2.2.4. Культура сприймання публічного виступу. Види запитань

Важливим компонентом техніки професійного спілкування є вміння слухати. Слухання - не просто мовчання, а активна діяльність, своєрідна робота, якій передує бажання почути, інтерес до співрозмовника. Розпізнання істинного змісту повідомлення або поведінки означає перший крок до правильного вибору засобів впливу на співрозмовника.

Часто заважає слухати зосередженість на власних думках, пробле­мах або бажаннях, іноді буває так, що формально ми чуємо партне­ра, а насправді - ні, тобто виникає «псевдослухання», імітація уваги до співрозмовника.

Поширеним є «агресивне» слухання — прагнення якомога швид­ше висловити власні погляди і судження, не беручи до уваги позицію партнера. «Вибіркове» слухання дає можливість зосередитися лише на деяких деталях повідомлення, найбільш важливих або цікавих для реципієнта, за цих умов не вимальовується загальна картина, вона залишається мозаїчною.

Розглядаючи слухання як елемент техніки професійного спілку­вання, виділяють два його типи: пасивне й активне. Пасивне — це таке слухання, за якого відсутні дії реципієнта, що інформували б про те, чи сприйняли й зрозуміли його повідомлення.

З метою кращого порозуміння співрозмовників рекомендують ви­користовувати техніку активного слухання: з'ясування, дослівного повторювання, перефразовування і резюмування.

З 'псування полягає у зверненні до співрозмовника за уточненнями та у постановці перед ним відкритих запитань.

Дослівне повторювання - відтворення частини висловлення пар­тнера або усієї його фрази. Воно допомагає зосередитися на його словах й постійно стежити за міркуваннями співрозмовника. Повто­рювання дає змогу партнерові зрозуміти, що його чують і сприймають.

Перефразовування - коротке відтворення основного змісту повідомлення співрозмовника, сутності його висловлення.

Резюмування використовується, якщо під час виступу увага переключається на інше, нерідко другорядне питання.

Під час сприймання публічного виступу слухачів зазвичай дратують:

• розповіді про особисті справи;

• банальність (розмова про відомі всім речі, повторення жартів та афоризмів);

• пасивність (підтакування співрозмовникові та небажання ви­словлювати умотивовану думку);

• самозаглиблення (зосередженість лише на своїх успіхах і про­блемах);

• надмірна серйозність;

• відсутність такту, схильність до спішних висновків;

• гордовитість і зневага до співрозмовника;

• брутальність, надмірна балакучість.

Логічності виступу сприяють питальні конструкції, оскільки розвиток суджень відбувається шляхом переходу від раніше відомого до нового, більш точного твердження. Ставлячи питання, формують відповідь на нього. Функції питальних висловлювань визначаються їх місцем в структурі тексту виступу і комунікативним завданням. За їх допомоги окреслюють пробле­му, викладають нову інформацію. Розрізняють такі види запитань, якими послуговуються під час виголошення і сприймання публічного виступу.

Закрите запитання - це запитання, на яке можна відповісти одно­значно, наприклад: «так/ні», назвати точну дату, ім'я або число тощо, їх використовують, щоб отримати конкретну інформацію, уточнити твердження, сфокусувати розмову.

Відкриті запитання — це запитання, на які важко відповісти од­ним словом. Воно зазвичай починається словами чому, навіщо, у який спосіб, яка ваша думка з цього приводу; що ви могли б нам запропону­вати тощо — це вимагає розгорнутої відповіді. Ними послуговуються на початку дискусії.

Альтернативні запитання - це щось середнє: ставлять їх у формі відкритого запитання, але при цьому пропонують варіанти відповіді.

Риторичні запитання не потребують відповіді на відміну від звичайних. До них вдаються у двох випадках: 1) відповідь і так усім слухачам відома, треба тільки актуалізувати її для сприймання слухачем; 2) таке запитання, на яке ніхто не знає відповіді або її й зовсім не існує, на взірець: Хто винен? Що робити? Куди йдемо? Однак промовець, не чекаючи відповіді, вважає за потрібне поставити запитання, щоб підкреслити незвичайність ситуації⁴⁰.

Підтверджу вальні запитання (техніка Сократа): одержати від співрозмовника низку відповідей «так», щоб або створити атмосферу згоди, або додати розмові інерції та змусити вимовити «так» на головне запитання.

