4. Теорії циклів: дискусійні проблеми.

Природа економічного циклу до цих пір є однією з самих спірних і маловивчених проблем. Дослідників, що займаються вивченням кон'юнктурної динаміки, умовно можна розділити на тих, хто не визнає існування циклів, що періодично повторюються, в суспільному житті, і на тих, хто стоїть на детерміністських позиціях і стверджує, що економічні цикли виявляються з регулярністю приливів і відливів.

Представники першого напряму, до яких належать найбільш авторитетні вчені сучасної західної неокласичної школи, вважають, що цикли є наслідком випадкових дій (імпульсів або шоків) на економічну систему, що і викликає циклічну модель відгуку, тобто циклічність є результат дії на економіку серії незалежних імпульсів. Основи такого підходу були закладені в 1927 році радянським економістом Е.Е.Слуцким (1880-1948). Проте лише через 30 років даний напрям отримав широке визнання на Заході.

Представники другого напряму схильні розглядати цикл як своєрідну першооснову реального світу. Цикл в даному трактуванні – це особливе, універсальне і абсолютне утворення матеріального світу. Структуру циклу утворюють два протилежні матеріальні об'єкти, які знаходяться з ним в процесі взаємодії. У цій структурі взаємодії об'єкт переходить в свою протилежність, а потім повертається до себе. Сума сил дії і протидії по абсолютній величині складають міру взаємодії. Якщо у взаємодії збільшується сила дії, то сила протидії повинна зменшуватися і навпаки. Така, в загальному вигляді, філософська природа загального циклу як першооснови світу взагалі і світу економіки зокрема. Слід зазначити, що ідея циклічності як першооснови світу витала в світовій науці ще з часів Стародавньої Греції і Стародавнього Китаю (особливо в працях китайських даосів). Якщо філософів проблема циклічності цікавила впродовж багатьох сотень років, то економісти звернули на неї увагу порівняно недавно, на початку ХІХ століття. Саме тоді в роботах Сисмонді, Родбертуса, Мальтуса з'явилися дослідження кризових циклічних коливань в економіці. К.Маркс був одним з перших економістів, який почав приділяти цій проблемі пильну увагу. Проте він досліджував виключно промисловий цикл протяжністю 7-12 років, відносячись до решти всіх видів циклічності з упередженням як до породжень вульгарної буржуазної політекономії.

Сучасній науці відомо більше 1380 типів циклічності. Назвемо лише основні, найчастіше згадувані.

1. Цикли Китчина (цикли запасів). Китчин (1926 р.) зосередив свою увагу на дослідженні коротких хвиль довжиною від 2 до 4 років на основі вивчення фінансових рахунків і продажних цін при русі товарних запасів.

2. Цикл 7-12 років був названий ім'ям К.Жуглара за його великий внесок у вивчення природи промислових коливань у Франції, Великобританії і США на основі фундаментального аналізу коливань ставок відсотка і цін. Як виявилось, ці коливання співпали з циклами інвестицій, які у свою чергу ініціювали зміни ВВП, інфляції і зайнятості.

3. Цикли Кузнеця. У 1930-і роки в США з'явилися дослідження так званого «будівельного циклу» - двадцятирічні коливання економічної активності. У 1946 році С.Кузнець в роботі «Національний дохід» прийшов до висновку, що показники національного доходу, споживчих витрат, валових інвестицій в устаткування виробничого призначення, а також в будівлі і споруди виявляють взаємозв'язані двадцятирічні коливання. При цьому відзначив, що в будівництві ці коливання володіють найбільшою відносною амплітудою.

4. Цикли Кондрат’єва (довгі хвилі). Перші спроби в області створення теорії «довгих хвиль» були зроблені на зорі ХХ століття. Проте найбільший внесок вніс російський учений Н.Д.Кондрат’єв, який опублікував декілька основоположних робіт в даній області. Він виклав результати своїх досліджень, що стосуються динаміки індексів товарних цін, процентних ставок, ренти, заробітної плати, виробництва найважливіших видів продукції і так далі, для низки розвинених країн з 1770 по 1926 рік. Початок великого підйому Кондратв’є пов'язував з масовим впровадженням у виробництво нових технологій, із залученням нових країн до світового господарства. При цьому загальна картина підйому описувалася таким чином: впровадження технічних нововведень йде паралельно з розширенням інвестиційного процесу, який у свою чергу стимулює виробництво і попит, сприяючі зростання цін. У цей період безробіття зменшується, заробітна плата і продуктивність праці ростуть. Ці процеси зачіпають всю економіку, змінюючи стиль життя людей. У початковий період додаткові імпульси економічному зростанню можуть дати локальні війни. У міру розвитку циклічного підйому війни стають все більш руйнівними. Багато крупних соціальних потрясінь доводяться на кінець «великого» підйому, а також на нижню точку спаду. Свідоцтвом того, що економіка наближається до верхньої точки великого циклу, є те, що починаються на тлі достатку недолік окремих товарів, зрушення в структурі розподілу доходів, зростання витрат виробництва, уповільнення зростання прибутків і таке інше. Виникає ситуація, відома тепер як стагфляція. Існують різні пояснення причин вичерпання енергії підйому. Одні бачать їх в помітному збільшенні норми споживання, інші – в зміні купівельній спроможності грошей, треті пов'язують досягнення «піку» з життєвим циклом продуктів і галузей, створення яких з'явилося наслідком крупних нововведень минулих років. За кожним великим підйомом слідує досить короткий період, коли економіка як би готується до майбутнього тривалого спаду, але в той же час зберігається видимість процвітання: люди як і раніше повні надій, легко беруть у борг. Оскільки реальна ситуація вже не та, відбувається нагромадження заборгованості, яке у будь-який момент загрожує крахом. Це з неминучістю і відбувається, причому імпульс може виходити від незначної події. Суперечності, що накопичилися раніше, виходять назовні: виявляється надлишок виробничих потужностей, відбуваються масові ліквідації підприємств, росте безробіття, ціни падають. Кондрат’єв особливо підкреслював депресивний стан сільського господарства як один з головних проявів тривалого спаду.

Підйом першого великого циклу Кондрат’єв пов'язував з промисловою революцією в Англії, другого – з розвитком залізничного транспорту, третього, – з впровадженням електроенергії, телефону і радіо, четвертого, – з автомобілебудуванням. П'ятий цикл сучасні дослідники пов'язують з розвитком електроніки, генної інженерії, мікропроцесорів.

Як вже наголошувалося, в даний час не існує єдиної теорії циклу, що пояснює природу цього явища. Існує багато економічних теорій, що по-різному пояснюють причини коливання ділової активності (причини циклів).