20. Функціональна характеристика афіксів. Словотвірні, формозмінні та словозмінні морфеми української мови

Афікс – службова необов’язкова морфема в слові, що займає пре- чи постпозицію щодо кореня чи іншого афікса, виражає словотвірне або граматичне значення і виконує словотвірну, словозмінну або формозмінну функцію. Термін «афікс» є узагальненим родовим поняттям, він об’єднує видові поняття: префікс, суфікс, закінчення, або флексія, постфікс.

За роллю у складі слова афікси є факультативними морфемами, вони не існують поза словом. Афікси як двобічні одиниці мають план значення і план вираження. Більшість афіксів фонемно виражені. Фонемн виражені афікси поділяють за кількістю фонем – на одно – і багатофонемні; за якістю фонем – на вокалічні (а – кати-□, о-хопити-□), консонантні (п-нути-□, з-робити-□), вокаліччно – консонантні (дерев-о, дорог-ойу). За структурою афікси є простими (непохідними): (Р на-, об-, під-, перед,; S –ак-, -ец’-, -ов-, -іст-) і складними (похідними): (понад-(по+над), -нича-(ник+а), -айа-). За ознакою питомі/запозичені (іншомовні)протиставляються корені, префікси, суфікси, постфікси, з одного боку, і закінчення – з другого. Закінчення ніколи не запозичуються.

За виконуваною функцією афікси поділяють на словотвірні, словозмінні та формозмінні. Словотвірні афікси слугують для творення нових слів: дуб, дуб – ок-□, під – дуб –н- ий.

Словозмінні забезпечують процеси відмінювання й дієвідмінювання, утворюючи словоформи однієї лексеми. ВЛАСНЕ СЛОВОЗМІННИМИ Є ЗАКІНЧЕННЯ. Вони об’єднують словоформи в межах однієї частини мови за певним набором закінчень, виражають розчленовану граматичну семантику: ліс , -у, -ом, -і (ГЗ відмінка і числа); зелен – йи, -ого, -ому (ГЗ відмінка, числа і роду).

Формозмінні афікси також утворюють форми однієї лексеми. ФОРМОЗМІННИМИ Є В ОСНОВНОМУ СУФІКСИ (ІНОДІ ПРЕФІКСИ), що виражають нерозчленовану граматичну семантику: с’мілив –іш-ий, -а, -е, -і (вищий ступінь порівнянн); обер’іга-ти (інфінітив); обер’іга –в, обер’іга –л-а,-о, -и (минулий час).

24. Поняття морфонеми Голосні морфонеми українського словотворення.

Набір фонем, що чергуються в аломорфах однієї морфеми, дістав назву «морфонема». Морфонема – одиниця морфонології, комплексний образ двох чи декількох фонем, здатних залежно від морфологічної структури слова заміщати одна одну в межах однієї морфеми. Це комплексний образ фонем, які чергуються в аломорфах однієї морфеми у відповідних морфонологічних позиціях.

В укр. словотворі існ. такі голосні морфонеми: 1) о — а: могти — допомагати, горіти — згарище, схопити — хапати; 2) е — і: плести — заплітати, летіти — літати, мести — замітати; 3) о — е — и з нулем звука: беру — брати, день —дня, ставок — ставка, дзвінок — дзвінка, орел — орла, сон — сну; 4) і — а: сідати — садити; 5) и — і: бити — бій, бий — бійка; 6) о, е — і: столи — стіл, семи — сім, печі — піч, Канів — Канева; 7) е — о після шиплячих: шести —шостий, жених —жонатий.

21.Поняття нульового афікса. -0- суфікси, -0- закінчення в укр.Мові.

Нульовий афікс – морфема, яка не має фонемної репрезентації, однак в мові за нею закріплене певне значення: велич-□(Н./З.в.одн.), спитав-□ (чол.рід, одн.) В 60-70х рр..поняття морфемного нуля було введено на позначення того значення, яке передує відсутності суфікса; поняття нул.зак-ння ввів Бодуен де Куртене, нул.суф-са у 60х рр. ХХ ст. – Земська, Лопатін, Клименко.

Нульові суфікси можуть бути:

-Словотвірні: встановлюються співвіднесенням похідного слова із твірним; словотвірне значення нуля в інших словах передають фонемно виражені суфікси. (наказ-а-(ти- Ø) – наказ-а- нʹнʹ-(- а)- наказ – Ø- Ø – опредметнена дія;

-Формозмінні: встановлюються шляхом співвіднесення словоформи з іншими словоформами парадигми слова. (греб – Ø-ти – гріб – Ø- Ø- Ø – греб- Ø-л-а)

Нульові суфікси минулого часу історично умотивовані: суф-с мин.часу мав фонемне вираження –л-(гріб – грєблъ).

Нульові суф-си можуть виражати значення:

-СЗ «спільна особа» (не-зграб- Ø-а, з-найд- Ø-а)

-СЗ «особа чол. Статі» ( стар-е-вар- Ø – Ø)

-СЗ «жіноч статі» ( кум- Ø-а, раб- Ø-а)

-СЗ «опредметнена дія» (по-шук- Ø- Ø, об-хід- Ø – Ø)

-СЗ «ознака» (без-лʹіс- Ø-ий)

-ГЗ «минулий час» (ліз- Ø- Ø- Ø)

Нульове закінчення встановлюється на фоні інших словоформ однієї лексеми. Воно є виразником ГЗ; історично умотивоване – нуль заміщає редукований неповного творення –ъ, що у слабкій позиції занепав.

Нульові зак-ння є у:

-Іменниках Н.в і З.в. одн.ч.р. (сад- Ø, край- Ø)

-Іменниках Н.в. і З.в. ж.р.одн.( чесністʹ- Ø, піч- Ø)

-Прикметниках Н.в і З.в. одн.ч.р. (братʹів- Ø, красен- Ø, мамин- Ø)-Дієсловах , інфінітивні форми (цʹілувати-Ø -сʹа)

-Дієсловах ч.р.одн.мин.часу (біг- Ø- Ø- Ø)

-Дієсловах 2ої особи одн.наказ.спос( мий- Ø -сʹа, лізʹ- Ø- Ø- Ø)

-Числівниках Н.В, З.в., Р.в.( трʹ-ох-сот- Ø , один- Ø, вісʹім – Ø)