- •1.Морфеміка як підсистема мови.Морфемологія як розділ морфології. Об’єкт, предмет і завдання морфемології
- •3.Теоретичне та практичне значення морфемології
- •8. Концепції морфеми у сучасному мовознавстві. Морфема за і. Бодуеном де Куртене.
- •9. Принципи виокремлення у словоформах лінійних одиниць - морфів.
- •10. Правила зведення морфів у парадигматичну одиницю - морфему.
- •11.Морфи, аломорфи та варіаморфи: їх дистрибутивні особливості
- •12.Морфема і морф. Спільні і відмінні ознаки.
- •13. Структурно-семантична характеристика кореневих морфем.
- •14. Структурно-семантична та функціональна характеристика афіксальних морфем.
- •16.Структурно-семантична та функціональна характеристика суфіксів.
- •17.Структурно-семантична та функціональна характеристика закінчень.
- •19. Інтерфікси та інфікси.
- •18.Структурно-семантична та функціональна характеристика постфіксів.
- •20. Функціональна характеристика афіксів. Словотвірні, формозмінні та словозмінні морфеми української мови
- •24. Поняття морфонеми Голосні морфонеми українського словотворення.
- •21.Поняття нульового афікса. -0- суфікси, -0- закінчення в укр.Мові.
- •22. Явище асиметрії в морфемі. Омонімія, синонімія, антонімія коренів, префіксів, суфіксів та постфіксів.
- •26. Усічення та накладанняморфів як характерніявищаукраїнськогословотворення.
- •23. Морфонологія як підрозділ морфемології. Завдання морфонології.
- •25. Поняття морфонеми. Приголосні морфонеми українського словотворення
- •1.Словотвір як підсистема мови та як розділ морфології. Завдання словотвору як мовознавчої дисципліни.
- •2.Зв’язок словотвору з іншими лінгвістичними дисциплінами
- •3. Синхронний і діахронний аспекти словотвору.
- •7. Твірна і похідна основи. Непохідна основа
- •8. Словотв формант. Види
- •10.Словотвірна мотивація. Критерії встановлення синхронних відношень мотивації (похідності) між словами.
- •12. Словотвірне гніздо як комплексна одиниця системи словотворення. Структура і типологія словотвірних гнізд української мови.
- •13. Словотвірна парадигма. Характерні особливості словотвірних парадигм у різних частинах мови.
- •17. Словотвірне значенняпохідного слова; методика його визначення.
- •18. Словотвірне значення. Види словотвірних значень. Засоби його вираження.
- •24. Суфіксальний спосіб творення похідних. Загальна характеристика.
- •25. Префіксально-суфіксальний спосіб творення похідних. Загальна характеристика
- •20. Словотвірна продуктивність. Види обмежень при словотворенні:семантичні, формальні, стилістичні.
- •21. Загальна характеристика способів словотворення сучасної української мови
- •22. Характеристика афіксальних способів словотворення української мови.
- •23. Префіксальний спосіб творення похідних. Загальна характеристика.
- •26. Префіксально-постфіксальний, префіксально-суфіксально-постфіксальний способи творення похідних
- •27.Конфіксальні способи творення похідних. Загальна характеристика
- •28. Способи творення складних слів в укр. Мові
- •29. Способи творення складених слів в українській мові
- •31. Словотвірні словники. Принципи укладання
10. Правила зведення морфів у парадигматичну одиницю - морфему.
Єдність морфеми-інваріанта як узагальненої сукупності морфів-варіантів передбачає такі три ознаки: 1.Тотожність значення (морфи однієї морфеми повинні мати те саме значення); 2.Фонемна подібність (морфи однієї морфеми повинні бути фонемно однакові); 3.фонемна відмінність морфів можлива лише за умови реалізації їх у певній морфонологічній позиції.
