20. Економічна суть податків(п, їх ознаки, функції та класифікація

Основним джерелом доходів держави в цивілізованому суспільстві є податки.За ек. суттю П є об’язковими платежами, що вилучаються державою з доходів юр чи фіз осіб до відповідного бюджету для фіна-ня витрат держави. Вилучаючи частину доходів підпр-в і громадян, держ гарантує їх ефективніше викор-ня для задоволення потреб суспільства в цілому. У кожній державі є багато П і зборів, що забезпечують мобілізацію коштів в її розпорядження. Вся сукупність П-ів, зборів, відрахувань і платежів в держ становить її П с-му. Осн. ознаки П: - осн. атрибут держави;- обов’язковість; -безеквівалентність (сума сплачених податків не = сумі одержаних благ); - регулярність; - не мають цільового призначення; - відображають відносини між державою та юр. і фіз.. особами з приводу перерозподілу доходів платників податків; - це не лише ек., а й правова категорія, бо порядок адміністрування закріплюється з-ном; - мають політичний хар-р та загострюють протиріччя між державою з її фіскалними міркуваннями та розвитком підприємницьких стр-р. Елементи оП-ня: 1) суб’єкт 2) об’єкт 3) пільги 4) податкова квота 5) податкова ставка 6) строк сплати П 7) джерело П 8) податковий період. Суб’єкт – особа, на яку з-ном покладено обов’язок сплачувати П. Об’єкт – все те, що підлягає оП-ню.Традиційно всі П поділяються на держ й місцеві, прямі і опосередковані, П з юр та податки з фіз осіб, натуральні і грошові, звичайні і надзвичайні. П, які надходять до держ бюджету, називаються державними. Вони встановлюються законами держави або декретами уряду. Місцеві органи влади мають повні права щодо обкладання місцевими П–ми та зборами, які теж встановлюються законами держ. Залежно від об’єкта оподаткування, П поділяються на прямі і непрямі. Коли об’єктом оподаткування є прибуток, земля, капітал або дохід особи, то це податок прямий, він залежить від величини певно власності. (це може бути податок на прибуток, на землю, майно). При непрямому оподаткуванні об’єктом є не дохід, а витрата. Величина П включається в ціну товару і сплачується при купівлі товару. Величина цього П не пов’язана з доходами платника. (це ПДВ, акцизний збір, мито). За способом стягнення П поділяються на розкладні (спочатку встановлюється в повній сумі відповідно до потреб держави в доходах, потім цю суму розкладають на окремі частини за тер-ми одиницями, а на нижному рівні-між платниками) та складні (передбачають встановлення спочатку ставок, а відтак і розміру П для кожного платника окремо).Натур форма податку може застосовуватися під час війни, в період кризи в еко, коли в країні функціонує нестабільна нац гр одиниця. Певного часу можуть вводитись надзвичайні податки, що зумовлюються війною або стихійним лихом. При введені П наділяються певними функціями або призначенням. Кожний П виконує передусім фіскальну функцію, тобто забезпечує надходження коштів до бюджету. П виконують стимулюючу функцію, яка полягає в чіткому визначенні об’єкта та суб’єкта оподаткування, строків сплати та переліку пільг, що надаються при оподаткуванні. Стимулюючі функції можуть бути закладені завдяки зміні або диференціації ставок податків, або ж повному звільненню від їх сплати. У цьому разі здійснюється перерозподіл ВВП через фін с-му від одних суб’єктів оподаткування на користь інших. Це може порушити еко пропорції у вир-ві та споживанні матер благ і послуг.

