- •1.Морфеміка як підсистема мови.Морфемологія як розділ морфології. Об’єкт, предмет і завдання морфемології
- •3.Теоретичне та практичне значення морфемології
- •8. Концепції морфеми у сучасному мовознавстві. Морфема за і. Бодуеном де Куртене.
- •9. Принципи виокремлення у словоформах лінійних одиниць - морфів.
- •10. Правила зведення морфів у парадигматичну одиницю - морфему.
- •11.Морфи, аломорфи та варіаморфи: їх дистрибутивні особливості
- •12.Морфема і морф. Спільні і відмінні ознаки.
- •13. Структурно-семантична характеристика кореневих морфем.
- •14. Структурно-семантична та функціональна характеристика афіксальних морфем.
- •16.Структурно-семантична та функціональна характеристика суфіксів.
- •17.Структурно-семантична та функціональна характеристика закінчень.
- •19. Інтерфікси та інфікси.
- •18.Структурно-семантична та функціональна характеристика постфіксів.
- •20. Функціональна характеристика афіксів. Словотвірні, формозмінні та словозмінні морфеми української мови
- •24. Поняття морфонеми Голосні морфонеми українського словотворення.
- •21.Поняття нульового афікса. -0- суфікси, -0- закінчення в укр.Мові.
- •22. Явище асиметрії в морфемі. Омонімія, синонімія, антонімія коренів, префіксів, суфіксів та постфіксів.
- •26. Усічення та накладанняморфів як характерніявищаукраїнськогословотворення.
- •23. Морфонологія як підрозділ морфемології. Завдання морфонології.
- •25. Поняття морфонеми. Приголосні морфонеми українського словотворення
- •1.Словотвір як підсистема мови та як розділ морфології. Завдання словотвору як мовознавчої дисципліни.
- •2.Зв’язок словотвору з іншими лінгвістичними дисциплінами
- •3. Синхронний і діахронний аспекти словотвору.
- •7. Твірна і похідна основи. Непохідна основа
- •8. Словотв формант. Види
- •10.Словотвірна мотивація. Критерії встановлення синхронних відношень мотивації (похідності) між словами.
- •12. Словотвірне гніздо як комплексна одиниця системи словотворення. Структура і типологія словотвірних гнізд української мови.
- •13. Словотвірна парадигма. Характерні особливості словотвірних парадигм у різних частинах мови.
- •17. Словотвірне значенняпохідного слова; методика його визначення.
- •18. Словотвірне значення. Види словотвірних значень. Засоби його вираження.
- •24. Суфіксальний спосіб творення похідних. Загальна характеристика.
- •25. Префіксально-суфіксальний спосіб творення похідних. Загальна характеристика
- •20. Словотвірна продуктивність. Види обмежень при словотворенні:семантичні, формальні, стилістичні.
- •21. Загальна характеристика способів словотворення сучасної української мови
- •22. Характеристика афіксальних способів словотворення української мови.
- •23. Префіксальний спосіб творення похідних. Загальна характеристика.
- •26. Префіксально-постфіксальний, префіксально-суфіксально-постфіксальний способи творення похідних
- •27.Конфіксальні способи творення похідних. Загальна характеристика
- •28. Способи творення складних слів в укр. Мові
- •29. Способи творення складених слів в українській мові
- •31. Словотвірні словники. Принципи укладання
29. Способи творення складених слів в українській мові
Компоненти складних слів можуть з’єднуватися між собою сурядним або підрядним зв’язком. При сурядному способі зв’язку основи, з яких утворюються складні слова, сполучаються як рівноправні, і між ними можна поставити сполучник і: прем’єр-міністр, фізико-математичний. При підрядному способі зв’язку одна основа синтаксично залежить від другої: залізопрокат (прокатувати залізо), електрозварка (зварювати електрикою), короткочасний (короткий час), красномовний (красно мовити), рукописний (писати рукою), вагоноремонтний (ремонтувати вагони). Основи складних слів можуть з’єднуватися за допомогою сполучних голосних о, е (є) або без них. Складання основ і слів у складне слово здійснюється на базі синтаксичних словосполучень і за моделями внаслідок дії мовної аналогії.
