53. Основні вимоги до уроку математики

Урок основна форма організації навчально-виховного процесу в школі. Це цілісний логічно завершений, обмежений в часі відрізок навчально-виховного процесу.на уроці математики вирішуються як загально-дидактичні завдання які носять навчальний характер і спеціальні корекційні завдання,що обумовлені психологічними особливостям учнів з інтелектуальною недостатністю і специфікою самого предмету. Ефективність формування математичних знань на уроці залежить від вміння вчителя вирішувати головні завдання:

Загальноосвітні

Корекційно-розвивальні

Виховні

Практичні.

Основними групами вимог до уроку є: дидактичні( чітке визначення загально-освітніх завдань уроку в цілому і його складових елементів,визначення оптимального змісту уроку згідно навчальної програми,корекційний вплив всіх елементів уроку на учня, дидактична цілеспрямованість,логічна послідовність,оптимальне поєднання фронтальної роботи з індивідуальною)

психологічні,( організація правильного психологічного налаштування,система оптимальних вимог вчителя до учнів, педагогічний такт у спілкуванні,дотримання доцільного темпу уроку.)

вимоги до організаційної сторони уроку( своєчасна підготовка робочого місця, чітке дозування навч матеріалу, дотримання послідовності частин уроку,чітка установка вчителя на завдання, завершеність етапів уроку)

вимоги до організації пізнавальної діяльності учнів ( розчленування складних завдань на окремі частини,зв'язок уроку з іншими предметами,організація індивідуального підходу)

55. Роль і місце геометричного матеріалу в системі навчання учнів з інтелектуальною недостатністю.

Вивчення геометричного матеріалу має важливе значення для ро­зумово відсталих. Без наявності елементарних геометричних знань неможливо пристосувати таку особистість до життя у суспільному середовищі після закінчення школи.

Розумово відсталі школярі не мають можливості оволодіти систе­матичним курсом геометрії. У допоміжній школі вивчається лише наочна геометрія. Це обумовлено особливостями інтелектуального розвитку даної категорії учнів. Але потрібно зазначити, що форму­вання геометричних знань у них при цьому відбувається достатньо повно і закінчено. Геометричні уявлення, над якими працюють вчите­лі на уроках математики та геометрії утворюють в свідомості школя­рів цілісну систему геометричних знань про форми предметів, їхнє розміщення в просторі, величини, вимірювальні інструменти, що до­зволяє практично користуватись отриманими знаннями після закін­чення школи.

Особливості вивчення геометричного матеріалу розумово відста­лими учнями займались Н.Ф.Кузьміна-Сиромятникова, М.М.Перова, С.М.Попович, В.В.Єк та інші. Вони розробили та обґрунтували мето­дику роботи по формуванню уявлень про геометричні фігури, визна­чили основні методи і принципи, використання яких на заняттях дає оптимальні результати. Потрібно сказати, що методика формування геометричних знань у розумово відсталих тісно переплітається з ор­ганізацією такої роботи в молодших класах загальноосвітньої школи (М.Г.Моро, А.М.Пишкало, А.А.Столяр та ін.) та дошкільних закладів (Л.А.Венгер, Л.Р.Непомняща, К.Й.Щербакова та ін.).

Ефективність формування геометричних з'явлень у розумово від­сталих школярів забезпечується правильною організацією їхнього вивчення. У молодших класах допоміжної школи вивчення геометри­чного матеріалу відбувається на уроках математики. Причому геоме­тричний матеріал потрібно включати в кожен урок, тісно пов'язуючи з вивченням арифметичного. Це вносить розмаїття у навчальну діяль­ність, робить уроки математики цікавішими, підвищує їхню практич­ну спрямованість. Іноді в молодших класах доцільно весь урок присвятити знайомству з геометричними формами. Це так звані „опорні уроки”^*. їхня мета - познайомити школярів із тим чи іншим геометричним поняттям. Але таких уроків у чверті повинно бути не­багато. Недоцільно концентрувати вивчення геометричного матеріа­лу в кінці чверті або навчального року, відводячи на нього відразу декілька занять. Така організація роботи не дозволяє розумово від­сталим учням його вивчити й адекватно використовувати під час практичної діяльності.