21. Суть та функції грошейДля того, щоб краще зрозуміти суть грошей, потрібно уяснити їхню роль. У зв”язку з цим прийнято вважати, що найкраще економічна суть грошей проявляється в їх функціях.Традиційно в економічній науці виділяють п”ять основних функцій грошей:1) міра вартості;2) засіб обігу;3) засіб платежу;4) засіб нагромадження;5) світові гроші.Цих п”ять функцій грошей у їх системній єдності становлять реальне функціонування грошової маси. Функція грошей як міри вартості проявляється через вимір грошової вартості (ціни) товарів. Без кількісної визначеності вартості в ціні товару неможливе ринкове господарство й еквівалентний товарний зв”язок між товаровиробниками.Для забезпечення виконання грошима функції міри вартості держава у законодавчому порядку впроваджує масштаб цін, встановлюючи певну грошову одиницю розрахунків – національну валюту. Масштаб цін відіграє важливу технічну роль при виконанні грішми функції міри вартості.Гроші як засіб обігу. У цій функції гроші відіграють роль тимчасового посередника при обміні товарів. У сфері товарного обігу при купівлі-продажу товарів гроші (готівкою або на банківському рахунку) обов”язково повинні бути в наявності. Функцію засобу обігу виконують реальні гроші.Акт реалізації товару на ринку або акт перетворення товару в гроші – центральний, найважливіший у ринковому господарстві. Процес товарно-грошового обміну здійснюється за формулою: Т1 – Г – Т2; де Т1 – Г -продаж товару; Г – Т2 -купівля іншого товару на гроші. Ця формула відображає ту реальність товарного обміну, що в умовах ринкових відносин гроші важливіші, ніж товар. У краще становище потрапляє той господарський суб”єкт, хто має гроші (покупець), а не той, хто має товар (продавець).Ці дві основні функції найбільше зумовлюють сутність грошей. Функція грошей як засобу обігу доповнює функцію грошей як міри вартості, а ідельна міра вартості перетворюється у господарському обороті в реальний засіб обігу.Функція грошей як засобу платежу відображає особливості кредитного господарства, тобто реалії купівлі-продажу товарів у кредит з відстрочкою оплати (платежу). Тобто, покупці сплачують гроші за придбані товари лише тоді, коли настає строк платежу.Функція грошей як засобу нагромадження. У цій функції гроші вилучаються з товарного обігу і нагромаджуються на банківських рахунках. Такі заощадження є об”єктивною потребою розвитку ринкового господарства. Банки акумулюють гроші як засіб нагромадження і через позику знаходять їм прибуткове застосування в інших структурних ланках народного господарства.Світові гроші у функціональному плані відображають вихід товарно-грошового обміну за межі національних кордонів. Порівняння купівельної спроможності грошових одиниць різних країн відбувається на міжнародних валютних ринках. При цьому виникає специфічний інструмент міжнародного порівняння національних грошей – валютний курс.Говорячи про світові гроші потрібно розглянути поняття “конвертованість” валют. Здатність національної валюти вільно обмінюватись на іноземні валюти у всіх видах грошових операцій по дійсному валютному курсі називається конвертованістю (conversion (англ.) – перетворення).На даний час повністю конвертованими вважаються лише не більше десяти валют світу, з них п”ять - вільно використовувані: долар США, німецька марка, японська йена, англійський фунт стерлінгів і французький франк. Саме ці валюти виконують функцію світових грошей в повному обсязі, виступаючи в якості міжнародного розрахункового і платіжного засобу в усіх видах операцій. Також цю функцію відіграють наднаціональні грошові одиниці – СДР, ЕКЮ, які використовуються міжнародними валютно-фінансовими організаціями. Українська гривня поки що не є конвертованою валютою, це пов”язано з недосконалістю ринкових відносин, недостатнім товарним покриттям гривні та загальною нестабільністю фінансової ситуації в Україні. Детальний розгляд кожної із виконуваних грошима функції допоміг визначити грошову суть. Отже, суть грошей випливає з їх функцій (насамперед – як засобу обміну і засобу платежу). властивості грошей, що розкривають їх суть:· гроші забезпечують всезагальну безпосередню обмінюваність. На них можна придбати будь-який товар;· гроші виражають мінливу вартість товарів. Через них визначається ціна товару, а це дає кількісне порівняння різних за споживчою вартістю товарів; гроші виступають матеріалізацією всезагального робочого часу закладеного в товарі.Кожна з функцій має свою специфіку, але при цьому діє у взаємозв”язку з іншими функціями, і будь-яке непорозуміння в системі функціонування грошей руйнує їх стійкість та протидіє виконанню законів грошового обігу.

