10.Словотвірна мотивація. Критерії встановлення синхронних відношень мотивації (похідності) між словами.

Словотвірна мотивація – це відношення між похідним і твірним спільнокореневими словами у двох планах: структурному й семантичному. Два спільнокореневі слова перебувають у відношеннях словотвірної мотивації, якщо зв*язки між ними повторюються, по-перше, у спільнокореневих словах і, по-друге, у словах з однаковою словотвірною структурою. Тобто коли форма і значення основи одного з них зумовлені формою і значенням основи другого слова. Між похідним і твірним – найменша формально і значеннєва відмінність. Відношення похідності можуть мати різний вияв. Залежно від цього розрізняють такі різновиди: 1) мотивована основа і формально, і семантично складніша за твірну (читати - читач); 2) МО формально складніша, а семантично однакова з ТО (зелений -зелень); 3) МО формально однакова із ТО, але семантично складніша ()математика -математик; 4) МО і ТО формально і семантично однакові. У такому випадку напрям похідності визначається наступним чином: а) від дієслова до віддієслівного іменника (бігати - біг), б) якщо основи однієї частини мови, мотивованою є та, що виражає словотвірне значення, типове для похідних слів у системі мови (робітник-робітниця); 5) мотивованою завжди є стилістично забарвлена основа (читальня - читалка) .Однак, є слова, структурно утворені від однієї частини мови, а семантично співвідносяться з іншою. Це прислівники на о та по…ому, які утворені від прикметників, а співвідносяться з іменниками (вітряно, по-осінньому).

12. Словотвірне гніздо як комплексна одиниця системи словотворення. Структура і типологія словотвірних гнізд української мови.

Словотвірне гніздо – це сукупність усіх спільнокореневих похідних слів, пов*язаних мі собою відношенням словотвірної похідності (мотивації). Воно є формою узагальнення похідних із живими, структурно-семантичними зв*язками. Вершиною гнізда є непохідна основа, всі інші – похідні(мотивовані), розташовані за принципом безпосереднього підпорядкування одних похідних одиниць іншим. Глибина словотвірного гнізда вимірюється тактами похідності. Структуру СГ становлять словотвірні парадигми, ланцюжки і пари, що виявляються у співвідношенні похідних залежно від ступеня похідності. Словотвірна пара – похідне і твірне, що різняться між собою одним словотвірним формантом ( школа - школяр). Словотвірний ланцюжок – це сукупність спільнокореневих слів, що перебувають у відношеннях послідовної перехідності, тобто кожне попереднє слово є твірним для наступного. На матеріалі укр мови принципи гніздового упорядкування вперше дослідила Карпіловська Є. В укр мові найбільше гнізд продукують твірні вершини коренів іменників – 70%, 19% -дієслів, 7,5% - прикм. За к-стю похідних одні корені можуть утворювати розгалужені словотвірні гнізда – їм властива максимальна сполучуваність зі словотвірними формантами, інші ні. Так, словотвірне гніздо з коренем ход нараховує 407 дериватів. Мінімально сполучуваними є корені службових слів (ох – охати, охкати, охнути, розохатися…). На твірній базі деяких іншомовних коренів іменників – аташе, леді – не утворюються навіть присвійні прислівники.

13. Словотвірна парадигма. Характерні особливості словотвірних парадигм у різних частинах мови.

Словотвірна парадигма – це упорядкована сукупність сумісних похідних одного словотвірного такту, що мають спільну твірну основу й різні словотвірні форманти. У парадигмі між похідними виникають відношення сумісної похідності (кодериваціії). До словотвірних похідних входять похідні різних частин мови, утворені за допомогою різних способів творення і різних словотвірних формантів. Слово, від якого утворені похідні, не є членом словотвірної парадигми. У гнізді є стільки парадигм, скільки є твірних слів. Розрізняють конкретні і типові словотвірні парадигми. Конкретні включають похідні однієї лексико-семантичної групи, я якій враховані однакові словотвірні значення, що можуть мати різні засоби вираження. Типова містить типовий набір словотвірних значень для слів однієї частини мови й однієї лексико-семантичної групи, абстраговано від конкретних засобів їхнього вираження. Окремі словотвірні значення у типовій парадигмі формують різні опозиції – фемітивність-маскулінність, наділяти ознакою-набувати ознаки. Словотвірні парадигми включають частиномовні зони – субстантивну, ад*єктивну, вербальну, адвербіальну. Багато спільного мають словотвірні парадигми, які належать до однієї лексико-семантичної групи. Наприклад, словотвірні парадигми назв рослин та назв металів мають три частиномовні зони – іменника, прикметника і дієслова. Обидві парадигми в іменниковій зоні мають спільні значення «демінутивність», «особа за відношенням». Відмінні значення програмуються різними лекс-семан характеристиками рослин і металів (аугментивність, збірність, одиничність – рослини, наділяти ознакою, набувати ознаки - метали).

14. Словотвірний тип. Класифікація словотвірних типів за ознакою «синтаксична\лексична деривація»

Словотвірний тип – основна одиниця класифікації, що об’єднує похідні слова однієї частини мови, утворенні за однією словотвірною моделлю.

В українській мові понад 200 словотвірних типів.

При творенні нових слів відбуваються неоднакові словотвірні процеси, що спричинюють певні семантичні відношення між твірним і похідним, які об’єктивуються в різних типах ономасіологічних категорій. Відповідно до тих семантичних відношень, що існують між похідним і твірними словами, виділяють, за М. Докулілом такі типи ономасіологічних категорій – мутаційні, модифікаційні та транспозиційні, а отже, і словотвірні типи.