Це можна зробити за допомоги зв'язок, тобто фраз, складених за схемою: спочатку твердження, потім запитання, що потребує твер­дження. Стандартні зв'язки: Правда? Ви згодні? Справді? Правильно? Дійсно? Чи не так? Чи не правда?

Спрямовувальні запитання використовують тоді, коли потрібно скерувати розмову у потрібному напрямку.

Запитання-кристалЬатори допомагають шліфувати думку.

Інформаційні запитання забезпечать отримання інформації.

Однополюсні запитання віддзеркалюють запитання співроз­мовника.

Проблемні запитання формулюють мету виступу, мікротему, ви­значають завдання.

Провокаційні запитання підбурюють на певні дії, спонукають до бажаних.

Навідні запитання стимулюють мислення, спрямовують хід думок у потрібному напрямку (Що б трапилося, якщо.., ? Чи віддаєте ви перевагу... ?), на отримання відповіді, яка зміцнить позицію промовця (Так, Ви думаєте, що було б доцільно...?).

Прикінцеві запитання використовують на етапі завершення розмо­ви, виступу, їм мають передувати одне-два підтверджувальні запитання. Наприклад: Чи переконалися ви, наскільки щ думка є слушною? Чи зміг я вас переконати, у чому перевага саме цієї пропозиції? Потім без додаткового переходу можна ставити прикінцеве запитання.

Уміле використання промовцем у своєму виступі різних запитань сприятиме ефективному сприйманню слухачами виступу.

ПРАКТИЧНИМ БЛОК

Оратор повинен володіти дотепністю діалектика, думками філософа, словами мало не поета, пам 'яттю законодавця, голосом трагіка, грою такою, яку кращих акторів.

Цицерон

Вправа 1.Установіть відповідність між словами й описовими тлумаче­ннями їхніх значень.

Одіозний, амбіція, корифей, еклектика, дефініція, лапідарний, сентенція, аналогія, анахронізм.

Гонор, самолюбство, честолюбство; стисле логічне визначення поняття; короткий, стислий, але чіткий і ясний; вислів повчального характеру, коротке напучення; подібність, застаріле, пережиткове явище; схожість між предмета­ми, явищами, поняттями; неприємний, небажаний, ненависний, неприйнят­ний; провідний, видатний діяч науки, мистецтва; відсутність оригінальності й самостійності.

Вправа 2. Запишіть словосполучення, добираючи можливі синоніми до ви­ділених слів.

Надзвичайне враження, надзвичайні здібності, надзвичайний обід, над­звичайно гарний, надзвичайно схвильований, надзвичайно гарячий.

Вправа3. Навівши переконливі аргументи, спростуйте або заперечте тезу Івана Огієнка: «Кожний учитель - якого б фаху він не був - мусить досконало знати свою соборну літературну мову й вимову та соборний правопис. Не віль­но вчителеві виправдовувати свого незнання рідної мови не фаховістю».

Вправа 4.Як можна обґрунтувати або заперечити рекомендацію «В Україні спілкуватися з іноземцями українською мовою (звісно, якщо вони нею хоч трохи володіють), а за кордоном - мовою країни перебування»?

Вправа 5.Підготуйте промову з теми «Український молодіжний сленг», застосовуючи тактики контрастивного аналізу, вказівки на перспективу, об­ґрунтованих оцінок.

Вправа6. Підготуйте і виголосіть 3-хвилинну інформаційну промову "Мовні засоби переконання", послуговуючись прийомами створення проблемної ситуації, незначного відступу від теми, висунення несподівано нових гіпотез, припущень.

Вправа 7. Подані речення ускладніть відокремленими членами з метою розширення інформації.

1.Думки філософа Г. Сковороди про «сродну працю» актуальні дотепер. 2. Граматика характеризується більшою непроникливістю для чужомовних впливів. 3. Мова бере участь у творенні людини. 4. Освіта України на сучас­ному етапі розвитку виходить на якісно новий щабель. 5. Кожен мовець по­винен виробити звичку свідомо аналізувати свою мову. 6. Важливе значення має тон, інтонація, темп мовлення.

Вправа 8. Сформулюйте поради недосвідченому промовцеві «Як готува­тися до виступу з науковою доповіддю».

Вправа 9. Перекладіть фразеологізми українською мовою, поясніть їх зна­чення. З трьома (за вибором) складіть речення з відокремленими обставинами, означеннями, додатками. Яку функцію виконують фразеологізми в мовленні?

