17. . Класифікація видатків бюджету.

Видатки бюджету - це кошти, що спрямовуються на здійснення програм та заходів, передбачених відповідним бюджетом, за винятком коштів на погашення основної суми боргу та повернення надміру сплачених до бюджету сум.Видатки спеціального фонду фінансуються за рахунок цільових доходів, визначених під конкретну мету.Видатки загального фонду фінансуються за рахунок доходів загального фонду бюджету і не мають конкретних (закріплених) джерел фінансування.За бюджетною класифікацією видаткова частина бюджету має: функціональну класифікацію видатків; економічну класифікацію видатків; відомчу класифікацію видатків; програмну класифікацію видатків.Класифікація видатків бюджету 1. Видатки бюджету класифікуються за: 1) функціями, з виконанням яких пов'язані видатки (функціональна класифікація видатків); 2) економічною характеристикою операцій, при проведенні яких здійснюються ці видатки (економічна класифікація видатків); 3) ознакою головного розпорядника бюджетних коштів (відомча класифікація видатків); 4) за бюджетними програмами (програмна класифікація видатків). 1. Функціональна класифікація видатків має такі рівні деталізації: 1) розділи, в яких визначаються видатки бюджетів на здійснення відповідно загальних функцій держави, Автономної Республіки Крим чи місцевого самоврядування; 2) підрозділи та групи, в яких конкретизуються напрями спрямування бюджетних коштів на здійснення відповідно функцій держави, Автономної Республіки Крим чи місцевого самоврядування. 2. За економічною класифікацією видатки бюджету поділяються на поточні видатки, капітальні видатки та кредитування за вирахуванням погашення, склад яких визначається Міністром фінансів України. 3. Відомча класифікація видатків бюджету визначає перелік головних розпорядників бюджетних коштів. На її основі Державнеказначейство України та місцеві фінансові органи ведуть реєстр усіх розпорядників бюджетних коштів. . Програмна класифікація видатків бюджету застосовується при формуванні бюджету за програмно-цільовим методом.

