- •Міністерство освіти і науки, молоді та спорту україни
- •2. Предмет та функції політичної економії.
- •3. Методи політичної економії.
- •4. Економічні закони та категорії.
- •5. Місце економічної теорії в системі економічних наук.
- •Тема 2. Економічні потреби суспільства і роль виробництва у їх задоволенні.
- •2. Задоволення потреб. Блага та їх класифікація.
- •3. Економічний інтерес. Єдність і суперечності в системі економічних інтересів.
- •Тема 3. Виробництво і його основні чинники. Суспільний продукт.
- •1. Суспільне виробництво. Матеріальне і нематеріальне виробництво.
- •2. Основні фактори суспільного виробництва та їх взаємодія.
- •Економісти поділяють фактори виробництва на дві великі групи:
- •3. Суспільний продукт та його структура.
- •4. Ефективність суспільного виробництва.
- •Тема 4. Економіка суспільства як сукупність видів економічної діяльності.
- •1. Економічна система, її сутність та структурні елементи.
- •2. Класифікація економічних систем.
- •3. Національні моделі економічних систем.
- •4. Дійові особи (суб'єкти) економічних відносин.
- •Тема 5. Відносини власності в економічному житті суспільства.
- •1. Власність в системі економічних відносин. Суб’єкти та об’єкти відносин власності.
- •2. Сучасні типи та форми відносин власності.
- •3. Роздержавлення та приватизація як методи реформування відносин власності в Україні.
- •Тема 6. Товарне виробництво і товарно-грошові відносини.
- •1. Натуральна форма організації виробництва.
- •2. Виникнення товарного виробництва. Просте і розширене товарне виробництво.
- •3. Товар і його властивості. Альтернативні теорії вартості товару.
- •4. Закон вартості, його сутність та функції.
- •5. Теоретичні концепції виникнення і сутності грошей.
- •6. Функції грошей і їхня еволюція.
- •7. Грошовий обіг і його закони.
- •8. Інфляція, її сутність, причини, види та соціально-економічні наслідки.
- •Тема 7. Загальні основи ринку
- •1. Умови формування і розвитку ринку. Функції ринку.
- •2. Критерії класифікації ринків та їхня структура.
- •2. За мірою свободи конкуренції ринки діляться на:
- •3. За суспільним поділом праці розрізняють:
- •4. Конкуренція, її суть і роль в ринковій економіці.
- •Рівні ринкової конкуренції:
- •5. Сутність попиту і фактори, що його визначають.
- •Таблиця 7.1 Ринковий попит на кукурудзу
- •6. Пропозиція: зміст і фактори, що на неї впливають.
- •Таблиця 7.2 Ринкова пропозиція кукурудзи
- •7. Взаємодія попиту і пропозиції. Ринкова рівновага.
- •Тема 8. Суб'єкти ринкової економіки
- •1. Домогосподарства і їх роль в ринковій економіці.
- •2. Доходи та витрати домогосподарств.
- •3. Підприємство як суб'єкт ринкової економіки.
- •4. Капітал, структура капіталу, кругообіг капіталу.
- •5. Витрати виробництва та прибуток фірми.
- •6. Підприємництво в аграрній сфері.
- •Тема 9. Суспільний продукт та його форми. Національний дохід.
- •1. Суть і види суспільного відтворення.
- •2. Національне рахівництво: виникнення і еволюція.
- •3. Основні показники системи національних рахунків і методи їх розрахунку.
- •4. Номінальні і реальні показники. Індекси цін.
- •Тема 10. Розподіл національного доходу. Споживання і заощадження
- •1. Розподільчі відносини та їхнє місце у відтворювальному процесі.
- •2. Національне багатство: зміст, структура
- •3. Диференціація доходів населення. Крива Лоренца
- •4. Перерозподіл національного доходу. Податки і соціальні виплати. Проблема бідності.
- •5. Розподіл доходу на споживання і заощадження.
- •Тема 11. Економічне зростання і його чинники.