22. Місцеві податки і збори — це платежі, які встановлюються місцевими органами влади і обов'язкові до сплати їх платниками на певній території.Наявність місцевих податків і зборів та їх стягнення дуже важливі, оскільки за їх рахунок в основному формуються місцеві бюджети, з якихфінансуються установи і організації невиробничої сфери, органи місцевої державної влади і самоврядування, підприємства і організації, які входять до складу місцевого господарства, тощо. Окремі види місцевих податків і зборів, їх розмір і порядок стягування встановлюються органами місцевої влади в межах відповідних територій, а також у межах їх переліку і ставок, встановлених законодавством України.Нині в Україні встановлені такі види місцевих податків і зборів:• комунальний податок;• податок з реклами;• готельний збір;• збір за припаркування автотранспорту;• ринковий збір;• збір за видачу ордера на квартиру;• курортний збір;• збір за право використання місцевої символіки;• збір за здійснення закордонного туризму;• збір за проведення аукціону;• збір за проїзд територією Автономної Республіки Крим і прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон;• збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг;• збір за надання земельних ділянок для будівництва об'єктів виробничого і невиробничого призначення, індивідуального житла і гаражів у населених пунктах.Комунальний податок — це обов'язковий місцевий податок, якийнараховується з неоподатковуваного фонду оплати праці робітників за встановленими ставками.Платниками комунального податку є всі юридичні особи, за винятком бюджетних установ і організацій, планово-дотаційних установ і організацій та сільськогосподарських підприємств.Комунальний податок сплачують:• усі суб'єкти господарювання незалежно від форми власності та підлеглості відомствам, включаючи підприємства з іноземнимиінвестиціями, їх філії, відділення та інші окремі підрозділи, які єюридичними особами і мають самостійний баланс, поточний рахунок в установах банків і здійснюють господарську, підприємницьку та іншу комерційну діяльність — з неоподатковуваного доходу оплати праці працівників, які займаються цими видами діяльності;• окремі підрозділи, філії суб'єктів господарювання, які не мають самостійного балансу і поточного рахунку в установах банків — з неоподатковуваного доходу оплати праці своїх робітників у складі підприємств, які є юридичними особами; • підприємства і організації, які не є госпрозрахунковими, але отримують доходи від господарської діяльності — з неоподатковуваного фонду оплати праці, розрахованого на працівників, які займаються цією діяльністю; Об'єктом оподаткування комунальним податком є неоподатковуваний фондоплати праці працівників, що розраховується множенням офіційно встановленого неоподатковуваного мінімуму доходів громадян на середньооблікову чисельність працівників за звітний місяць. За правильність обчислення і своєчасну сплату комунального податку відповідальність несуть його платники. Так, за несвоєчасну сплату податку з платника стягується пеня у встановленому розмірі із суми недоплати за кожний день прострочення.Податок з реклами — це податок на послуги зі встановлення і розміщенняреклами у ЗМІ.Платниками податку з реклами є суб'єкти підприємницької діяльності, їх філіали, відділення, представництва та інші відокремлені підрозділи,постійні представництва нерезидентів та фізичні особи — замовники. ва нерезидентів та фізичні особи — замовникиреклами (рекламодавці) або виробники і поширювачі реклами, якщо вони є рекламодавцями. До об'єктів оподаткування належать:• вартість виготовлення і розміщення реклами у ЗМІ;• час показу реклами в кінотеатрах, відеосалонах та в інших закладах, де здійснюється публічний показ кіно-, відео-, слайд-фільмів;• плата за кожний з носіїв зовнішньої та внутрішньої реклами і реклами транспорті, пакувальних матеріалах, формі спортсменів, жетонах та інших рекламних носіях, а також за їх загальну кількість. Сума податку з реклами визначається множенням встановленої ставки на вартість рекламних послуг або на неоподатковуваний мінімум доходів громадян.