Краеугольньїй камень, крьілатьіе слова, без изюминки, притча во язьіцех, ярмарка тщеславия, браздьі правления, попасть впросак, держать ухо востро, зеленая улица, убить время.

Вправа 10. Прочитайте тест, дотримуючись правил інтонаційного переда­вання змістового навантаження й авторського бачення. Визначте, які способи аргументації застосували співрозмовники, який з них, на вашу думку, більш переконливий. Напишіть оповідання (нарис, есе, замальовку, вірш), у якому б усі слова починалися з однієї літери.

Історія однієї суперечки англійця, німця, італійця та українця

Було це давно, ще за старої Австрії, в далекому 1916 році. У купе першо­го класу швидкого потяга «Львів - Відень» їхали англієць, німець, італієць. Четвертим був відомий львівський юрист Богдан Костів. Балачки точилися навколо різних тем. Нарешті заговорили про мови: чия краща, багатша і якій належить світове майбутнє. Звісно, кожен заходився вихваляти рідну.

Почав англієць: «Англія - це країна великих завойовників і мореплавців, які славу англійської мови рознесли цілим світом. Англійська мова - мова Шекспіра, Байрона, Діккенса й інших великих літераторів і науковців. Отже, їй належить світове майбутнє». «Ніколи! - гордо заявив німець. — Німець­ка - мова двох великих імперій: Великонімеччини й Австрії, які займають пів-Європи. Це мова філософії, техніки, армії, медицини, мова Шіллера, Ге- геля, Канта, Вагнера, Гейне. І тому, безперечно, вона має світове значення».

Італієць усміхнувся і тихо промовив: «Панове, ви не маєте рації. Італій­ська - це мова сонячної Італії, музики та кохання, а про кохання мріє кожен. Мелодійною італійською мовою написані найкращі твори епохи Відроджен­ня, твори Данте, Боккаччо, Петрарки, лібрето знаменитих опер Верді, Пуччіні, Россіні, Доніцетті й інших великих італійців. Тому італійській мові належить бути провідною у світі».

Українець довго думав, нарешті промовив: «Я не вірю у світову мову. Хто домагався цього, потім гірко розчаровувався. Йдеться про те, яке місце відводять моїй мові поміж ваших народів. Я також міг би сказати, що укра­їнська — мова незрівнянного сміхотворця Котляревського, геніального поета Тараса Шевченка. Це лірична мова найкращої з кращих поетес світу - Лесі Українки, нашого філософа-мислителя Івана Франка, який вільно володів 14 мовами, зокрема і похваленими тут. Проте рідною, а отже, найбільш до­рогою, Франко вважав українську... Нашою мовою звучать понад 300 тисяч народних пісень, тобто більше, ніж у вас усіх разом узятих... Я можу назвати ще багато славних імен свого народу, проте вашим шляхом не піду. Ви ж, по суті, нічого не сказали про багатство й можливості ваших мов. Чи могли би ви, скажіть, своїми мовами написати невелике оповідання, в якому б усі слова починалися з однакової літери?» «Ні». «Ні». «Ні. Це неможливо!» - від­повіли англієць, німець й італієць.

«Вашими мовами це неможливо, а українською - зовсім просто. Назвіть якусь літеру!» - звернувся Костів до німця. «Нехай це буде літера „ГГ\- від­повів той.

«Добре. Оповідання називатиметься „Перший поцілунок": «Популярному перемишльському поету Павлові Петровичу Подільчаку прийшло поштою приємне повідомлення: „Приїздіть, Павле Петровичу,- писав поважний правитель Підгорецького повіту Полікарп Пантелеймонович Паскевич,- по­гостюєте, повеселитеся". Павло Петрович поспішив, прибувши першим по­їздом. Підгорецький палац Паскевичів привітно прийняв приїжджого поета. Потім під'їхали поважні персони - приятелі Паскевичів... Посадили Павла Петровича поряд панночки - премилої Поліни Полікарпівни. Поговорили про політику, погоду. Павло Петрович прочитав підібрані пречудові поезії. Поліна Полікарпівна пограла прекрасні полонези Понятовського, прелюдії Пуччіні. Поспівали пісень, потанцювали падеспан, польку. Прийшла пора - попросили пообідати. Поставили повні підноси пляшок: портвейну, плиски, пшеничної, підігрітого пуншу, пива, принесли печені поросята, приправлені перцем, півники, пахучі паляниці, печінковий паштет, пухкі пампушки під печеричною підливою, пироги, підсмажені пляцки. Потім подали пресолодкі пряники, персикове повидло, помаранчі, повні порцелянові полумиски по­луниць, порічок. Почувши приємну повноту, Павло Петрович подумав про панночку. Поліна Полікарпівна попросила прогулятися Підгорецьким парком, помилуватись природою, послухати пташині переспіви. Пропозиція повністю підійшла прихмілілому поету. Походили, погуляли ... Порослий папороттю прадавній парк подарував приємну прохолоду. Повітря п'янило принадними пахощами. Побродивши парком, пара присіла під пророслим плющем пла­таном. Посиділи, помріяли, позітхали, пошепталися, пригорнулися. Почувсь перший поцілунок: прощай, парубоче привілля, пора поету приймакувати».