- •1. Сутність та фактори економічного зростання. Типи економічного зростання та його наслідки.
- •2. Роль нтр в економічному зростанні.
- •3. Економічні цикли. Фази економічного циклу.
- •4. Теорії циклів: дискусійні проблеми.
- •5. Зайнятість: сутність, форми та ефективність.
- •6. Безробіття, його зміст, причини, види, форми.
- •7. Рівень безробіття. Наслідки впливу безробіття на економіку.
- •8. Цілі, принципи та механізм державного регулювання зайнятості
- •Тема 12. Змішана економіка та її типи.
- •2. Функції і роль держави у змішаній економіці
- •3. Методи державного регулювання економіки.
- •4. Перехідні економічні системи: зміст і основні риси.
- •Тема 13. Міжнародна економіка та її роль у зростанні добробуту людської спільноти світу.
- •1.Мжінародний поділ праці та інтернаціоналізація економіки як основа фомування світового господарства.
- •2. Форми міжнародних економічних відносин.
- •3. Зміст і структура світової валютної системи.
- •4. Глобалізація як закономірний процес світогосподарського розвитку.
- •5. Сутність, ознаки та рівні глобалізації економіки.
- •6. Суперечності глобалізації та її моделі.
- •7. Взаємопов’язаність і передумови вирішення глобальних проблем.
2. Основні фактори суспільного виробництва та їх взаємодія.
Для здійснення процесу виробництва необхідні певні умови – фактори виробництва.
Фактори виробництва – це всі неохідні елементи, які використовуються для виробництва матеріальних і духовних благ.
В економічній науці поряд з поняттям «фактори виробництва» використовується і така категорія, як «ресурси виробництва». Ресурси виробництва становлять сукупність природних, капітальних і людських сил, які потенційно можуть бути використані в процесі виробництва. Фактори виробництва, на відміну від ресурсів, це вже реально використані в процесі виробництва ресурси.
Економісти поділяють фактори виробництва на дві великі групи:
• матеріальні (речові) фактори — земля, капітал;
• людські фактори — праця і підприємницький хист.
Речовинний фактор суспільного виробництва охоплює предмети праці та засоби праці. В сукупності вони становлять засоби виробництва.
Речі або їх комплекс, за допомогою котрих людина впливає на природу, — це засоби праці. Фізичні, хімічні, біологічні властивості таких речей використовуються для створення необхідних людині продуктів. До засобів праці належать інструменти, машини, виробничі споруди, а також залізничні, шосейні дороги, канали і т. п.
Предмети праці — це матеріали, що можуть бути опосередковані людською працею. Їх можна поділити на два види. Перший — це речовини, які вперше виокремлюються працею від природи, що перетворює їх на продукт, наприклад вугілля, руда, нафта. Другий вид — предмети праці, які були вже опосередковані працею людей. Такі предмети праці називаються сировиною, або сирим матеріалом, наприклад залізна руда (агломерат), вугілля (кокс) у доменному виробництві, метал на машинобудівному заводі, пряжа в ткацькому виробництві тощо.
Земля — це передусім просторово-географічний фактор. На землі живе людина, народ, розташовані країни - великі й малі. Однак території цих країн, хоч якими б вони були значними, обмежені. Земля, до того ж, і сама є ресурсом: вона є засобом сільськогосподарського виробництва. Крім цього, земля містить великі багатства - корисні копалини, воду, повітря, ліси, тваринний і рослинний світ, а вони також мають граничну межу використання і багато з них є не відновлювані. Отже, земля як економічний ресурс - це всі дарові блага природи, які застосовують у виробництві: орні землі, ліси, родовища корисних копалин, водні ресурси тощо.
Капітал, або капітальні блага, як економічний ресурс, охоплює всі виготовлені виробничі знаряддя, тобто машини, інструменти, устаткування, будівлі, споруди, транспортні засоби, збутову мережу тощо. Капітал, по-перше, завжди є результатом попередньої праці людей; по-друге, він призначений не для безпосереднього споживання, як споживчі блага, а для подальшої участі в процесі виробництва. Економісти нерідко називають капітал фізичним, бо він існує у вигляді речей.