Словоскладання – утворення складних слів шляхом об’єднання в одну лексичну одиницю. (хліб-о-сіл’-о, батк-о-мат-и).Ознаки:
1) кожен компонент зберігає свій наголос;
2) змінюваність обох компонентів;
3) сталий, закріплений порядок слів.
У такий спосіб на твірній базі сурядних сполук утворюються складені слова, які позначають одне поняття, але кожен компонент зберігає морфологічну ознаку.
Основоскладання – утворюються шляхом поєднання кількох основ за допомогою словотвірного форманта – інтерфікса і суфіксацією. (ст-о-літт--а, чорн-о-ок--ий). У результаті осново складання утворюються складні слова – композити.
Ознаки:
1) змінюється останній компонент;
2) мають єдиний основний наголос;
3) сталий порядок слів.
Осново-словоскладання – сурядні і підрядні сполуки слів шляхом поєднання основи одного компонента з цілим словом другого компонента твірної бази: лісостеп (ліс і степ), синьо-жовтий (синій і жовтий). Ознаки:
1) сталий порядок слів, інтерфікс
2) єдиний наголос
Абревіація – спосіб творення складноскорочених і скорочених похідних на твірній базі різних за структурою та семантикою. Слова утворені шляхом абревіації називаються абревіатурами. Мають специфічну морфемну структуру, усічений компонент, які входять до складу абревіатур називаються аброморфемами. (філ.-фак-, іст-фак-).
Залежно від того, на базі яких компонентів утворені абревіатури їх поділяють на:
1) буквені (АТС, НТВ);
2) звукова (ООН);
3) буквенно-звукова (ПАР*Є);
4) умовно-складові (ДонБас, Інтертоп, КабМін);
5) початкова частина слова + повне слово (зарплата, Євразія, зав кафедри);
6) початкова частина слова + початок і кінець або тільки кінець другого слова (біоніка (біологія і електроніка), мопед (мотоцикл і велосипед);
7) усічена частина твірної бази: бад (бадмінтон), спец (спеціальність), універ (університет).
30. Абревіація як спосіб творення похідних. Види абревіатур
Абревіація — спосіб творення складноскорочених і скорочених похідних на твірній базі різних за структурою та значенням сполук слів(ЮНЕСКО, МАГАТЕ, ООН, ВВВ), продуктивність її зумовлена тенденцією до економії засобів вираження. Шляхом абревіації утворюються абревіатури – складноскорочені слова, які складаються із усічених морфем нового типу – аброморфем: йур-фак-о, спец-кор-о, пед.-фак-о.
Залежно від того, які компоненти твірної бази входять до похідного слова, розрізняють такі види абревіатур:
1. Ініціальна:
-Буквенна: АТС( автоматична телефонна станція), КВК( клуб веселих і кмітливих)
-Буквенна іншомовна: НАТО ( The North Atlantic Treaty Organization – Організація Північноатлантичного договору)
-Звукова: ВАК (Вища атестаційна комісія)
- Буквенно-звукова: ДТСААФ (Добровільне товариство сприяння армії, авіації та флоту)
- Частина слова + початкові звуки: КамАз (Камський автомобільний завод)
2. Умовнно-складова: Донбас (Донецький басейн),Інтерпол(Інтернаціональна поліція)
3. Поч.частина +повне слово:
-У Н.в.: зарплата, Київрада, Євразія
- У непрямому відмінку: завкафедри, завскладом.
3. Початкова частина слова + початок і кінець або тільки кінець 2го слова: біоніка(біологія та електроніка), мопед.
4. Усічена частина твірної бази: бад(бадмінтон), профі, спец, виш, універ.
Усі типи абревіатур мають прозоре значення, за винятком ініціальних, морфологічно оформлені, від багатьох із них утворюються похідні слова. Абревіатури виникають із сполуки слів та функціонують у мові як синонімічне утворення чи генетичне, коли зв'язок із твірною сполукою може не відчуватися (загс, радар, тол) Можуть вступати до омонімічних відносин і коли позначають різні поняття(АМС – автоматична міжпланетна станція, АМС – авіаційна метеорологічна служба, або у межах однієї галузі(АМС - авіаційна метеорологічна служба, авіаційна метеорологічна станція; ГМС – гідрометеорологічна служба і гідрометеорологічна станція).