II. Багатотомні видання

• Українські письменники : Бібліогр. словник : У 5 т. / АН УРСР. Ін-т л-ри; Ред­кол.: О. І. Білецький (голов. ред.) та ін. - К., 1960-1965. - Т. 1: Давня українська література (ХІ-Х1І ст.) / Уклад. Л.С. Махновець. - 1960. - 979 с.

III. Неопубліковані джерела Дисертації

• Бережан Л.В. Категорія слону кал ьності в сучасній українській мові: дис... канд. філол. наук: 10.02.01 «Українська мова» / Чернівецький держ. ун-т імені Ю. Федьковича. - Чернівці, 1997. - 194 с.

Автореферати

• Філіпчук М. В. Етносимволіка мовних одиниць в українському обрядовому дис­курсі : автореф. дис. на здобуття наук, ступеня канд. філол. наук : спец. 10.02.01 «Українська мова» / М. В. Філіпчук. - К., 2007. - 20 с.

Архівні матеріали

• Наукове товариство ім. Шевченка // Львівська наукова бібліотека імені В. Сте- фаника НАН України. Від. рукописів. — Ф. 1, оп. 1, спр. 78. - Арк. 1-7; Спр. 499/1. - Арк. 1-92; Спр. 499/10. - Арк. 1-9; Оп. 2, спр. 56, 57.

Електронні джерела

• Українська мова в Інтернеті. - Ьир://\у\дг\у.поуато\уа.сот.иа

• Камартін І. Багатомовна нація /1. Камартін // Електронний ресурс. Режим до­ступу - Грищенко А.П. Спонукальне речення / А.П. Грищенко // Українська мова : енциклопедія. - 3-є вид., зі змінами і доп. - К.: Вид-во «Укр. енцикл.» ім. М.П.Бажана, 2007. - С. 658 - 659.

Передмова, вступна стаття, післямова

• Москаленко А. Переднє слово // Животко А. П. Історія української преси / упо- ряд., авт. іст.-біогр. нарису та приміт. М.С. Тимошик. - К.: Наша культура і наука, 1999.-С.7-8.

Стаття зі збірника наукових праць

• Васильченко В. Українська обрядова фразеологія : актуальність та перспективи дослідження / В'ячеслав Васильченко // Мова, культура й освіта в сучасному світі: зб. наук, праць до 90-річчя доктора філологічних наук, професора Романов- ського О. К. / відп. ред. О. А. Стишов. - К.: Вид. центр КНЛУ, 2008. - С. 18-22.

• Городенська К. Г. Нові запозичення і новотвори на тлі фонетичної та слово­твірної підсистем української літературної мови / К. Г. Городенська. Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова. Серія 10. Проблеми граматики і лексикології української мови : зб. наук, праць/ відп. редактор М. Я. Плющ. - К.: НПУ імені М.П. Драгоманова, 2009. - Ви­пуск 5. — С. 3—7.

Стаття з газети

• Гуцал А. Україна на порозі третього тисячоліття: шляхи, які ми вибираємо / А. Гуцал // Дзеркало тижня, 2000. - 5-12 серпня. -№31.

Стаття з енциклопедії, довідника

• Бібліофіл // Літературознавчий словник-довідник / Р. Т. Гром'як, Ю. І. Ковалів та ін. - К.: ВЦ «Академія», 1997. - С. 88.

Епістолярні джерела Вороний М. Лист до М. Коцюбинського, 23 лют. 1896 р. // Листи до М. Коцю­бинського / у поряд, та коментарі В. Мазного. - К.: Українські пропілеї, 2002. - Т. 1.-С. 152-153.

Бібліографування - це вид аналітико-синтетичного опрацювання, який полягає в укладанні опису документа. Такі описи можуть бути різними — бібліографічними, архівними, інтернетними тощо. Біблі­ографічні описи описують опубліковані паперові видання, архівні - описи архівних документів, інтернетні — описи веб-сторінок Інтернет.

3.2.2.3. АНОТУВАННЯ І РЕФЕРУВАННЯ НАУКОВИХ ТЕКСТІВ

Анотування - процес аналітично-синтетичного опрацювання інфор­мації, мета якого - отримання узагальненої характеристики документа, що розкриває логічну структуру і зміст. Анотації використовуються для стислої характеристики наукової статті, монографії, дисертації тощо, а також у видавничій, інформаційній та бібліографічній діяльності.

Анотації виконують дві основні функції:

• сигнальну (подається важлива інформація про документ, що дає можливість встановити основний його зміст і призначення, ви­рішити, чи варто звертатися до повного тексту праці);

• пошукову (анотація використовується в інформаційно-пошу- кових, зокрема, автоматизованих системах, для пошуку кон­кретних документів).

Анотація складається з двох частин: бібліографічного опису і власне тексту. Анотація не розкриває зміст наукового джерела, а лише інформує про наукове джерело певного змісту й характеру. Анотація дозволяє користувачеві скласти достатнє й об'єктивне попереднє уявлення про незнайому для нього наукову публікацію і тим самим допомагає в по­шуку, відборі та систематизації потрібної інформації.

За функціональним призначенням анотації бувають довідкові та рекомендаційні.

Довідкова анотація уточнює заголовок і повідомляє відомості про автора, зміст, жанр та інші особливості документа, що відсутні в бібліо­графічному описі.

Рекомендаційна анотація покликана активно пропагувати, зацікавлю­вати, переконувати в доцільності прочитання документа, тому в рекомен­даційних анотаціях є дидактична спрямованість, педагогічні рекомендації, методичні поради тощо, за обсягом вони ширші, аніж довідкові.

За обсягом та глибиною розрізняють анотації описові та реферативні.

Описові анотації, узагальнено характеризуючи зміст первинного документа і подаючи перелік основних тем, що в ньому відображені, відповідають на питання: про що повідомляється у документі?

Реферативні анотації не тільки подають перелік основних тем, а й розкривають їх зміст. Вони відповідають на два питання: про що повідо­мляється в основному документі? що саме з цього приводу повідомляється?

Текст анотації вирізняється лаконічністю, високим рівнем узагаль­нення інформації, що представлена в первинному документі. У тексті анотації не варто використовувати складні синтаксичні конструкції, що перешкоджають сприйняттю тексту.

План аналізу документа під час складання довідкової анотації

1. Відомості про автора.

2. Відомості про форму (жанр) тексту.

3. Предмет, об'єкт або тема.

4. Характеристика змісту анотованого документа.

5. Характеристика довідкового апарату видання.

6. Цільове й читацьке призначення документа.

План аналізу документа під час складання рекомендаційної анотації

1. Відомості про автора.

2. Характеристика анотованого твору.

3. Оцінка твору.

4. Характеристика художньо-поліграфічного та редакційно- видавничого оформлення.

5. Цільове й читацьке призначення документа.

Для того, щоб швидко віднайти в тексті аналізованого документа основне, варто послуговуватися маркерами - словами і словосполу­ченнями, що стали стійкими ознаками певного аспекту.

Відомості про автора (про­фесія, науковий ступінь, вчене звання)	Автор статті (монографії\ брошури) — ... Стаття (монографія) відомого вченого (науковця, дослідника...) Автори посібника висококваліфіковані фахівці в галузі... Академік... присвятив свою працю... Автор, доктор філологічний наук, професор...
Форма (жанр) анотованого твору	Видання (монографія, стаття, посібник, підручник, брошура, практикум, словник...) присвячено ... У збірник (антологію) увійшли праці з проблем... Довідник містить...