Усі практичні роботи з обведення, розфарбовування, креслення фігур школярі молодших класів виконують у зошитах із математики. У старших класах на уроки геометрії заводиться окремий зошит, в який вклеюють аркуші нелінованого та міліметрового паперу для фо­рмування навичок точності вимірювання й побудови фігур. У них креслення робляться олівцем, а інші записи виконуються кульковою ручкою. Робота над окремими завданнями може проводитись на окремих аркушах. Тому вчителю доцільно для кожного школяра від­вести спеціальну папку, в яку складати всі виконані й оцінені роботи. Це виховує в них почуття відповідальності, формує акуратність, бережливість. Крім цього, під час виконання завдань на окремих арку­шах учитель може організувати взаємоперевірку, яка дозволяє у випадку наявності значної кількості помилок і неточностей просто замінити один аркуш іншим.

У старших класах на вивчення геометричного матеріалу виділя­ється один урок на тиждень. Але досвід учителів-практиків показує, що коли його вивчення зосередити лише на цих уроках, це призво­дить до безсистемності в знаннях учнів. Тому досвідчені педагоги, крім проведення окремих занять, систематично включають геометри­чний матеріал у більшість уроків математики невеликим обсягом.

При підготовці уроку з геометрії вчитель визначає тему, чітко фор­мулює мету, продумує освітні, корекційно-розвивальні, виховні і практичні завдання. Він заздалегідь готує наочні посібники, дидакти­чний матеріал, інструменти для проведення практичних робіт на до­шці і в зошитах, відбирає той матеріал, який закріплюється або повторюється, продумує, які нові знання потрібно повідомити учням, над виробленням яких вимірювальних і креслярських умінь вони бу­дуть працювати, які типи завдань і практичних робіт виконуватимуть самостійно.

Далі він виділяє основні етапи уроку, типи вправ, завдання, прак­тичні роботи, визначає, які методи і прийоми будуть використовува­тися на кожному етапі, намічає, знання яких учнів вимагають перевірки, які завдання дати тому або іншому школяреві з метою по­долання індивідуальних труднощів. Педагог також продумує дифере­нційований підхід на кожному етапі уроку з метою максимального використання індивідуальних можливостей учнів. Він обмірковує ме­тоди і прийоми контролю знань на кожному етапі, заздалегідь намічає, хто буде оцінений наприкінці уроку, готує диференційоване домашнє завдання.

Залежно від того, які форми роботи використовуються в старших класах, виділяють такі типи уроків геометрії: 1) урок повідомлення нових знань; 2) урок повторення, узагальнення та систематизації знань; 3) урок закріплення; 4) контрольний урок; 5) комбінований урок^*.

Урок має структуру відповідну його типу, яка нагадує структуру уроків математики. Тому описувати структуру кожного типу уроків із геометрії ми не будемо. Зупинимось лише на характеристиці струк­турних елементів уроку геометрії:

1. Організація учнів на урок. Цей елемент не відрізняється від та­кого ж елемента уроків математики. Його основне завдання - провес­ти нервово-психологічне розвантаження школярів після перерви, переключити увагу з попередньої діяльності, сконцентрувати її на вчителі і на навчальному матеріалі.

