46. Стан та перспективи співробітництва України з єбрр

.Стратегія ЄБРР спрямована на підтримку структурних та галузевих економічних реформ, шляхом розвитку конкуренції, приватизації та підприємництва. ЄБРР сприяє розвитку приватного сектора, зміцненню фінансових закладів та правових систем, а також розвитку інфраструктури, яка є необхідною для підтримки приватного сектора.Через надання позик та здійснення інвестицій ЄБРР стимулює надходження до приватного та державного секторів економіки згаданих країн додаткових фінансових ресурсів, допомагає мобілізувати місцевий капітал на реалізацію проектів розвитку національної економіки.Проекти, які підтримуються ЄБРР, мають сприяти сталому розвитку економіки країни, бути фінансово самоокупними та екологічно безпечними.

Україна стала членом ЄБРР у серпні 1992 року після підписання Президентом України Указу “Про членство України в Європейському банку реконструкції і розвитку” У квітні 1993 році у Києві відкрилось Постійне представництво ,у червні 2007 року було підписано Договір між Урядом України та Європейським банком реконструкції та розвитку про співробітництво та діяльність Постійного Представництва ЄБРР в Україні. ЄБРР залишається для України найефективнішим інвестором. Допомога, яку надає ЄБРР, сприяє економічному зростанню, реформуванню та модернізації транспортної галузі, енергетики, енергозбереженню та розвитку муніципальної інфраструктури. Станом на початок 2010 року ЄБРР виділено понад 4,8 млрд. євро на реалізацію 194 проектів у приватному та державному секторах економіки України.(передусім проекти у секторі транспорту, енергетики та енергозбереження)

Сьогодні за підтримки ЄБРР та ЄІБ на стадії реалізації знаходиться 8 інвестиційних проектів, сума позик ЄБРР за якими складає 494,9 млн. євро та 182 млн. дол. США та сума позик ЄІБ - 563,1 млн. євро.Завершується реалізація ще двох проектів за підтримки ЄБРР: "Програма інвестицій та розвитку системи водопостачання та очищення води м. Запоріжжя" та Другий проект «Ремонт автомобільної дороги Київ-Чоп».Станом на січень 2010 року проектний портфель ЄБРР розподілено наступним чином: транспорт (70%), енергетика та енергозбереження (17%), газотранспортна сфера (11%), фінанси (2%).Портфель проектів ЄБРР сконцентрований переважно у приватному секторі – близько 73% від усього обсягу фінансування – порівняно з 27% у державному секторі. 11% загального обсягу діяльності становлять операції з капіталом, 89% - операції з боргом. Найбільші сектори діяльності ЄБРР в Україні – сектор фінансових установ (27%), агробізнес (20%), промисловість та транспорт (по 15%).На стадії реалізації знаходиться 9 інвестиційних проектів під державні гарантії, сума позик за якими складає понад 1 млн. дол. США.

ЄБРР також є розпорядником Чорнобильського фонду “Укриття”, заснованого у грудні 1997 року для надання допомоги Україні в реконструкції саркофага, який має стати екологічно безпечною системою.

У 2010 році Банк сконцентрує свою допомогу на проектах з розвитку інфраструктури, конкурентоспроможності та підвищення енергоефективності.

