22. Явище асиметрії в морфемі. Омонімія, синонімія, антонімія коренів, префіксів, суфіксів та постфіксів.

Асиметричність відношень між значенням і формою вираження в морфемі є основою різних видів системних зв’язків – багатозначності, омонімії, синонімії, а також антонімії. Багатозначна морфема має кілька значень, які обов’язково пов’язані між собою певними відношеннями, форма вираження морфеми при цьому залишається незмінною. При полісемії всі значення морфеми в той чи інший спосіб пов’язані між собою, вони утворюють досить складну єдність, яку можна назвати семантичною структурою морфеми. Синонімічні морфеми, або синморфеми, - морфеми, які мають різне фонемне вираження, але тотожне або дуже близьке значення і виконують однакову функцію. Синонімічними можуть бути різні афіксальні морфеми – префікси, суфікси, закінчення: префікси – не-логічний і а-логічний; суфікси – абрикос-н-ий і абрикос-ов-ий; закінчення – пйат-и і пйат´-ом. Омонімічні морфеми, або омоморфеми, - морфеми, які мають однакове фонемне вираження, але різні, не пов’язані між собою значення. Омонімічними можуть бути також не лише однотипні афікси, а й різнотипні: корені - буд (буд-увати-нул.зак і буд-ити-нул.зак.); префікси – над (над-лет´іти-нул.зак і над-різати-нул.зак.); суфікси – ин (глиб-ин-а і волос-ин-а); закінчення – е (добр-е – ZAdj. Н.в. одн.с.р. – добр-е – SAdj.). Антонімічні морфеми, антоморфеми, - морфеми, між якими існують відношення протиставлення і які виражають протилежні значення. Антонімічні відношення властиві префіксам (над-земний – під-земний); суфіксам (гад´уч-к-а - гад´уч-ишч-е); закінчення (висок-ий – висок-і). До кореневих антонімів відносять корені лексичних антонімів: зим-а - л´іт-о.

26. Усічення та накладанняморфів як характерніявищаукраїнськогословотворення.

Усічення – явище морфемного шва (# - позначення усічення), у результаті якого усіченою є твірна або словозмінна основа, тобто коли фіналь твірної чи словозмінної основи не входить до основи похідного слова або основи словоформи: друкува-ти – друк (ува-#)–ар–øРозрізнять морфні і неморфні усічення.

Морфне – коли усікається морфема//морф: біг-а-ти біг(а-#)-ø

Неморфне – усікаються окремі фонеми: тбіл’іс’і - тбіл’іс’(і-#)-ец’-ø

Залежно від того, чи з’являється на місці усіченої морфеми//морфа новий фонемно виражений морф, усічення поділяються на субститутивні(якщо з’являється новий морф) і несубститутивні(якщо не з’являється):множ-и-ти – множ-(и-#)-ен’н’-а(субститутивне)

ход-и-ти – хід-ø-ø (несубститутивне – пишемо нуль морфеми)Накладання – явище морфемного шва (знак накладання ↔), що полягає в суміщенні фіналі попереднього і початку наступного морфів.

Накладаннявбачаютьтоді, коли фінальпопереднього і початок наступного морфа однакові за фонемнимвираженням.Накладанняможе бути повне і часткове.

Повне – коли наступний морф за фонемним складом однаковий із попереднім: Дн’іпропетровс’к↔с’к-ий → дн’іпропетров-с’к-ий

Часткове – коли початок наступної і фіналь попередньої морфеми//морфа мають спільні на фонемним вираженням одну (дві), але не всі фонеми:Одес↔с’к-ий → одес’-к-ий

23. Морфонологія як підрозділ морфемології. Завдання морфонології.

Морфонологія як розділ морфемології вивчає у вузькому розумінні: морфемну структуру морфем різних типів і фонемну будову морфів однієї морфеми; лише чергування фонем у формах однієї морфеми. У широкому розумінні: морфонемну структуру морфем різних типів і фонемну будову морфів однієї морфеми; всі види пристосувань морфем // морфів у структурі слова // словоформи– чергування, усічення, накладання, інтерфіксацію.

Завдання морфонології: з’ясування меж парадигматичного варіювання морфем різних типів; систематизація повних і неповних парадигм морфем; встановлення фонемного складу морфів і морфонологічної структури морфем; виявлення всіх чергувань, а також усіх граматичних позиції(словозмінних і словотвірних), властивих кожній морфемі.