4. Ефективність суспільного виробництва.

Головна економічна проблема, яка постає перед окремими індивідами, групами людей, сім'ями, фірмами і суспільством загалом, полягає, як відомо, в обмеженості. Уся господарська діяльність людей завжди і всюди була спрямована на подолання обмеженості ресурсів. Обмеженість виникає внаслідок незбалансованості між щораз більшими і невгамовними потребами та порівняно обмеженими і рідкісними ресурсами, які використовують, задоволення цих потреб. Жодне суспільство не має достатків для виробництва такого обсягу товарів і послуг, який воно бажало б мати.

Водночас суспільство може зменшити ступінь невід’ємності між потребами і ресурсами підвищуючи ефективність і використання ресурсів. Ефективність характеризує зв'язок між кількістю ресурсів, витрачених у процесі виробництва, та кількістю отриманих товарів і послуг. Збільшення вироблених благ з конкретного обсягу виробничих ресурсів означає підвищення ефективності, а зменшення, відповідно, - зниження ефективності використання ресурсів.

Ефективне використання ресурсів передбачає: повну зайнятість ресурсів; повний обсяг виробництва.

Повна зайнятість - це залучення всіх наявних ресурсів до процесу виробництва, у суспільстві не повинно бути підприємств або капітального устаткування, що простоюють, землі, обробляють, працівників, які вимушено позбавлені роботи.

Повний обсяг виробництва означає, що ресурси використову­ють у такий спосіб, щоб найповніше задовольнити потреби суспіль­ства. Якщо економіка не досягає повного обсягу виробництва, то кажуть, що ресурси не до використовують. Повний обсяг ви­робництва передбачає наявність двох видів ефективності — розподільної та виробничої.

Розподільна ефективність означає, що ресурси залучають для виробництва саме тих товарів і послуг, які найбажаніші й найпотрібніші у цей час суспільству. Пов­ний обсяг виробництва передбачає досягнення виробничої ефективності, тобто використання найсучаснішої технології, яка забезпечує максимальну віддачу від залучених ресурсів. Інакше кажучи, товари й послуги виробляють із найнижчими витратами. Справді, пшеницю можна жати серпом, а землю копати лопатою, але чи можна в цьому разі забезпечити високу активність?

Для найліпшої ілюстрації проблеми вибору зробимо декілька припущень, а саме:

1) економіка функціонує за умов повної зайнятості й досягає повного обсягу виробництва;

2) наявні ресурси постійні як за кількістю, так і за якістю;

3) технологія виробничих процесів є постійною.

Припущення 2 і 3 означають, що ми розглядаємо ситуацію на момент часу або впродовж дуже короткого проміжку часу. Для тривалого періоду ці припущення були б нереалістичними

4) розглядаємо двопродуктову модель економіки. Припускаємо, що виробляють не величезну кількість послуг, а лише два продукти, наприклад, масло і т Масло символізує споживчі блага, тобто продукти, які середньо задовольняють потреби людей, трактори — блага іншого призначення, тобто продукти, які задовольняй треби людей опосередковано, забезпечуючи ефективніше виробництво.

Останнє припущення (двопродуктова модель) передбачає, що всі ресурси будуть розподілені між виробництвом цих двох продуктів. Однак припустимо, що ресурси суспільство зоредило тільки на виробництві масла. Нехай максимальна кількість масла, яку за існуючого рівня технології виготовити з наявних ресурсів, становить 5 млн.кг.

Уявімо тепер, що всі 100% ресурсів спрямовано на виробниц­тво тракторів. Їхнє максимально можливе виробництво станови­тиме 15 тис. штук. Отже, якщо суспільство повністю відмовиться від виробництва масла, то зможе виробити 15 тис. тракторів.

Це дві крайності. Будь-яка економіка виробляє і споживчі, і капітальні блага. Варіанти вибору між виробництвом масла і тракторів за умови повного використання обмежених ресурсів відображені у табл.2. З табл. 1 бачимо: якщо суспільство відмовляється від деякої кількості масла, то має додаткову кількість тракторів. Масло, отже, трансформується у трактори через переорієнтацію ресурсів. Повне використання обмежених ресурсів означає, що суспільство повинно вибирати між виробництвом тракторів і виробництвом масла, оскільки така економіка завжди альтернативна. Оскільки трактори символізують капітальні блага, а масло - споживчі, то суспільству завжди доводиться робити вибір між виробництвом засобів виробництва і виробництвом предметів споживання.