47. Грошовий агрегат - це специфічний показник грошової маси, що характеризує певний набір її елементів залежно від їх ліквідності. Для аналізу змін грошової маси на певну дату за ступенем ліквідності фінансова статистика в США визначає чотири агрегати, в Англії - п´ять, в Німеччині - три. В Україні нині визначають і використовують чотири грошові агрегати: М0, М1, М2, М3Агрегат М0 відображає масу готівки, що перебуває поза банками, у вигляді банкнот, розмінної монети, а в деяких країнах і казначейських квитків. Це найліквідніша частина грошової маси, але її питома вага в розвинених країнах з ринковою економікою складає 5-7%, тому фінансовою статистикою самостійно не розглядається. В Україні ж питома вага готівкових грошей вже сягнула понад 50%, тому цей агрегат дуже важливий для статистичного аналізу і заходів регулювання грошової маси. Це об´єктивно формує підстави для аналізу і контролю руху грошових коштів агрегату М0, та зменшення його питомої ваги у перспективі.Агрегат М1 складається з елементів агрегату М0 і коштів на поточних рахунках банків, які можуть бути негайно використані їх власниками для здійснення платежів у готівковій і безготівковій формах без попередження банків. Це запаси коштів на депозитних поточних рахунках і на ощадних рахунках до запитання, які для розрахунків використовуються як готівкою, так і за допомогою виписування платіжних доручень, чеків, акредитивів тощо. Відповідні платежі з поточних депозитних рахунків нині здійснюються також електронними переказами. Грошова маса агрегату М1 обслуговує операції реалізації ВВП, розподілу і перерозподілу національного доходу, нагромадження і споживання, тому безпосередньо перебуває в обігу, а виконуючи функції засобів обігу і платежу, безпосередньо впливає на ринкову кон´юнктуру. Агрегат М2 обіймає усі компоненти М1 а також включає кошти строкових і заощаджувальних депозитів у комерційних банках, кошти на рахунках капітальних вкладень й інших спеціальних рахунках, а також короткотермінові державні цінні папери. Ці грошові активи можна легко і без фінансового ризику перетворити в готівку або депозитні гроші, але лише після збігу певного періоду часу. Агрегат М3 охоплює всі компоненти М2 плюс довгострокові приватні депозитні й ощадні сертифікати у спеціалізованих кредитних установах, а також цінні папери, що обертаються на грошовому ринку. Хоч вони і є вкладенням грошей у цінні папери, що здійснені небанківською системою, але перебувають під контролем банків. Поняття агрегату М3, поєднуючи в собі різні грошові форми, вживається у широкому розумінні. Кошти, що характеризують різницю (М3 – М1), безпосередньо як засіб обігу не діють. Але, слугуючи засобом нагромадження, вони дістали назву «майже гроші» і здатні без ускладнень переходити від пасивної функції (нагромадження) до активної та приносити своїм власникам відсотковий дохід.В окремих країнах банківська статистика виділяє ще й агрегат L. В Росії його називають агрегатом М4. До агрегату L входять усі компоненти М3 плюс банківські акцепти, комерційні папери, державні цінні папери (скарбницькі векселі, окремі види облігацій), банківські активи поза банківською системою та інші грошові активи. Між агрегатами грошової маси потрібно підтримувати належну рівновагу, яка настає за таких умов:а) компоненти коштів власне агрегату М2 мають бути більшими розмірів М1,

б) компоненти коштів власне агрегатів М2 + М3 також мають бути більшими величини М1. Це означає, що грошовий капітал із готівкової форми переміщується у безготівкову. Якщо в Україні вказані співвідношення між агрегатами порушено, то це веде до браку грошових знаків, зростання цін та інших ускладнень в економіці і зниженні добробуту населення.

48.Кількісна теорія попиту на гроші: порівняння підходу І.Фішера та кембриджської версії.