За Є. Куриловим розрізняють:

Деривація, за якою ЛЗ твірного і похідного слів не тотожні – лексична.( весело-не-весело). Похідне слово може мати ту саму первинну синтаксичну функцію, що і твірне.

Деривація, за якою ЛЗ твірного і похідного слів тотожні, а самі слова належать до різних частин мови, тому виконують різні синтаксичні функції – синтаксична.( ніжни-ий-ніжн-іст-о – означення перейшло в підмет). Похідне слово може набувати іншої, порівняно з твірним, синтаксичної функції, не змінюючи при цьому лексичного значення

15. Словотвірний тип. Класифікаціяя словотвірних типів за ознакою «мутаційні\модифікаційні».

Словотвірний тип – основна одиниця класифікації, що об’єднує похідні слова однієї частини мови, утворенні за однією словотвірною моделлю.

В українській мові понад 200 словотвірних типів.

При творенні нових слів відбуваються неоднакові словотвірні процеси, що спричинюють певні семантичні відношення між твірним і похідним, які об’єктивуються в різних типах ономасіологічних категорій. Відповідно до тих семантичних відношень, що існують між похідним і твірними словами, виділяють, за М. Докулілом такі типи ономасіологічних категорій – мутаційні, модифікаційні та транспозиційні, а отже, і словотвірні типи.

Мутаційні словотвірні типи (від лат зміна) об’єднують похідні, значення яких відрізняється від значення твірних лексичною семантикою, тобто значення похідних відмінне від значення твірних. Мутаційні похідні можуть належати як до однієї частини мови з твірними (внутрішнє, не транспозиційне словотвор), так і до іншої частини мови(транспозиц, зовнішнє): пек-Ø-ти-Ø – печ-ив-о, планет-а – планет-ар’ій-Ø, волод’і-ти-Ø – волод-ар-Ø

Словотвірні перифрази для мутац дериватів форм так: твірна основа (видова ознака) конкретизує формантну частину (родова ознака), напр.. призер « хто (-ер) отримав приз (приз-).

Модифікаційні словотвірні типи обєднують похідні, лексичне значення яких відрізняється від значення твірних певними відтінками, найчастіше стилістичними. Модифікаційні похідні належать до однієї частини мови з твірним. Тому модифікаційне словотворення завжди «внутрішнє» (нетранспозиційне).

Жовт – ий «ознака кольору» - жовт – ав –ий і жовт – уват – ий «ознака кольору, але неповний його вияв».

Модифікаційними вважають похідні, які належать до таких словотвірних типів:

-Іменників зі значенням «пестливість», «згрубілість», «здрібнілість», «одиничність», «збірність», «дитинча»

-Прикметників зі значенням «пестливість», «неповний вияв ознака», «інтенсивність ознаки»

- Дієслів зі значенням «початок дії», «закінченість дії», «інтенсивність дії», «надмірність дії», «тривалість дії», «надмірна інтенсивність дії».

Словотвірні перифрази для модифікаційних дериватів формулюються так: формант (видова ознака) конкретизує твірну основу (родова ознака).

16. Словотвірний тип. Класифікація словотвірних типів за ознакою «мутаційні\транспозиційні».

Словотвірний тип – основна одиниця класифікації, що об’єднує похідні слова однієї частини мови, утворенні за однією словотвірною моделлю.

В українській мові понад 200 словотвірних типів.

При творенні нових слів відбуваються неоднакові словотвірні процеси, що спричинюють певні семантичні відношення між твірним і похідним, які об’єктивуються в різних типах ономасіологічних категорій. Відповідно до тих семантичних відношень, що існують між похідним і твірними словами, виділяють, за М. Докулілом такі типи ономасіологічних категорій – мутаційні, модифікаційні та транспозиційні, а отже, і словотвірні типи.

Мутаційні СТ об’єднують похідні, значення яких відрізняється від значення твірних лексичною семантикою, тобто значення похідних відмінне від значення твірних. Мутаційні похідні можуть належати як до однієї частини мови з твірними (внутрішнє, не транспозиційне словотвор), так і до іншої частини мови(транспозиц, зовнішнє): пек-Ø-ти-Ø – печ-ив-о, планет-а – планет-ар’ій-Ø, волод’і-ти-Ø – волод-ар-Ø

Словотвірні перифрази для мутац дериватів форм так: твірна основа (видова ознака) конкретизує формантну частину (родова ознака), напр.. призер « хто (-ер) отримав приз (приз-).

Транспозиційні СТ об’єднують похідні, тотожні за лексичним значенням із твірними, але які набувають іншого категорійного (частиномовного) значення і виконують іншу синтаксичну функцію. Тому транс поз словотворення називають «зовнішнє». Транспозиційними вважають похідні, які належать до таких СТ: V →N (віддієсл. Іменники) боро-ти-Ø-с’а – борот’-б-а; Adj→N мужн’-ій – мужн’-іст’-Ø; Adj→Adv важлив-ий – важлив-о; N→Adj вишн’-а – вишн-ев-ий.

Словотвір. Перифрази для синтаксичних дериватів форм так: твірна (видова ознака) конкретизує формантну частину (родова ознака), напр.. чесність «абстрактне поняття (-іст-) за значенням прикметника чесний (чесн-)