складного (складносурядного) речення і самостійних речень в тексті. Як вже відзначалося, сурядні сполучники є «чистими» конекторами – вони виражають лише зв'язок не вказуючи на тип залежності. Особливість сурядних сполучників як конекторів полягає в тому, що вони, подібно до вступних слів, не можуть починати текст (за винятком цитованих уривків) [20, c.56].

Висновки до розділу 1

Отже, проаналізувавши такі поняття як службові частини мови та службові слова,..ми..можемо..зробити..наступні..висновки.

Службові частини мови – це група слів, що не мають власного значення, оскільки не називають предметів, ознак, дій і до них не можна поставити питання. До службових частин мови належать прийменники, сполучники, частки та артиклі.

Службові слова належать за своїми морфологічними ознаками до самостійних частин мови і можуть функціонувати як повнозначні самостійні слова. В той же час, при певному вживанні, вони десемантизуються і виконують тільки службову функцію, зберігаючи при цьому здатність брати участь в синтаксичному функціонуванні.

Серед службових слів виділяються модифікатори (маркери) і конектори. Перші або маркують певні класи повнозначних слів, або виражають характер їх залежності. Маркерами залежності в межах простого речення являються прийменники, в складі складнопідрядного речення – підрядні сполучники. Для об’єднання самостійних речень в тексті використовуються модальні і вступні слова, що становлять группу специфічних конекторів. Універсальними коннекторами, що сполучають і слова і компоненти складносурядного речення або самостійні речення в тексті, є сурядні сполучники.

РОЗДІЛ 2 Багатофункціональні слова та способи їхнього перекладу

Багатофункціональні слова в англійській мові володіють здатністю виконувати різні функції в реченні. У зв'язку з цим вони перекладаються на українську мову по-різному.

Розглянемо особливості вживання та способи перекладу деяких з багатофункціональних слів.