((Кількісна теорія стверджує, що існує прямий зв”язок між кількістю грошей і рівнем цін, що ціни визначаються кількістю грошей, які знаходяться в обігу, а купівельна спроможність грошей обумовлюється рівнем цін. Збільшення грошової маси веде до росту цін, і навпаки, скорочення грошової маси зумовлює зниження цін, тобто за інших рівних умов товарні ціни змінюються пропорційно кількості грошей.)) Наприкінці XIX — на початку XX ст ідеї кількісної теорії грошей отримали новий імпульс у своєму розвитку в зв'язку з методологічною перебудовою всієї системи економічної науки, пов'язаної з так званою маржиналістською революцією і швидким прогресом неокласичної політичної економії У структурі останньої сформувалося два різновиди кількісноїтеорії трансакційний варіант І.Фішера та кембриджський варіант. На початку XX ст. суперечки довкола кількісної теорії розгорілися з новою силою. Для закріплення її положень необхідно було чіткіше сформулювати взаємозв'язок різноманітних ключових факторів грошової і негрошової сфери. Це завдання взяв на себе І. Фішер. Він висунув трансакційну версію кількісної теорії на базі так званого «рівняння обміну». Авторами кембриджського варіанту стали відомі економісти А Маршалл і А Пігу. Новітній варіант кількісної теорії грош— це сучасний монетаризм. Формула Фішера MV = PY отримала широке застосування в західній економічній літературі. Її було включено в підручники з теорії грошей як наукове аргументування одного з фундаментальних законів ринкової економіки. Широке застосування має вказана формула в сучасній економічній теорії, де вона вважається «видатною формулою Фішера».Однак, необхідно враховувати, що рівняння, яке розглядається, виражає лише загальнотеоретичний принцип кількісної теорії грошей. Мова йде про те, що при розгляді низки конкретних ситуацій виявляються специфічні обставини, не охоплювані її змістом. З урахуванням цього формулу І.Фішера називають «простим», «послабленим» вираженням кількісної теорії.грошей.Абсолютизація І. Фішером однонаправленої лінії впливу «гроші—ціни» закріпила традиційний розрив між грошовою і загальноекономічноютеоріями.Кембриджський варіант кількісної теорії грошей — більш гнучкіший. Він відрізняється від трансакційного новими методологічними підходами, що можуть розглядатися як його доповнення. Зміст цих доповнень зводиться: по-перше, якщо в рівнянні Фішера розглядається динаміка грошових потоків на макроекономічному рівні функціонування економіки, то науковці кембриджської школи зосереджують увагу на мотивах нагромадження грошей конкретними суб'єктами ринкової економіки. Як наслідок — макроекономічний аналіз доповнюється мікроекономічним.По-друге, рівняння Фішера базується на методологічній передумові про те, що гроші за своєю суттю є засобом обігу. На противагу цьому в кембриджському варіанті сутність грошей розглядається не лише в названій функції, а й у ролі засобу збереження вартості та нагромадження.По-третє, у кембриджському варіанті увага теорії акцентується не лише на об'єктивних аспектах обігу грошей, а й на визначенні його суб'єктивних засад, на характеристиці психологічної реакції господарських суб'єктів щодо використання грошової готівки.По-четверте, представники англійської школи економістів докладніше розглядають і проблему забезпечення грошової рівноваги. Якщо в концепції Фішера йдеться лише про пропозицію грошей (Ms), то в новому варіанті кількісної теорії грошей центральною проблемою стає проблема попиту на гроші (Md), визначення мотивів їх нагромадження у касах та на рахунках окремих господарських суб'єктів ринку. Відповідно до цього кембриджський варіант отримав у західній літературі назву теорії касових залишків. Зміст цієї теорії виражено широко відомою формулою А.Пігу, або кембриджським рівнянням Md = kPY,

49. М. Фрідмен наголошує, що кількісна теорія є теорія попиту на гроші. У періоди гіперінфляції швидкість обігу грошей стрімко зростає, що, проте, радше підтверджує тезу про стабільність, функції попиту на гроші. Зростання швидкості грошового обігу - це передбачувана реакція на очікуваний подальший зліт цін, обумовлене збільшенням пропозиції грошей. Номінальна кількість грошей визначається їх пропозицією. У абстракції це може бути грошовий дощ - падають з неба банкноти. Реальний же обсяг грошової маси виражений в кількості товарів і послуг, які можуть бути куплені, і він обумовлений попитом на гроші. Тут багато чого залежить від рухливості цін. Якщо грошовий дощ повторюється знову і знову, то суспільство стає беднее.Виникає питання: чи веде скорочення номінальної кількості грошей, тобто дефляція, до росту суспільного багатства? Припустимо, що уряд просто спалює частину грошей, зібраних у вигляді податків. Первинним результатом може стати рівномірне зниження цін, збільшення позитивного доходу від грошового запасу, зростання його привабливості, що підсилює зниження цін. Якщо знехтувати природним нерівністю у розподілі та спростити модель, то можна, мабуть, слідом за автором стверджувати, що кожен член суспільства стає в цій ситуації багатшими. Але якщо цей нахил досягає якогось межі, то наслідком є ​​втрати господарюючих суб'єктів, пов'язані зі скороченням виробничих ресурсів. Отже, чистий виграш імовірний при слабовираженной тенденції до зниження цін, але при більш значному їхньому падінні очевидні чисті збитки. Фрідмен розраховує оптимальний варіант легкого зниження цін для окремого суб'єкта і знаходить необхідну макровелічіну грошової маси. При цьому в аналіз взаємозалежності грошової маси і цін вбудовуються кредит і, відповідно, процентні ставки. Загальний, математично сформульований висновок свідчить, що оптимальна кількість грошей досягається тоді, коли темп цінової дефляції призводить номінальну процентну ставку до нуля. Рівновага грошового обігу відновлюється. Переходячи до практичного розгляду банківської системи, Мілтон Фрідмен бачить шлях до досягнення рівноваги в операціях з депозитами. Для підтримки оптимальної кількості грошей рекомендується використовувати обов'язкові резерви банків, тому що це веде не до загасання міжбанківської конкуренції, а навпаки, сприяє їй. На основі конкуренції встановлюється рівень депозитних і кредитних відсотків. В умовах економічного зростання можливо зниження норм обов'язкового резервування, вливання додаткових сум у доступний для кредитування запас готівки. Природне прагнення банків знизити резерви приносить суспільству вигоду у вигляді 'Відсотків по депозитах, а видатки пов'язані з нестабільністю, що виникає з часткового резервного покриття кредитів