1. Перевірка домашнього завдання. Організація цієї форма роботи викликає певні труднощі у педагогів. Причиною цього є те, що урок із геометрії у старших класах проводиться один раз на тиждень і то­му до наступного заняття школярі часто забувають те, що вони вивча­ли на попередньому і перевірка домашньої роботи забирає багато часу. Повторне звернення до домашнього завдання відбувається в день перед уроком. Тому рекомендується використовувати уроки гео­метрії як опорні, на яких школярі знайомляться з новим матеріалом, узагальнюють його, систематизують і домашнє завдання задавати з урахуванням того, що даний матеріал буде повторюватись на уроках математики протягом тижня. Якщо вчитель буде задавати геометрич­ний матеріал на домашнє опрацювання систематично - він може попередити його швидке забування розумово відсталими. У такому випадку педагог має можливість тісніше пов'язати геометричний ма­теріал з арифметичним, з практичною діяльністю, причому він по­вторюється невеликими частинами, що дозволяє розумово відсталим школярам краще його засвоїти й усвідомити.

1. Актуалізація опорних знань дітей. Це досить важливий етап, адже він є сполучною ланкою між раніше засвоєними знаннями і но­вими, сприяє закріпленню матеріалу, вивченого на попередніх уро­ках. Його мета - визначити наявні вміння розумово відсталих учнів виконувати вимірювальні, креслярські операції, повторити властиво­сті фігур тощо. Його організація включає в себе підбір відповідних вправ геометричного спрямування.

1. Повідомлення теми і мети уроку. Тема і мета уроку геометрії дається у вигляді постановки перед учнями життєво-важливої про­блеми, яку вони не можуть розв'язати через недостатність знань. Та­ка організація роботи поступово підводить школярів до розуміння необхідності бази певних геометричних знань для їхньої майбутньої трудової діяльності і для життя в соціальному середовищі.

1. Повідомлення нового матеріалу. На цьому етапі уроку учні зна­йомляться з новими фактами, які розкривають властивості геометри­чних фігур, з'ясовують залежності між ними, у них формуються і надалі удосконалюються навички роботи з креслярськими інструмен­тами тощо. Новий матеріал із геометрії дається невеликими частина­ми й органічно включається в кожен урок з математики. Це дозволяє розумово відсталим школярам краще його усвідомити. Оскільки уро­ки геометрії доцільно використовувати як опорні, то новий матеріал необхідно закріплювати невелики порціями на уроках математики шляхом організації системи відтворюючих або тренувальних вправ.

1. Первинне закріплення нового матеріалу. Вчитель на уроці орга­нізовує попередній контроль якості засвоєних знань із метою не­допущення формування в школярів неправильних з'явлень про геометричні фігури і їхні властивості. На даному етапі учні розв'язують завдання, аналогічні тим, які пояснював вчитель. їхню роботу потрібно контролювати і у разі потреби надавати допомогу. 

1. Виконання практичних операцій. Серед практичних робіт з ви­вчення геометричного матеріалу значне місце відводиться креслен­ню. До 5-го класу учні вже повинні оволодіти навичками роботи з лінійкою, косинцем, циркулем, виконувати прості графічні роботи. Під час креслення їх потрібно навчити правильно оформлювати ар­куш (зверху проводиться пряма лінія, над якою записується прізвище й ім'я учня, клас, число), на якому виконується креслення, розміщу­вати його симетрично відносно країв і центру, використовуються зна­ки ┴, <, Δ, ║, позначати фігуру відповідними літерами. Основна мета цього етапу - первинне закріплення знань, вміння виконувати гра­фічні роботи, розв'язувати задачі геометричного змісту, користуватися під час обчислення відповідними формулами. На нього відводиться значна частина уроку, адже саме тут школярі повинні тренуватись ви­конувати різноманітні завдання, пов'язані з вивченим матеріалом.

1. Повторення, узагальнення й систематизація знань учнів під ке­рівництвом учителя і в процесі самостійної діяльності. Цей етап ви­магає організації достатньої кількості тренувальних вправ, виконання практичних операцій з креслення, вимірювання, обчислення периме­тру та площі геометричних фігур, об'єму геометричних тіл. Саме тут відбувається формування вмінь і навичок проводити їхнє порівняння, розв'язувати задачі геометричного змісту тощо. Ця частина уроку присвячується формуванню вмінь застосовувати отримані знання в різних ситуаціях, при вирішенні навчальних і практичних завдань.