Гроші не належать до фізичного капіталу. Оскільки гроші нічого не виробляють, а тільки відображають капітал і може за певних умов на нього перетворюватися (коли за них купують засоби виробництва), то їх не вважають економічним ресурсом. Гроші — це фінансовий капітал.
Праця — це сукупність усіх фізичних і розумових здібностей людини, які застосовують у виробництві життєвих благ. Тільки завдяки праці людське суспільство досягає того надзвичайно високого ступеня матеріальної й духовної культури, який маємо нині.
Розвиток національної економіки та її результативність значно зумовлені кількістю і якістю праці.
Кількість праці залежить від кількості населення, його віку (статевого складу, ступеня фізичного здоров'я та господарської активності).
Якість праці визначають: освітній і професійний рівень працівників, суспільний і технічний поділ праці, ступінь особистої свободи, психофізіологічні умови.
Праця також є обмеженим економічним ресурсом, що зумовлено вже самою кількістю людей, їхньою здатністю працювати, тривалістю робочого часу, обмеженістю знань, хоч які вони були обширні тощо. Отже, принцип обмеженості економічних ресурсів є загальноохоплюючий.
Значення розглянутих трьох видів економічних ресурсів у процесі виробництва життєвих благ протягом людської історії змінювалося. Початкове, коли людина привласнювала готові продукти природи, вирішальну роль відігравала земля. З переходом від збирання диких плодів, полювання і рибальства до скотарства і, особливо, землеробства, а потім до ремесла щоразу вагомішою ставала праця: створювані продукти дедалі більше були результатом праці. З цього часу аж дотепер праця с визначальним економічним ресурсом.
Капітал з'явився пізніше. Тривалий час він існував у вигляді нескладних інструментів. Важливого значення капітал набув тільки наприкінці XVIII ст. із винаходом машин і переходом до механізованого виробництва. З того часу капітал перетворився на могутню господарську силу, розширив можливості виробництва до грандіозних розмірів. Роль цього ресурсу зростатиме й надалі.
Отже, спільною важливою рисою всіх економічних ресурсів є те, що вони рідкісні, тобто кількісно обмежені.
Обмеженість ресурсів породжує багато техніко-економічних проблем: обмеженість обсягу виробництва, необхідність усебічної економії виробничих ресурсів та вибору, пошуків альтернативних варіантів використання ресурсів тощо.
Поєднання й організацію трьох видів економічних ресурсів у процесі виробництва забезпечує підприємливість, яка є ще одним, четвертим економічним ресурсом.
Підприємницький хист, або просто підприємливість - це особливий людський ресурс. Підприємець виконує такі функції.
організовує сполучення ресурсів землі, праці, капіталу в єдиний процес виробництва товарів і послуг;
ухвалює рішення у процесі ведення бізнесу;
новатор, який намагається провадити у виробництво нові продукти чи нові виробничі технології.
У ХХ ст. за умови науково-технічної революції неодмінним фактором виробництва стала інформація. Інформація – це система збирання, обробки та систематизації різноманітних знань людини з метою використання їх у різних сферах життєдіяльності й насамперед в економічній сфері. Неухильно зростає значення виробничої (транспорт, зв'язок, інформаційне забезпечення тощо), а також соціальної (освіта, наука, охорона здоров'я, соціальне забезпечення) та фінансової інфраструктури.
В другій половині ХХ ст. у звязку зі змінами в навколишньому природному середовищи та якості мінерально-сировинних ресурсів, а також створенням ринку екологічних послуг значно зросла роль екологічного фактора виробництва. Екологічгий фактор – це система спеціалізованих видів трудової діяльності та витрат, спрямованих на раціональне використання природних ресурсів, охорону навколишнього середовища, а також на його відтворення.Екологічний фактор у сучасних умовах набуває все більшого значення як на мікро-, так і на макрорівні.