50. Попит і пропозиція та механізм їх збалансованості. Щоб встановити рівновагу цих глобальних величин національного ринку, насамперед попиту та пропозиції, держава повинна вживати певних заходів. Діалектичну залежність цих складових розкриває закон попиту і пропозиції (пропозиція формує попит через асортимент виготовлених товарів і запропонованих послуг та їх ціни, а попит визначає обсяг і структуру пропозиції, впливаючи при цьому на виробництво).Рівновага і співвідношення між попитом і пропозицією — своєрідний індикатор збалансованого і пропорційного розвитку суспільного виробництва, обміну й розподілу праці у сфері матеріального та нематеріального виробництва, безперервності процесу суспільного відтворення матеріальних і духовних благ. При цьому слід розрізняти часткову рівновагу, яка є кількісно-якісною відповідністю між окремими сферами економіки (наприклад, між виробництвом і споживанням), окремими агрегатними показниками (між групою «А» і групою «Б»), і загальну рівновагу, яка означає збалансований, планомірно-пропорційний розвиток всієї економічної системи (її окремих сфер, галузей) і насамперед кількісно-якісне збігання сукупних доходів, споживання, заощаджень та інвестицій (як найважливіших елементів сукупного попиту і сукупної пропозиції). Співвідношення між попитом і пропозицією впливає на відхилення ринкових цін від вартості товарів і послуг (за перевищення попитом пропозиції ціни відхиляються вгору від вартості, а за перевищення пропозицією попиту — донизу).За розбіжності попиту і пропозиції держава вдається до типових заходів. Якщо платоспроможний попит перевищує пропозицію за умов виробництва ВНП нижче від оптимальної величини, держава повинна привести в дію три основні методи регулювання: знизити податок на прибутки (щоб стимулювати інвестиції компаній і фірм); збільшити витрати державного бюджету і державні закупівлі товарів і послуг; зменшити відсоткову ставку за кредит і, отже, збільшити грошову масу. Крім цих заходів, слід реалізувати активну амортизаційну політику, збільшувати обсяг капіталовкладень у державний сектор тощо.Коли пропозиція нижча від платоспроможного попиту, а виробництво ВНП перевищує оптимальну величину, держава повинна домагатися зниження сукупного попиту. Для цього їй необхідно збільшити податки на прибуток, скоротити державні витрати, збільшити плату за надання кредитів і, отже, зменшити грошову масу.

Найважливішим методом регулювання сукупного попиту є збільшення або зменшення витрат державного бюджету. Це зумовлено тим, що збільшення таких витрат безпосередньо впливає на зростання як споживання, так і капіталовкладень окремих суб'єктів господарювання. Більше того, державні витрати зумовлюють мультиплікаційний ефект. Так, за підрахунками французьких економістів, кожна одиниця державних інвестицій мобілізує майже 8 таких одиниць з інших джерел. Щодо зниження податків на прибутки, то цей метод впливає на сукупний попит опосередковано.Сукупний попит і сукупна пропозиція також залежать від інших, конкретніших факторів: рівня доходів населення, рівня та темпів зростання цін, обсягу заощаджень і нагромаджень, податкової діяльності держави, закупівлі нею певної частини товарів, обсягу експорту та імпорту..У сучасній економіці водночас діють сили рівноваги і нерівноваги: рівновага здійснюється через нерівновагу. Нерівновага виникає об'єктивно внаслідок безперервного розвитку науково-технічного прогресу, розбіжності в часі, у кількісному та структурному аспектах попиту та пропозиції. Нагромадження сил нерівноваги спричиняє стрес в економіці, призводить до тяжких наслідків. Рівновага необхідна, оскільки вона означає, що економіка працює не на межі, не перевантажена, має резерви для маневрування та перебудови. Нерівновага посилюється в період невизначеності в економіці, нечіткості її перспектив.