1. Домашнє завдання. Обов'язкова вимога - в домашньому завданні потрібно повторювати ті види робіт, над якими школярі працювати на уроці і його обсяг не повинен перевищувати 1/3 частину роботи, вико­наної на занятті. Домашнє завдання потрібно пояснити, вказати на по­слідовність роботи, на необхідне для його виконання обладнання.

1. Підведення підсумків уроку. Завдання цього етапу - домогтися від школярів виділення головного, про що говорилось на уроці. Якщо на початку заняття вчитель знайомив учнів з планом, то в кінці пере­віряє, чи вся передбачена робота виконана. Якщо план виконаний не повністю - педагог розкриває причини цього. На цьому етапі відбувається оцінювання школярів, хоч оцінки можуть виставлятись і на будь-якому іншому етапі.

На уроках вивчення геометричного матеріалу організовується кон­троль та облік знань школярів. Він дозволяє педагогу визначити рі­вень засвоєння матеріалу для того, щоб перейти до вивчення наступних тем; врахувати недоліки подачі матеріалу методичного ха­рактеру, внести відповідні корективи з урахуванням тих труднощів, які відчувають розумово відсталі школярі.

Враховуючи недосконалість моторики розумово відсталих, оціню­ючи виконані ними роботи, можна допускати наявність певних погрі­шностей при виконанні креслень відрізків до 1-2 мм, при побудові кутів – до 1°-2°.

Якщо окремі учні мають значні порушення моторики (паралічі, парези, гіперкінези), виражені порушення просторового орієнтуван­ня, акалькулію, важку ступінь розумової відсталості, вони працюють за індивідуальними завданнями. Оцінка при цьому виставляється не за якість його виконання, а за вміння дотримуватись правильної по­слідовності у побудові геометричних фігур.

Обсяг геометричного матеріалу в допоміжній школі визначається навчальною програмою, в якій чітко виділені два основні періоди. Перший період - нагромадження геометричних відомостей та елеме­нтарних уявлень і понять у молодших класах; другий - систематичне вивчення геометричного матеріалу в старших класах. Тому вивчення геометричного матеріалу, на наш погляд, доцільно розглядати окремо в кожному періоді.

56. Методика вивчення першого десятка.

В результаті роботи над темою учні повинні оволодіти наступними знаннями уміннями і навичками:

1. Знати як називається кожне число, як воно позначається друкованою і письмовою цифрою; уміти акуратно писати цифри в зошиті. Уміти співвідносити цифру і число предметів і навпаки.

2. Засвоїти послідовність перших 10 чисел і вміти

відтворювати її як в прямому, так і в зворотньому порядку, починаючи з будь-якого числа.

3. Знати які числа називаються натуральними. Знати, що число нуль не належить до натуральних чисел. Розуміти термін “натуральний ряд чисел”, “відрізок натурального ряду”.

4. Знати яке місце займає кожне з 10 чисел в натуральномуряду чисел від 1 до 10: після якого воно називається при лічбі, якому числу воно передує, між якими числами знаходиться. Оперувати термінами “наступне число”, “попереднє число”. Уміти називати всі числа, які зустрічаються при лічбі до даного числа і ті, що йдуть після нього. Знати місце числа 0 серед вивчених чисел.

5. Знати як утворюється число при лічбі з попереднього і 1, а також з наступного за ним числа і 1.

6. Знати на скільки кожне число більше за попереднє і на скільки менше наступного числа.

7. Засвоїти всі випадки утворення чисел в результаті додавання двох чисел.

8. Навчитися порівнювати будь-які два числа в межах 10 трьома способами: способом складання пар, на підставі порядку прямування чисел в натуральному ряду, логічним способом на підставі знання складу чисел.