У словоформах берег--ти-, на ˈберез'-і, берег-ом, береж---и, берез-а, берег-, на беˈрез'-і, бер'іг---, при-береж-н-ий, бер'із-он'к-а, уз-бережж--а кореневі морфеми репрезентують три різні морфеми, що мають різні значення. Часткова фонемна відмінність морфів 1 морфеми можлива лише тоді, коли вона зумовлена морфологічною позицією - позицією морфа до або після іншого морфа, до якого відбувається пристосування. Якщо ПВ морфеми є 1 фонема, що варіює, ідентифікація різних за фонемним вираженням морфів така сама: за тотожності значення фонемна відмінність має бути зумовлена позицією додаткової дистрибуції.
11.Морфи, аломорфи та варіаморфи: їх дистрибутивні особливості
Морф - це мінімальна, значеннєва, двобічна, варіантна, синтагматична одиниця мовлення, що виокремлюється у словоформі.
В одну морфему входять лише ті морфи, які мають такі ознаки:-морфи однієї морфеми повинні мати однакове значення,- морфи однієї морфеми повинні мати однакове фонемне вираження,- морфи однієї морфеми можуть мати певну фонемну відмінність, якщо ця відмін. зумовлена морфонологічною позицією (аломорфа). Морфи як конкретні реалізації морфем у мовленні можуть бути як однакові за фонемним вираж. , так і відмінні за фон. вираж.
Морфи мають тотожне значення, а за фонемним вираженням можуть бути як однакові, так і відмінні:
-берег- берег – ø,- ø
-берег- берег-а, -у, -ом, -и, -ів, -ам, -ами, -ах, -и
-берез’- на берез’-і
-береж- бере-ок- ø , при-береж-н-ий
-бережж- уз-бережж-ø (<–й) –а
Аломорфи- це морфи однієї морфеми, які однакові за значенням, але частково відмінні за фонемним вираженням, і які перебувають у відношеннях додаткової дистрибуції. Аломорфи реалізуються тоді, коли виникає необхідність їхнього пристосування у пре- чи постпозиції, тобто до попередньої чи наступної щодо них морфеми //морфа : від-зв-а-ти – від’і-зв-а-ти- ø. Аломорфи не можуть перебувати в тотожних морфонологічних позиціях. Вони завжди перебувають у відношеннях взаємовиштовхування ( В Горпинич) або взаємовиключення (Н Клименко), тобто для них характерні відношення додаткової дистрибуції.
Варіоморфи – це морфи однієї морфеми, які однакові за значенням, частково відмінні за фонемним вираженням, які перебувають у позиції вільного варіювання, тобто вони можливі в тій самій морфонологічній позиції (с’піва-ти- ø с’піва-т’- ø, ход’- ø -ø -імо ход’- ø - ø –ім). За ознакою взаємозмінюваності в тотожних позиціях варіоморфи поділяються на повні та часткові. Повні виявляють здатність до вільного варіювання в усіх морфонологічних позиціях, часткові – взаємозамінні лише в окремих позиціях.
12.Морфема і морф. Спільні і відмінні ознаки.
Морфема – одиницямови, мінімальна, значеннєва, двобічна, інваріантна, парадигматична, виокремлюється в слові.
Морф – одиниця мовлення, мінімальна, значеннєва, двобічна, варіантна, синтагматична, виокремлюється у словоформі.
Поняття морфема//морф мають ряд спільних ознак: мінімальність (далі неподільні), значеннєвість (обов’язкова наявність певного значення), двобічність (мають і ПВ, і ПЗ).
Відмінні ознаки:
Морфема Морф
одиниця мови одиниця мовлення
виокремлюється у слові виокремлюється у словоформі
узагальнена абстрактна одиниця мови конкретнийлінійнийпредставник морфеми
Двобічна одиниця:
ПЗ – певне значення
ПВ – потенційне звучання Двобічна одиниця:
ПЗ – певне значення
ПВ – конкретне звучання
Значення однакове і у морфеми, і у морфа, але план вираження – ні. У морфів – це певна послідовність фонем, морфема ж узагальнює всі звучання. Це узагальнення і є парадигмою.отже, план вираження морфеми – одна чи декілька морфонем – ряд, фонем, що чергуються в морфах однієїморфеми.