Найважливіше завдання державного регулювання ринку полягає у зменшенні невизначеності, у збалансованості попиту та пропозиції на макрорівні.

51.Прямі та непрямі інструменти грошово-кредитної політики:порівняльна характеристика.

Пропозиція грошей регулюється центральним банком за допомогою інструментів прямого та непрямого впливу. До прямих інструментів грошово-кредитної політики належать: ліміти кредитування для окремих банків; пряме регулювання процентної ставки; ліміти на обсяг чи вартість кредитів, що надаються окремим галузям. До непрямих інструментів регулювання пропозиції грошей належать: операції на відкритому ринку цінних паперів; зміна облікової процентної ставки; зміна вимог до рівня обов'язкових резервів депозитних інститутів. Прямі інструменти грошово-кредитної політики традиційно використовуються в країнах, що розвиваються, інструменти непрямого регулювання застосовуються насамперед в індустріальне розвинутих країнах.

Існує суттєва відмінність між інструментами прямого та непрямого регулювання. Інструменти прямого впливу є ефективними лише в короткостроковому плані, як засіб запобігання надмірній кредитній емісії. Використання їх пов'язане з видатками у сфері розподілу ресурсів: зменшенням конкуренції між банками, викривленням структури їхніх кредитних портфелів, зменшенням посередницької ролі банків в економічній системі тощо. Ефективність застосування непрямих інструментів регулювання пов'язана з розвитком грошового ринку, їхнє використання дає можливість банкам вільно розподіляти кредити відповідно до ринкової ситуації. Існує також безпосередній взаємозв'язок між політикою управління державним боргом (зокрема характером фінансування дефіциту державного бюджету) і використанням інструментів непрямого грошово-кредитного регулювання.

52. Суть та функції кредиту. Роль кредиту у розвитку економіки. Кредитні відносини функціонують у системі економічних відносин. В основі їх лежить рух особливого виду капіталу - позикового.Кредитні відносини - це частина економічних відносин, яка пов'язана з наданням коштів у позику і поверненням її разом із певним відсотком.Кредит є формою вияву кредитних відносин. Він виражає економічні відносини між кредитором та позичальником, які виникають під час одержання позики, користування нею та її повернення.Кредит поєднує у собі два процеси:) акумуляцію тимчасово вільних коштів;2) вкладення або розміщення цих коштів.Таким чином, кредит обслуговує більшу частину товарних потоків, замінюючи традиційні товарно-грошові зв'язки обмінного характеру. Він с важливим засобом забезпечення фінам сово-господарської діяльності економічних суб'єктів.Суть кредиту як економічної категорії виявляється в його функціях, розкриття яких дає змогу встановити зв'язок кредиту із системою економічних відносин.

Розглядаючи суть і функціонування кредиту в сучасних умовах, слід враховувати, що кредит - джерело формування основних і оборотних фондів; він збільшує швидкість обороту фондів. Кредит тісно взаємодіє зі збалансованістю економіки, що є найважливішою умовою ефективності суспільного виробництва - збалансованістю між тимчасово вільними ресурсами й обсягом коштів, що перерозподіляються. Недотримання цього балансу веде до перекручування природи кредиту і негативно впливає на грошовий обіг.Кредитні відносини, у свою чергу, впливають на збалансованість економіки, регулювання (підтримку або оптимізацію) пропорцій суспільного відтворення між виробничою і невиробничою сферами. В Україні відбувається перехід позикових капіталів зі сфери виробництва у сферу обігу, що сприяє порушенню макроекономічної збалансованості. Кредит як один із факторів ринкових відносин впливає на товарно-грошову збалансованість, веде до збільшення виробництва товарів (а в 60-70-х роках, навпаки, викликав справжній товарно-грошовий дисбаланс, тому що гроші частково втрат товарне забезпечення).На діяльність підприємств кредит впливає через систему відносин комерційного розрахунку; зокрема, він впливає на відтворювальний процес через кругообіг і оборот фондів підприємств. Із суті кредиту випливає, що він виконує функцію перерозподілу вартості в процесі відтворення.Перерозподільна функція полягає в тому, що тимчасово вільні кошти юридичних і фізичних осіб за допомогою кредиту передаються в тимчасове користування підприємств і населення для задоволення їхніх виробничих і особистих потреб. Такий перерозподіл дає можливість прискорити залучення матеріальних ресурсів у виробниче й особисте споживання. Тому перерозподіляються не лише кошти, а й матеріальні ресурси.Антипаційна (емісійна) функція полягає у створенні кредитних грошей для грошового обігу, її виконує тільки банківський кредит. Методами кредитної експансії і кредитної рестрикції (звуження) регулюється кількість грошей в обігу, причому вилучення грошей з обігу за допомогою кредиту досягається важче, ніж їх випуск в обіг.Контрольна функція полягає в тому, що в процесі кредитного перерозподілу коштів забезпечується банківський контроль над діяльністю позичальника. Можливості такого контролю випливають із природи кредиту. Варто наголосити, що, вступивши у кредитні відносини, одержувач кредиту також повинен контролювати свою діяльність для того, щоб вчасно і повністю повернути кредитні ресурси.

