15.3. Поняття про урок. Форми проведення занять теоретичного навчання.

Уро́к — навчальне заняття; певний проміжок часу, відведений для заняття групою учнів постійного складу з окремого предмета за сталим розкладом.

Урок ха­рактеризується низкою необхідних рис, які не залежать ні від особ­ливостей учителя і класу, ні від навчально-матеріальної бази шко­ли. До них належать: єдність навчальної і виховної функцій; стиму­лювання пізнавальної активності учнів; розвиток пізнавальної са­мостійності. Урок є органічним цілим, з єдиною дидактичною ме­тою, якій підпорядковані всі без винятку елементи уроку; кожна ча­стина уроку і урок у цілому повинні бути побудовані з урахуванням закономірностей засвоєння, які визначають організацію процесу навчанння.

Отже, урок — це організаційна форма навчання, яка забезпечує на­вчання, виховання і розвиток постійного складу учнів упродовж виз­наченого проміжку часу на основі вивчення конкретної і однакової для всіх теми.

Теоретичне навчання- це процес взаємодії викладача та учнів, спрямованої на засвоєння учнями певних теоретичних науково-технічних знань та інтелектуальних вмінь, які необхідні для здійснення майбутньої професійної трудової діяльності.

До теоретичного навчання відносять такі форми проведення занять: уроки різних типів, лекції, лабораторно-практичне заняття, теоретичні та практичні семінари, екскурсії, навчальні конференції, домашня навчальна робота учнів. Перевірка знань, умінь та навичок учнів здійснюється таким чином: заліки, екзамени, підсумкові конференції, тестування.

Уроки теоретичного навчання мають на меті фрмування в учнів науково-технічних знань, інтелектуальних вмінь, які необхідні для здійснення майбутньої трудової діяльності в певній професії.

Типи уроків залежать від основних дидактичних цілей: засвоєння нових знань, формування нових вмінь і навичок, закріплення і вдосконалення знань, умінь і навичок, повторювально-узагальнюючий, контрольно-перевірочний, комбінований.

У теоретичному навчанні розрізняють організаційну і дидактичну структуру уроку. Організаційна структура включає: організаційний момент, перевірку виконання домашнього завдання, тестування учнів з пройденого матеріалу, викладення нового матеріалу, самостійна робота учнів із засвоєння нового матеріалу, закріплення нового матеріалу, підведення підсумків уроку, видача домашнього завдання.

Дидактична структура уроку містить такі елементи: актуалізацію опорних знань і способів дій, формування нових понять і способів дій, застосування нових знань, формування вмінь і навичок, контроль знань.

15.4. Метереологічні умови виробничого середовища. Абсолютна вологість, відносна вологість. Допустимі та оптимальні параметри мікроклімату. Механізм терморегуляції. Комфортність.

Мікроклімат виробничих приміщень і його стан у робочій зоні - головні фактори, що обумовлюють умови праці. Основні параметри метеорологічних умов - це різні поєднання температури, вологості й швидкості руху повітря, які впливають на теплообмін і загальний стан організму людини.

Температура повітря в процесі виробництва залежить від кіль­кості тепловиділення джерелами тепла, об'єму приміщень, повітро­обміну (природного чи штучного), інтенсивності тепловіддачі через зовнішні стіни й огородження. Регулюючи тепловіддачу, можна під­тримувати необхідну температуру повітря в приміщенні.

Відносна вологість у виробничих приміщеннях залежить від кількості води, що випаровується в приміщенні, метеорологічних умов поза приміщеннями. Відносна вологість може регулюватися шляхом вентиляції й кондиціонування повітря.

Швидкість руху повітря регулюється природною й штучною вентиляцією. Метеорологічні умови виробничих приміщень впливають на бі­ологічні процеси людини і тому є важливими факторами, що харак­теризують санітарно-гігієнічні умови праці. Вплив несприятливих метеорологічних умов на людину веде до погіршення її самопочут­тя, зниження продуктивності праці й підвищення сприйнятливості до захворювання. Такі порушення можуть привести до теплового удару, який супроводжується втратою свідомості, блювотою, судо­мами.

В організмі людини протікають окисні реакції, пов'язані з утво­ренням тепла, і разом з тим безупинно відбувається процес тепло­обміну між організмом і зовнішнім середовищем. Теплопродукція (енергія) організму людини залежить від ступеня фізичної напруги: у спокої - 75, при легкій роботі - 125, середній - 200, важкій - 250- 400 Вт.

Терморегуляція - це сукупність процесів, що протікають в орга­нізмі людини й обумовлюють теплообмін між організмом і зовніш­нім середовищем, в результаті чого температура тіла підтримується на рівні 36,5-37 °С. Граничні можливості терморегуляції невеликі. При підвищені температури до 43 °С і при зниженні до 25-27 °С на­стає смерть людини. Метеорологічні умови у виробничих приміщен­нях підсилюють або послаблюють процеси віддачі тепла організмом людини в навколишнє середовище.