Наочні посібники і дидактичний матеріал:

1) демонстраційні:

- демонстраційні таблиці М.І. Моро та ін.” Нумерація чисел

1-го десятку”;

- набір карток з числовими фігурами;

- набір карток з цифрами і арифметичними знаками;

- набір геометричних фігур різного кольору і розміру;

- таблиця “Числові сходи”, що складається по мірі вивчення нових чисел;

- круги для вивчення складу чисел;

- картки для вивчення складу чисел;

2) індивідуальні:

- картки з цифрами і знаками;

- числові фігури;

- набір геометричних фігур;

- набір монет.

Методика вивчення теми “Числа першого десятку”

Поняття “число” відноситься до первинних, невизначуваних понять математичної науки. Натуральне число – це незмінна загальна властивість, що характеризує клас скінчених еквівалентних множин. Поняття “натуральне число” спирається на поняття “множина”, “еквівалентність”, “взаємно-однозначна відповідність” , їх слід враховувати при введенні кожного числа.

Лічба – це встановлення взаємно-однозначної відповідності між елементами заданої кінцевої множини і числами – елементами початкового відрізку натурального ряду.

Утворення кожного числа, кількісні і порядкові відношення можна розкрити розглядаючи одночасно кілька послідовних чисел.

Тому, числа розглядаються не обмежено, не окремо, а відрізками натурального ряду чисел, наприклад:

1,2 1,2,3 1,2,3,4 1,2,3,4,5 1,2,3,4,5,6 1,2,3,4,5,6,7

1,2,3,4,5,6,7,8

1,2,3,4,5,6,7,8,9 1,2,3,4,5,6,7,8,9,10 .

Всі числа вивчаються за планом:

1) утворення нового числа із переднього, вже вивченого

числа; введення числа, як кількісної характеристики класу

кінцевих еквівалентних множин;

2) написання цифри, яка позначає на письмі дане число;

3) співвіднесення цифри з групою предметів і навпаки;

4) визначення місця числа в натуральному ряді; лічба в прямому і зворотньому порядку в межах даного числа.

5) порівняння чисел різними способами в межах числа, що вивчається;

6) вивчення складу чисел.

Розглянемо докладно методичні особливості вивчення нумерації чисел першого десятка. Утворення чисел. Утворення числа, як кількісної характеристики класу кінцевих еквівалентних множин

Нове число утворюється на підставі прилічування одиниці до попереднього числа. При цьому застосовується різноманітна наочність: набори геометричних фігур, грибочки, морквинки, квітки тощо. Наприклад покажемо, як утворюється число п’ять на підставі аналізу і порівняння сукупностей геометричних фігур:

- Які геометричні фігури виставлені на набірному полотні? (Круги, квадрати, трикутники і п’ятикутники). Які вони? Чим відрізняються? (Фігури відрізняються формою, кольором.) Що в них спільного?

- Чому? (Тому що, якщо ми утворимо пари із кругів і квадратів, то кожному кругу відповідатиме один квадрат, а кожному квадратові відповідатиме один круг…)

- Кругів стільки, й скільки квадратів, а квадратів стільки, й скільки трикутників; що можна сказати про кількість кругів і трикутників? (Кругів стільки, й скільки трикутників). Чому?

(Якщо ми складемо пари із кругів і трикутників, то кожному кругу відповідатиме один трикутник, а кожному трикутникувідповідатиме один квадрат).

- Кругів стільки, й скільки і трикутників, а трикутників стільки, й скільки п’ятикутників. Який висновок можна зробити? (Кругів стільки, й скільки і п’ятикутників). Чому? (Якщо ми складемо пари із кругів і п’ятикутників, то кожному кругу відповідатиме один п’ятикутник, а кожному п’ятикутнику відповідатиме один квадрат).

- Який загальний висновок можна зробити про кількість фігур? (Усіх фігур порівну).

- Заберемо 1 круг. Скільки кругів залишилося? (Залишилося 4 круга).