У купе зааплодували, і всі визнали: милозвучна, багата українська житиме вічно поміж інших мов світу. Зазнайкуватий німець ніяк не міг визнати своєї поразки. «Ну, а коли б я назвав іншу літеру? — заявив він. — Скажімо, літеру „С?"».- «Своєю мовою можу створити не лише оповідання, а навіть вірш, де всі слова починаються на „С" і передаватимуть стан природи, наприклад, свист зимового вітру в саду. Якщо ваша ласка, прошу послухати:

Сипле, стелить сад самотній

Сірий смуток, срібний сніг.

Сумно стогне сонний струмінь,

Серце слуха скорбний сміх.

Серед саду страх сіріє.

Сад солодкий спокій снить.

Сонно сиплються сніжинки.

Струмінь стомлено сичить.

Стихли струни, стихли співи,

Срібні співи серенад,

Срібно стеляться сніжинки —

Спить самотній сад.

«Геніально! Незрівнянно!» - вигукнули англієць та італієць. Потім усі замовкли. Говорити не було потреби (Є. Дудар).

Вправа 11. Прочитайте текст. Поширте речення відокремленими конструк­ціями. Простежте, які смислові й стилістичні відтінки при цьому з'являються.

Нині традиційне уявлення про грамотну людину з мовного погляду поволі змінюється, розширюється. Немало з нас уже відчули на собі, що тепер замало писати без орфографічних, пунктуаційних, граматичних помилок, замало по­єднувати логічність із образністю викладу, навіть замало мати тонке відчуття слова, стилю тощо. Все більш актуальним стає вміння писати і говорити при­родною, неупослідженою, незрусифікованою українською мовою (3 журн.).

Вправа 12. Замініть слова на евфемізми - слова чи вислови, що за певних умов служать для заміни тих позначень, які видаються мовцеві непристойним або небажаними, неввічливими, надто різкими. Наприклад: померти - спо­чити в Бозі, відійти у вічність.

Старий, безвідповідальний, дешева річ, ненадійний, низький, товстий, боягуз, грубий, він не гарний і мені не подобається, спокушати, некмітлива людина, дуже повільно.

Вправа 13. Перефразуйте звороти з дієприкметниками, уникаючи кальки. Укажіть, у який спосіб досягли поставленої мети.

Зникаючий вид, скисаюче молоко, вимірюючий прилад, підбадьорюючий тон, потрясаючий ефект, заспокоюючий засіб, рухаюча сила, наступаючий рік, скускаючий прилад, виконуючий обов'язки, колекціонуючий марки, ото­чуючі слова, бесідуюча пара, гальмуючий прилад, зростаючий тиск, танцюючі діти, водоплаваючі птахи.

Вправа 14.Поясніть значення слів. Зп'ятьма складіть речення публіцис­тичного стилю.

Креативний, картатий, крислатий, звитяжний, маргінальний, дескриптив­ний, наративний, розлогий.

Вправа 15. Поставте необхідні розділові знаки, поясніть їх вживання. Ви­ділене речення трансформуйте, зберігши зміст.

1 .Говорити багато й добре є дар гострого розуму говорити мало й добре є властивістю мудрого говорити багато й погано означає дурня говорити мало й погано є ознакою безумного (Ф. Ларошфуко).2. Оратором достойним уваги є той хто користується словом для думок а думкою для істини й доброчесності (Ф. Фе- нелон). 3. Держави встановлюючи певні відносини між собою мають спілкувати­ся на користь своєму престижу та національній гідності з урахуванням таких принципів поваги до суверенітету рівності територіальної цілісності невтручан­ня у внутрішні справи одна одної (3 підруч.).4. Істинне красномовство на думку Ф. Ларошфуко це вміння сказати все що треба і не більше ніж треба (3 посіб.).