18. Державний кредит

. Держ. кредит-це сук-ть ек. відносин між дер-вою в особі її органіввлади з одндго боку та юр. і фіз. особами з другого боку. При цьому дер-ва виступає або в ролі позичальника або позикодавця по відношенню до приватних осіб, фін. і кред. установ, урядів інш. дер-в. Кр. того, дер-ва може виступати в ролі гаранта по кредитам, які видаються місцевим органам влади, держ.п-вам, іноз. позичальникам. При держ. кредиті взяті в борг кошти поступають у розпорядж. дер-ви, перетворюючись у її додаткові фін. рес-си. При цьому джерелом погашення держ. позик і виплати % по ним виступають держ. кошти.ерж. кредит являє собою доволі специфічну ланку держ. фінансов-сів. Він не має ні окремого фонду фін. рес-сів(кошти, що мобізуються за його допомогою, проходять, як пр., через бюджет), ні обособленого органу управлінняДерж. кр. безпосередньо зв’язаний з бюджетним дефіцитом, виступаючи джерелом його покриття. В окремих випадках за його допомогою можуть мобілізуватися кошти у фонди цільового призначення чи під цільові проекти.Відмінності між банківським і держ. кредитом: - позиковий фонд дер-ви кредитує господарюючих суб’єктів; банівський кредит виділяється під будь-яку мету;-банк дає кредити тільки під забезпечення;-при держ. кредиті позикодавці фіз. і юр. особи, а при банк. кредиті позичають юр. і фіз. особи.Функції державного кредиту.Дер-ва для фінансування своїх потреб може мобілізовувати фін. ресурси у формі держ. кредиту.У цьому разі вона є позичальником, а н-ня і підприємницькі стр-ри, тобто фіз. і юр.особи,-кредитодавцями. Держ. кредит має строк повернення і ціеу в формі процента. Д.к. буває внутрішнім і зовнішнім. У сфері міжнар. екон. відносин. дер-ва виступає в ролі як кредитора так і позичальника. За своєю економічною сутністю держ. кредит-це форма вторинного перерозподілу ВВП. Його джерелом є вільні кошти н-ня, підприємстві установ.Використання держ. кредиту є цілком виправданою формою мобілізації коштів у розпорядження дер-ви. Їхня доцільність при покритті дефіциту б-ту зумовлена тим, що це має значно менші негативні наслідки для фінансового становища дер-ви, ніж покриття дефіциту за допомогою грошової емісії..Держ. кредит може мати дві форми-ощадна справа і держ. позики.Ощадна справа належить до держ. кредиту, якщо залучені кошти спрямовуються в доходи бюджету. Однак, як пр., ощадні банки, незалежно від форми власності, діють на комерц. засадах і мобілізовані кошти формують їхні кредитні ресурси. Ч-на цих рес-в може спрямовуватись на придбання держ. цін. паперів і т.ч. належати до держ. кредиту. Держ. позики є осн. формою держ. кредиту. За правовим оформленням розрізняють держ. позики, що надаються на підставі угод, і забезпечені випуском цінних паперів. Угодами оформляються як пр., кредити від урядів інших країн, міжнар. орг-цій та фін. ін-тів. За доп. цінних паперів мобілізуються кошти на фін. ринку. Оформлення держ. позик може здійснюватиьс двома видами цін. паперів-облігаціями і казначейськими зобов’язаннями(векселями). Облігація являє собою боргове зобов’язання дер-ви, за яким у встановлені строки повертається борг і виплачується дохід у формі % чи виграшу. Вони можуть бути знеусобленими(на покриття бюдж. дефіциту) і цільовими(під конкретні проекти). Облігація має номінальну вартість-зазначену суму боргу-і курсову ціну, за якою вона продається і перепродається залежно від її дохідності, надійності, ліквідності.Різниця між курсовою ціною і номінальною вартістю становить курсову різницю. Казначейські зобов’язання(векселі)мають характер боргового зобов’язання, спрямованого тільки на покриття бюдж.деф-ту. Виплата доходу здійснюється у формі %. Казначейськими зобов’язаннями ,як пр., оформляються короткостр. позики (іноді-середньостр.-казначейські ноти), облігаціями-середньо- та довгостроковіКласифікація державних позик.Держ. позики-є кредитним відносинами між держ. і фіз. або юр. особами, коли дер-ва отримує обумовлену суму коштів на визнач. строк за встановлену плату. Класифікація держ. позик:залежно від м-ця розміщення позик їх поділяють на внутрішні-на внутр. фін. ринку(надаються фіз. і юр . особам даної країни та нерезидентам) і зовнішні-надходять зовні від урядів, фіз. і юр. осіб інш. кр-н, міжнар. орг-цій та фін. ін-тів;за правом емісії озрізняють держ. і місцеві позики. Держ. позики випускаються центральними органами управл. Ндходженя від них спрямовуються в Держ. бюджет. Місцеві позики випускаються місцевими органами управл. і спрямовуються у відповідні місцеві бюджети;за ознакою характеру використання цін. паперів бувають ринкові і неринкові позики. Облігації(казначейські зобов’язання) ринкових позик вільно купуються, продаються і перепродаються на ринку цін. паперів. Неринкові позики не допускають виходу цін. паперів на ринок, тобто їх власники не можуть їх перепродати;залежно від установлення забезпеченості держ. позики поділяються на заставні і беззаставні. Заставні позики відображають один зголовних принципів кредитування-матеріальної забезпеченості. Заставні позики забезпечкються держ. майном чи конкретними доходами. Беззаставні не мають конкретного матеріального забезпечення. Їх надійність визначається авторитетом дер-ви;відповідно до терміну погашення заборгованості розрізняють короткостр.(термін погашення до 1 року), середньостр.(від1до5 років), довгостр.(понад 5 років);за характером виплати доходу держ. позики поділяються на процентні, виграшні та дисконтні(з нульовим купоном).За прицентними позиками дохід встановлюється у вигляді позикового процента. При цьому може встановлюватись як твердо фіксована на весь період позики ставка, так і плаваюча, тобто така, яка змінюється від різних чинників, насамперед попиту і пропозиції на кредитному ринку. Виплата процентного доходу здійснюється на купонній основі. Вона може проводиться щорічно, раз на півріччя, щоквартально. При виграшних позиках виплата доходу здійснюється на підставі проведення тиражів виграшів. Дохід таким чином отримують не всі кредитори, а тільки ті, чиї облігації виграли. Така система доцільна при незначних сумах позики, що припадають на одну особу, внаслідок чого процентний дохід не може істотно стимулювати надання позики державі. Дисконтні позики характерні тим, що держ. цінні папери купуються з певною скидкою, а погашаються за номінальною вартістю. Зазначена різниця формує дохід кредитора. На таких цінних паперах відсутні купони ,тому їх ще називають облігаціями з нульовим купоном.;за характером погашення заборгованості розрізняють два варіанти-одноразова виплата та виплата частинами. При погашенні частинами може застосовуватись три варіанти. Перший-позика погашається рівними частинами протягом кількох років. Другий-позика погашається щоразу наростаючими сумами. Третій-щоразу сума зменшується .Другий варіант застосовується тоді ,коли передбачається в перспективі щорічне зростання доходів держави., третій-навпаки, коли доходи будуть зменшуватись чи зростати держ. видатки;залежно від зобов’язань дер-ви в погашені боргу розрізняють позики з правом і без права довготермінового погашення. Право довготермінового погашення дає змогу дер-ві враховувати ситуацію на фін. ринку.