- Порівняйте кількість кругів і квадратів? (Кругів менше, ніж квадратів, а квадратів більше, ніж кругів).

- Що треба зробити, щоб кругів було не 4, а стільки, скільки й інших геометричних фігур? ( Треба покласти, присунути, добавити ще один круг).

- Тепер ми отримали 4 і ще 1 круг. Тепер усіх геометричних фігур порівну? (Так).

- Число, яке характеризує кількість кругів, квадратів, трикутників, п’ятикутників є новим числом “п’ять”.

(Повідомлення теми уроку).

- Число п’ять безпосередньо прямує після числа чотири.

- Які числа ми вивчили до числа п’ять (1, 2, 3, 4). Згадаємо, як їх утворили. Як отримали число 2? (Ми до числа 1 додали 1).

- Число 1 йде перед числом 2, 1 передує числу 2. Число 1 – попереднє число до числа 2. Число 2 йде після числа 1, число 2 – наступне число.

- Як отримали число 3? (Ми до 2 додали 1).

- Число 2 йде перед числом 3, 2 передує числу 3. Число 2 – попереднє число до 3. Число 3 йде після числа 2, число 3 наступне число по відношенню до двох.

- Як отримали число 4? (Ми до 3 додали 1).

- Число 3 йде перед числом 4, 3 передує числу 4. Число 3 – попереднє число до 4. Число 4 прямує при лічбі після числа 3, число 4 - наступне число по відношенню до трьох.

- Як отримали число 5? (Ми до числа 4 додали ще 1, і отримали число 5).

- Число 4 йде перед числом 5, 4 передує числу 5.Число 4 – попереднє число до 5.

Навчання написання цифри, яка позначає на письмі дане число

- Число “п’ять” на письмі позначається спеціальним значком – цифрою, яка має таку ж саму назву: “5” – цифра “п’ять”.

- Покажіть у підручнику друковану цифру п’ять. Покажіть прописну цифру п’ять.

- Розглянемо елементи цифри “п’ять”. Цифра “п’ять” складається з трьох елементів: похилої і горизонтальної паличок і правого навпіловала. Покажіть похилу паличку. Покажіть горизонтальну паличку. Покажіть правий навпіловал.

- Спочатку пишемо похилу паличку, а потім правий навпіловал, і лише потім горизонтальну паличку. Обведіть в зошиті з друкованою основою цифру п’ять, промовляючи назви елементів, з яких вона складається, у тому порядку, як треба їх писати.

- Вчимося писати цифру п’ять. Пропишемо цифру п’ять у повітрі: спочатку пишемо похилу паличку, потім правий навпіловал, і лише потім горизонтальну паличку.

- Згадаємо вірш С. Маршака про цифру п’ять.

- Напишімо цифру п’ять в зошиті. Знайдіть середину верхньої сторони клітинки, трошки правіше від середини поставте точку.

Знайдіть середину клітинки. Трошки вище середини поставте точку. З’єднайте лінією ці точки, і не відриваючи руки пишімо правий навпіловал. Зверху від палички пишімо горизонтальну паличку, ведемо її праворуч до вершини верхнього правого кута.

На цьому етапі можна запропонувати учням „цифри-шершавчики” – картки з цифрою, що виготовлена з наждачного паперу і наклеєна на гладенький картон. Діти проводять по шершавій цифрі пальцем спочатку з відкритими очима, а потім – із закритими. Якщо вони опиняться на гладенькому папері, то припустилися помилки. Таким чином, діти запам’ятовують напрямок руху руки при написанні цифри.

Навчання співвіднесенню цифри і числа предметів; числа предметів і цифри

- Для лічби предметів застосовують числа. А для того, щоб записати числа на дошці або в зошиті, використовують спеціальні позначки – цифри. Покажіть які цифри ви знаєте.

- Що спільного між цифрами та буквами? ( Цифри і букви – це спеціальні позначки, які використовуються для записів чисел і слів).