Вправа 16.Підготуйте повідомлення «Закони логіки», скориставшись на­вчальним посібником МацькоЯ /. Риторика /Л. І. Мацько, О.М. Мацько.- К.: Вища школа, 2003.- С. 118-126.Запишіть різні типи запитань: провокаційне запитання, запитання-думка, уточнювальне запитання, запит на додаткову ін­формацію, вбудовані запитання.

Вправа 17.Підготуйте усне повідомлення, дібравши потрібний матеріал для розкриття запропонованої теми з тексту наукового стилю. Скористайтеся такими порадами:

• Складіть план (складний) майбутнього повідомлення.

• Виберіть з тексту матеріал, який допоможе розкрити тему вашого повідомлення.

• Продумайте композицію висловлювання (тип мовлення чи поєднання різних типів).

• Доберіть слова та речення для зв'язку частин тексту.

• Випишіть слова-терміни, поясніть їхнє значення.

Вправа 18.До поданий слів доберіть синоніми і утворіть з ними слово­сполучення або речення фахового спрямування.

Типовий, типовий, прошу, прошу, переїзд, переїзд, вигода, вигода, об'єднання, об'єднання, м£та, мета, пересічний, пересічний, поділ, поділ.

У прикметниках, утворених від односкладових іменників за допомоги суфікса -ов-, наголос падає на останній склад: фаховий, текстовий, цеховйй, льодовий тощо.

БЛОК ІНДИВІДУАЛЬНИХ ПРОБЛЕМНИХ ЗАВДАНЬ

Риторична компетенція складається із сукупності умінь спілкуватися і впливати на співрозмовника. Кожне уміння може розглядатися як сукупність інтелектуальних і практичних дій, цілеспрямованих і взаємозалежних, виконуваних у певній послідовності.

З посібника

Завдання 1.Укладіть словник основних риторичних термінів, послуговуючись лексикографічною працею Кунь 3. Риторичний словник. - К.: Рідна мова, 1997.

Завдання 2. Користуючись посібником Томан І. Мистецтво говорити: Пер. з чес.-2-е вид.- К.: Політвидав України, 1989, підготуйтесь до виступу за обраною темою.

1. Передусім зміст та етика розмови. Голос і слух - посередники у вста­новленні зв'язків з навколишнім світом.

2. Вибір слів. Упорядкування мови.

3. Поза, жести, міміка людини під час мовлення. Встановлення кон­тактів.

4. Як привернути й утримати увагу слухачів. Особистість мовця.

5. Чого треба уникати. Навчіться розуміти мову без слів.

6. Вміння переконувати.

7. Мета розмови. Стосунки між людьми у світлі досягнень психології.

8. Початок, головна частина й закінчення виступу. На першому місці - слухачі.

9. Виклад. Стиль і мовний рівень виступу. Власне виступ.

Завдання 3.Підготуйте наукову доповідь з проблем свого фаху, викорис­товуючи логічну аргументацію. Зробіть риторичний аналіз промови за схемою.

Схема риторичного аналізу промови

1. Як оратор сформував тему, мету, представив предмет?

2. Яка композиція (вступ, основна, заключна частини) тексту і як вона спрямована на досягнення мети?

3. Монолог, діалог, полілог.

4. Логічність, послідовність і доцільність побудови промови.

5. Як сформульовано тези, наскільки вдало вибрано тип аргументації та види доказів?

6. Образна система тексту. Ключові слова.

7. Характеристика засобів милозвучності: евфонічні чергування голос­них і приголосних; вимовна легкість (повноголосся, подовження, спрощення).

8. Засоби активізації уваги слухачів.

Завдання 4. Доберіть і запишіть 3-4 аргументи, щоб підтвердити такі думки:

1. Людина відчуває свій обов'язок лише тоді, коли вона вільна (А. Берг- сон).2. Свобода — це воля до особистої відповідальності (Ф. Иіцше).3. Світ належить тим, хто вміє хотіти (Д. Донцов).

Завдання 5. Складіть цитатний план до теми «Мовленнєва комунікація у фаховій діяльності». Подумайте, у якій послідовності варто розташувати ви­слови видатних людей.

Завдання 6. Запишіть типові орфоепічні, граматичні, лексичні, стилістичні помилки, які допускають в українському мовлення суспільні діячі, політики.