Оборотність кредиту дає можливість не лише виявляти порушення процесу виробництва або реалізації продукції, а й стимулює підприємство не допускати їх, оскільки такі порушення призводять до виплати зайвих відсотків банку, до обмеження або повного припинення видачі кредитів.

53. Класифікація форм кредиту:I. залежно від об’єкту кредитних відносин:1) товарна – кредитні відносини, виникають між продавцями та покупцями, коли останні одержують товари тапослуги з відстрочкою платежу;2) грошова;II. за суб’єктами кредитних відносин:1) фірмові – кредити, що надаються виробничими чи торговими підприємствами один одному без участі фінансових посередників. Вони поділяються на комерційний кредит (розстрочка), франчайзинг, облігаційнийкредит і т.д.;2) банківські кредити – кредити, що надаються центральними та комерційними банками ( відповідно додворівневої системи). Існує думка, що депозитні операції банків мають також кредитну природу;3) кредити небанківських фінансово-кредитних установ ( кредитна спілка) – особливі форми кредиту,використання яких є, як правило, прерогативою небанківських фінансових посередників: факторинг та лізинг;4) державні кредити – кредити, що надаються юридичними та фізичними особами державі (в особі центральних тамісцевих органів влади);5) кредити супрабанківських інститутів.Виділяють міжнародне кредитування та національне кредитування. ПРИНципи: Поворотність кредиту 1)Обов'язкова ознака кредиту, без нього втрачається суть кредитування. Цей принцип виражає необхідність своєчасного повернення отриманих від кредитора фінансових коштів після завершення їх використання позичальником.Він знаходить свій практичний вираз в погашенні конкретної позики шляхом перерахування відповідної суми грошових коштів на рахунок тієї, що надала її кредитній організації (або іншого кредитора), що забезпечує поновлюваність кредитних ресурсів банку як необхідної умови продовження його діяльності. 2) Терміновість кредиту Cпособ досягнення поворотності кредиту. -Він відображає необхідність його повернення не в будь-який прийнятний для позичальника час, а в точно певний термін, зафіксований в кредитному договорі або замінюючому його документі. 3). Платність кредиту. Позиковий відсоток. Цей принцип виражає необхідність не тільки прямого повернення позичальником отриманих від банку кредитних ресурсів, але і оплати їх використання. 4) Ставка (або норма) позикового відсотка, визначувана як відношення суми річного доходу, отриманого на позиковий капітал, до суми наданого кредиту виступає в каче-стве ціни кредитних ресурсів.5)Забезпеченість кредиту. Цей принцип виражає необхідність забезпечення захисту майнових інтересів кредитора при можливому порушенні позичальником прийнятих на себе зобов'язань і знаходить практичний вираз в таких формах кредитування, як позики під заставу або під фінансові гарантії. Особливо актуальний в період загальної економічної нестабільності, наприклад, у вітчизняних умовах. 6)Цільовий характер кредиту Розповсюджується на більшість видів кредитних операцій, виражаючи необхідність цільового використання засобів, отриманих від кредитора.

