8. Концепції морфеми у сучасному мовознавстві. Морфема за і. Бодуеном де Куртене.

Морфема має план вираження і план значення, тому дискусійним є питання, який із двох планів обрати при визначенні морфеми. Відомі три основні напрями в поглядах на морфему.

Морфема – одиниця плану вираження (значення не важливе при визначенні

морфеми, морфема є лише повторюваною частиною окремих висловлень). Наприклад, М = ПВ а: миш-а, вікн-а, віт-а-ти.

Морфема – одиниця плану змісту (форма не важлива для виконання морфемою її

функцій, морфема є суто функціональною одиницею). М = ПЗ ‘К. одн.’: друж-е, син-у.

Морфема – двобічна одиниця (важливими є і значення, і форма; морфема

одиниця, яка розмежовує обидва плани й одночасно об’єднує їх):

ПЗ ‘відносність’

М S

ПВ -сˈк- (київ-сˈк-ий)

У науковий обіг термн «морфема» увів у 70-х роках ХІХ ст. увів Іван Бодуен де Куртене на позначення узагальненого поняття всіх значеннєвих частин слова, він створив цілісну і струнку концепцію морфеми, окреслив місце морфеми в системі мови. За Куртене морфема: синтаксично несамостійна - частина слова, місце якої чітко фіксоване у складі слова; мінімальна одиниця, її не можна далі поділити без втрати нею значення; значеннєва од. - в сис-мі мови за нею закріплене певне значення. За Куртене, морфема відповідає принципу системності, оскільки містить вказівку на її місце в системі мови; морфема виокремлюється у слові, а отже – ієрархічно подпорядковується йому; морфема є будівельним матеріалом для слова, а тому входить до складу слова як його структурний компонент.

9. Принципи виокремлення у словоформах лінійних одиниць - морфів.

Морфемний//морфний аналіз слова передбачає виокремлення морфем//морфів, які функціонують у СУМ, тобто з урахуванням їхнього сучасного мовного усвідомлення.Загальними принципами, відповідно до яких здійснюється поділ на морфеми//морфи, є:1) встановлення частиномовної належності та значення слова; 2) виокремлення кореня шляхом добору спільнокореневих слів; 3) виявлення формально повторюваних афіксів у словах з однаковою структурою; 4) тотожність значення формально повторюваних частин слова//словоформи.

У сучасній морфемології є 2 підходи до виокремлення морфем//морфів у словах//словоформах.І - у процесі зясування морфемного складу спирається на словотвірні звязки аналізованого слова//словоформи і кореляцію спільнокореневих непохідних слів (Є. Карпіловська, В. Лопатін, М. Шанський, І. Яценко). ("Словотвірна логіка" морфемного аналізу слова привілей-ован-ий така. Похідні слова розгортаються у словотвірні ланцюжки похідності (принцип "матрьошки" за М. Шанським): привілейований — привілей- + -ован- (є мал'-ува-+-н- – мал'-ова-н-ий, але немає *привілей-ува-+-н-). Оскільки немає відповідних слів-мотиваторів, то словотвірний формант у цілому, тобто той, який приєднується безпосередньо до ТО, визнається самостійною словотвірною морфемою//морфом.)

ІІ - постав з усвідомлення морфемології як самостійного розділу мовознавства, незалежного від словотвору, а це у свою чергу передбачає розмежування двох видів аналізу - морфемного і словотвірного (Н. Арутюнова, С. Богданов, І. Милославський). (До морфемного поділу безпосередні словотвірні звязки між твірним та похідним словом не беруться до уваги, важливими є повторюваність морфем//морфів у тотожних за структурою словах//словоформах і значення морфеми у сис-мі мови.Подібно до слів буд-ува-+-н- — буд-ова-н-ий; мал'-ува-+-н- — мал'-ова-н-ий, у слові привілейований подільність основи така: привілей-ова-н-ий.)