Стягнення податку з рекламодавця здійснюють підприємства, установи, організації, які дають дозвіл на розміщення реклами або надають послуги з реклами. Стягнений з рекламодавців у складі вартості рекламних послуг податок перераховується його платниками в місцевий бюджет щомісяця до 15 числа. Рекламодавці нараховану суму податку з реклами відносять на собівартість продукції, робіт, послуг. Юридичні особи, які стягують податок з реклами, кожного кварталу до 15 числа місяця, наступного за звітним кварталом, подають до податкового органу декларацію про суми наданих послуг, стягненого і перерахованого в бюджет податку. За правильність нарахування і своєчасність перерахування податку з реклами відповідальність несуть його платники. Так, за несвоєчасне перерахування податку його платники сплачують пеню з суми недоплати в

розмірі 0,3 % за кожний день прострочення.

23. ФП держави це досить складна сфера діяльності законодавчої і виконавчої влади, яка включає заходи, методи і форми організації та використання фінансів для забезпечення її економічного і соціального розвитку. ФП — явище багатопланове і певною мі­рою інтегроване. Вона включає як самостійні складові части­ни — бюджетну, податкову, кредитну, грошову, валютну, ін­вестиційну політику, так і певні напрямки в галузі страхування, державного боргу, фондового ринку, співробіт­ництва з міжнародними фінансовими організаціями тощо. Основною метою ФП є оптимальний роз­поділ валового внутрішнього продукту між галузями народно­го господарства, соціальними групами населення, територіями. Основним завданням фінансової політики є забезпечення фінансової стабільності в державі і на цій основі — досягнення невпинного збільшення темпів економічного розвитку основного джерела підвищення суспільного добробуту. Але для цього фінансова політика повинна також сприяти зростанню ефективності виробництва і насамперед підвищенню продуктивності праці, впровадженню матеріале- та ресурсозберігаючих технологій, побудові раціональної структури економіки тощо. Тому першим принципом фінансової політики є неухильне сприяння розвитку виробництва, підтримання підприємницької активності та підвищення рівня зайнятості населення. Іншим важливим напрямком фінансової політики держави є мобілізація й використання фінансових ресурсів для забезпечення соціальних гарантій. До таких соціальних гарантій належать освіта, оборона, охорона здоров'я, культура, державне управління, єдині енергетичні та комунікаційні системи тощо. Не менш важливими для суспільства є соціальне страхування, допомога малозабезпеченим та інші види допомог.Третій напрямок фінансової політики спрямований на запровадження такого фінансового механізму, який зумовлює раціональне використання природних ресурсів, заборону технологій, що загрожують здоров'ю людини. ФП держави залежить від багатьох як зов­нішніх, так і внутрішніх факторів. Зовнішніми є, зокрема, фак­тори залежності держави від економічних взаємовідносин з ін­шими державами щодо поставок сировини, матеріалів, інших ресурсів, обміну технологіями, експортних можливостей самої держави, її інтеграції до світових економічних систем тощо. Внутрішні фактори, які суттєво впливають на фінансову політику, — це форма власності на основні засоби виробни­цтва, структура економіки, соціальний склад населення, рівень добробуту народу, інтелектуальний рівень населення, стан розвитку економіки і організація грошового обігу, стабільність грошової одиниці, розвиток форм кредитування тощо. На фінансову політику держави впливають також інші фактори, що диктуються тими економічними умовами, які склалися на цьому етапі господарського розвитку. З огляду на це фінансова політика є динамічним процесом, що змінюєть­ся і коригується з урахуванням практичної потреби.