54.Співробітництво Світового банку і УкраїниДо Світового Банку Україна вступила в 1992 році (водночас із вступом до МВФ); вона є членом всіх його структур – МБРР, МФК, МАР і БАГІ. Серед міжнародних кредитно-фінансових організацій Міжнародний банк реконструкції та розвитку є другим, після МВФ, кредитором України; його частка становить 32,8% всіх позичок. При цьому спостерігається тенденція зростання частки кредитів МБРР за рахунок зменшення частки МВФ. Зі цільовим призначенням кредити МБРР поділяються на 4 групи: інституційні; реабілітаційні; на розвиток певної галузі економіки; на структурну перебудову галузей економіки. Інституційні кредити спрямовані на реформи та розвиток державного управляння фінансами, економікою. Реабілітаційна позика має інвестиціний характер. Кошти, що надходять від Світового Банку, на відміну від коштів МВФ, використовуються більш різноманітно. Вони спрямовані не тільки на погашення дефіциту бюджету й платіжного балансу, але й на реалізацію довгострокових інвестиційних проектів, підтримку українських підприємств, страхування імпорту. Позики Світового Банку для України вигідніші, ніж позики з інших джерел, оскільки умови надання ним кредиту більш сприятливі. За класифікацією СБ Україна належить до III категорії країн (рівень доходів нижче середнього), тому термін погашення кредитів продовжується до 20 років з пільговим періодом 5 років. Відсотки за кредит сплачуються за плаваючою ставкою і становлять близько 6,5% річних. За рахунок Світового Банку в Україні реалізується 16 проектів на загальну суму 2895 млн. доларів та 15 млн. євро. Розподіл фінансування по окремих проектах таких:реабілітаційна позика (500 млн. дол.);інституційна позика (27 млн. дол.);проект реабілітації гідроенергетики (114 млн. дол.);проект із розробки насінництва (32 млн. дол.);експериментальний проект у вугільній галузі (16 млн. дол.);проект розвитку підприємств (310 млн. дол.);проект структурної перебудови вугільної галузі (300 млн. дол.);

проект "Морський старт" (100 млн. дол.);проект структурної перебудови сільського господарства (300 млн. дол.);проект розвитку підприємств, II етап (300 млн. дол.);проект розвитку експорту (60 млн. дол. та 15 млн. марок);проект розвитку ринку електроенергії (317 млн. дол.);проект підтримки соціального захисту (2,6 млн. дол);проект структурної перебудови фінансового сектора (300 млн. дол);проект реабілітації та розширення теплопостачання м. Києва (200 млн. дол.);розвиток системи казначейства (16, 4 млн. дол.).Проект реабілітаційної позики вже реалізовано. Вона була спрямована на фінансування дефіциту, дозволила здійснити заходи по макроекономічній стабілізації, створенню конкурентного середовища на ринку товарів та послуг. Позики Світового Банку надаються у кілька траншів; кожний наступний надається при виконанні певних умов. Представником позичальника виступає Міністерство фінансів України. В структурі позик СБ значне місце посідають позики на структурну перебудову й розвиток паливно-енергетичної галузі. Зокрема, 300 млн. дол. виділяється на реструктурізацію вугільної промисловості. Проект перебдачає закриття нерентабельних шахт та переобладнання перспективних. Кредит на цей проект виділяється двома траншами по 150 млн. дол. кожний. Перший транш одержано наприкінці 1996 року, кошти другого – в 1999 році. Проект реструктурізації сільського господарства передбачає запровадження ринкових відносин в агропромисловому комплексі, зокрема, впорядкування користування землею. Кредит на це, також двома траншами, вже одержано в 1996 і 1998 роках.Кошти на розвиток підприємств надаються в два етапи. На першому етапі 310 млн. доларів пішли на підтримку масової приватизації підприємств. Завдання другого етапу – реформування економіки України, що передбачає прискорення процесу приватизації, створення прозорого ринку цінних паперів, упровадження міжнародних стандартів бухгалтерського обліку підприємств.Позика на перебудову фінансового сектора передбачає забезпечення відповідності української банківської системи світовим стандартам та її зміцнення.Затверджено ще два проекти вартістю по 200 млн. дол., що будуть кредитуватись Світовим банком: Проект реформування державного управління і Проект реформування державних ресурсів.Але всеж таки пріоритетним напрямком співробітництва України зі Світовим банком стає одержання коштів на інвестиційні проекти, що надасть нашій країні більш відчутного імпульсу для розвитку економіки.