Таблиця 2

Альтернативні можливості виробництва тракторів і масла

Альтернативи	Трактори, тис.шт.	Масло, млн.кг.
А	15	0
В	14	1
С	12	2
D	9	3
Е	5	4
F	0	5

Переміщення ресурсів із виробництва капітальних благ на виробництво предметів споживання видається спокусливим. Суспільство повніше задовольняло б власні щоденні потреби. Однак така поведінка недалекоглядна. Вона згодом завдасть удару по самому суспільству, оскільки запас його капітальних благ зменшиться або принаймні не збільшуватиметься звичним темпом, а внаслідок цього потенціал майбутнього виробництва знижуватиметься. Переміщуючись від альтернативи А до альтернативи F (див. табл.2), суспільство віддає перевагу задоволенню нинішніх потреб, тобто реалізує підхід "більше тепер" замість "набагато більше потім". І навпаки, переміщуючись від альтернативи F до альтернативи А, суспільство утримується від поточного споживання, що сприятиме збільшенню капітальних благ.

Отже, в будь-який момент часу економіка за повної зайнятості і явного обсягу виробництва повинна жертвувати частиною одного продукту, щоб отримати більше іншого. Обмеженість ресурсів не дає змоги одночасно збільшувати виробництво обох продуктів.

Для наочності варіанти виробництва двох альтернативних продуктів можна зобразити графічно у вигляді кривої виробничих можливостей (КВМ), або кривої трансформації (КТ). На горизонтальній осі відкладемо кількість виробленого масла (споживчі блага), а на вертикальній - трактори (капітальні блага). Кожна нанесена точка є графічним вираженням певного максимального обсягу спільного виробництва обох продуктів. Сполучимо точки й отримаємо криву виробничих можливостей, або криву трансформації (рис.3).

Масло, млн. кг.

Рис. 3. Крива виробничих можливостей

Ця крива відображає передусім певну межу економіки за наявних ресурсів. Аналіз кривої трансформації, дає підстави для таких висновків:

• за прийнятих обмежень усі точки комбінацій ви­робництва тракторів і масла знаходяться на КТ;

• суспільство, економіка якого пере буває на КТ, не може одночасно збільшувати виробництво тракторів (інвестиційних товарів) і масла (споживчих товарів);

• КТ може ілюструвати рівні виробничих можли­востей у різних країнах. Звичайно, це будуть різні криві і вони дадуть тільки загальне уявлення про відмінності виробничих можливостей у різних державах. Водночас, КТ засвідчує, що У кожний момент країна має обмежені можливості і не може вирватися за межі своєї КТ;

• точки що лежать на кривій, як і точки всередині кривої, досяжні. Точки, що лежать поза кривою виробничих можливостей, як-от точка, за наявної кількості ресурсів і незмінної технологи є недосяжними;

• спадний характер кривої трансформації відобра­жає також і «ціну» одного товару, виражену в альтернативній кількості іншого товару (ціну альтернатив для суспільства). На цьому факті грунтується поняття альтернативної вартості;

• опукла форма КТ засвідчує, що збільшення виробництва одного товару (у нашому випадку масла) супроводжується зменшенням ефективності використання обмежених ресурсів.

Альтернативна вартість товару визначена кількістю товару, від якої треба відмовитися, щоб отримати деяку кількість іншого товару. Іншими словами, альтернативна вартість — це те, від чого треба відмовитися, щоб отримати бажане. Як тільки хто-небудь ухвалює рішення про використання обмежених ресурсів, тобто робить економічний вибір, то перед ним відразу ж постає питання альтернативної вартості, тобто ціна втраченої можливості.

Крива виробничих можливостей, як видно з рис.3 спадна, тобто вона нахилена вправо і вниз. Вона є опуклою лінією, а не прямою. Це пов'язано із законом зростання альтернативної вартості. Цей закон можна сформулювати так: для отримання додаткової одиниці потрібного продукту доводиться відмовлятися від щоразу більшої кількості іншого продукту.