55.Фірмовий кредит – кредит, який підприємство отримує без звернення до фінансових посередників. Види:1) комерційний кредит – кредит, що передбачається договором, виконання якого пов’язане з переданням у власність другій стороні грошових коштів чи речей у вигляді авансу, попередньої оплати, відстрочки, або розстрочки платежів за товари, роботи, послуги (відстрочка платежу за поставлені товари); 2) франчайзинг – специфічна варіація вертикальної інтеграції великих і малих фірм через оригінальну систему контрактів, ліцензій (франшиза), які дають змогу франчайзі (невеликій фірмі) здійснювати певний вид підприємницької діяльності, встановлений іншою стороною – франчайзером (переважно великою чи головною фірмою);3) облігаційні кредити – здатність підприємства залучати кошти шляхом розміщення облігацій на національних та міжнародних ринках позикового капіталу;4) податковий кредит – розглядається з двох сторін:• це форма зміни строку виконання податкового зобов’язання, при якій організації, що здійснює економічну діяльність, при наявності відповідних підстав надається можливість (ДПА) протягом певного строку і у певних розмірах зменшити свої податкові платежі з наступною їх поетапною сплатою;• це сума на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду відстрочка податкових платежів (н/д податок на прибуток), на оплату навчання (повертається податок з фізичних осіб)

56.Комерційний кредит– кредит, що передбачається договором, виконання якого пов’язане з переданням у власність другій стороні грошових коштів чи речей у вигляді авансу, попередньої оплати, відстрочки, або розстрочки платежів за товари, роботи, послуги (відстрочка платежу за поставлені товари Суб’єкти комерційного кредиту:1) підприємство-постачальник, яке надає відстрочку платежу за свій товар (кредитор);2) підприємство-покупець, яке отримує відстрочку чи розстрочку платежу за отримані товари чи послуги (боржник);Необхідність використання КК обумовлена такими причинами: збільшує товарооборот1) обмежена платоспроможність покупців;2) збільшення вартості товарів;3) складність процедури отримання банківського кредиту;Способи надання КК:1) вексельний комерційний кредит – кредит, що передбачає продаж товарів з відстрочкою платежу і оформлюєтьсявекселем; Основні етапи традиційного КК:• постачальник відвантажує продукцію покупцю, який на даний момент не має коштів для повного розрахунку – є 2можливості:• + покупець виписує вексель на ім’я постачальника (простий, соло-вексель)• + постачальник виписує переказний вексель (тратта), згідно з яким покупець має сплатити певну суму третійособі, тобто погоджується акцептувати цей вексель;• постачальник отримує вексель і має два варіанти використання векселя:• + зберегти його до кінця терміну погашення• + передати іншій особі шляхом індосаменту (передавальний надпис)• + можна передати вексель на інкасо банку (кредитний документ, що використовується при торговельнихопераціях), тобто передається в оперативне управління банку – кб слідкує за надходженням коштів за строкомпогашення, за фінансовим станом боржника, може представляти інтереси кредитора у суді• + можна отримати кредит у банку під ставу векселя• + можна продати вексель банку з дисконтом (знижка від номінальної вартості)• + можна передати вексель на факторингове обслуговування (купівля-продаж боргів) оплата векселя, викуп векселя розрахунки за відкритим рахунком – полягає у здійсненні періодичних платежів покупця продавцю після одержання товару. Використовується між контрагентами – материнська і дочірня , ТНК і філії; внутрішньофірмовий кредит – кредит, що надається ТНК своїм філіалам у вигляді відстрочки платежу за товарні поставки;сконто – торгова знижка з покупної ціни товару і яка використовується при оплаті вартості товарів протягом певного терміну після виписки рахунків, що заздалегідь обумовлюється у контракті; сезонний кредит – використовується покупцями з метою створення необхідних запасів продукції перед періодом проведення сезонних розпродажів; консигнація – використовується при реалізації нових товарів, попит на які важко спрогнозувати.До переваг комерційного кредиту належать: оперативність надання коштів у товарній формі; технічна нескладність оформлення угоди; надання підприємству ширших можливостей маневрування оборотними коштами; сприяння розвитку позикового ринку.

Недоліками комерційного кредиту є: обмежені можливості в часі та розмірах; наявність помітного ризику для кредитора; можливість небажаного впливу банків, що дисконтують векселі.