Завдання 7. Підготуйте кілька виступів на одну тему, але різних за ме­тою, наприклад, інформаційний виступ, рекламний, критичний. Що різнить ці виступи?

Завдання 8. Підготуйтеся до тренінгу «Мистецтво презентації».

Раніше вождями народів були із полководців, нині вождями стають ті, хто уміє красиво говорити.

Аристотель

Напишіть промову, створіть за допомоги Ро\уєгРоіпІ презентацію, яка б допомогла вам зацікавити, привернути увагу аудиторії. Під час тренінгу будь­те готові аналізувати публічні виступи ваших однокурсників за критеріями, запропонованими нижче.

Основні критерії оцінювання публічної промови:обізнаність промовця з вибраної теми; точне, цікаве формулювання назви теми: чинник актуальності і новизни теми: ефективність вступу; інформаційна свіжість; логічність роз­витку теми; аргументація основних положень; контраргументація; наочність; контакт з аудиторією; засоби активізації уваги слухачів; мистецтво цитува­ння; прийоми драматизації виступу; поведінка оратора; стилістична вираз­ність виступу; техніка і культура мовлення; засоби художнього мовлення; афористичність мовлення; інтонаційна різноманітність; елементи театралі­зації; гумор; цікаві приклади тощо.

Критерії аналізу публічного виступу

І. Оцінювання з погляду культури української мови:

¹² Радевич-Винницький Я.Етикет і культура спілкування : Навч. посіб.-2-ге вид., переробл.

і доп. - К.: Знання, 2006. - С. 29

1. Говоритиі не думати — це те саме, що стріляти і не вцілити.

1. Чи достатній лексичний запас промовця, чи є в його мовлення тав­тологія або плеоназм?

2. Чи дотримується мовець граматичних, орфоепічних, стилістичних норм?

3. Чи завжди контекстуально виправданим є вживання слів іншомов­ного походження?

4. Наскільки оратор точний у виборі слів?

5. Чи достатньо зрозуміла, доступна його промова?

   2. Оцінювання з погляду мислення:

      1. Наскільки змістовним є виступ?

      2. Чи переконлива запропонована аргументація?

      3. Чи логічно побудовано промову, розгорнуто тези?

   3. Оцінювання з погляду володіння риторичними навичками, умі­ннями і прийомами:

      1. Чи уміє промовець доводити, знаходити переконливі аргументи?

      2. Чи володіє прийомами переконання?

      3. Чи послуговується доповідач ораторськими прийомами зацікавлення і утримання уваги слухачів?

   4. Критерії оцінювання публічного виступу:

      1. Вдалий початок виступу.

      2. Драматизм викладу.

      3. Доречні приклади, ілюстрації.

      4. Адекватність мови і стилю виступу.

      5. Успішне завершення виступу.

      6. Дотримання регламенту.

      7. Цікавий виклад теми.

      8. Оригінальність стилю викладу.

      9. Зрозумілість основної думки виступу.

      10. Переконливість промови.

Завдання слухачам-експертам

1. У чому полягає актуальність і новизна розкритої оратором теми? Яку нову інформацію він повідомляє слухачам? Наскільки вона цікава? Яке співвідношення між «важливим» і «цікавим» у повідомленні? Як доповідач опирається на знання, відомі слухачам?

2. Скільки питань містить виступ? Чи достатньо цих питань для макси­мального розкриття теми? Яку ще інформацію доцільно було б ви­користати у промові з цієї теми?

3. Чи є у промові питання, що не мають однозначної відповіді, які ма­ють проблемний характер? Чи визначена автором концепція і на­скільки вона реалізована у доповіді?

4. Як доповідач враховує особливості усного мовлення: довжина фра­зи, повторення з метою акцентувати увагу слухачів на «важливому», уточнювальні звороти?

5. Як оратор володіє майстерністю імпровізації? Чи демонструє він слуха­чам процес зародження і розвитку думки, чи відтворює завчений текст?

6. Яка основна думка? Наскільки вона послідовно реалізується у про­мові? Як співвідносяться основна думка, завдання і назва повідо­млення?

7. Як оратор спілкується зі слухачами? Які прийоми він використовує для того, щоб зосередити їх увагу, викликати інтерес до теми і змісту, допомогти зрозуміти основну думку?

8. У якому стилі витримано виступ? Які мовні засоби цього стилю ви­користовує автор? Наведіть приклади.

9. Схарактеризуйте правильність мовлення оратора, її відповідність нормам сучасної української літературної мови.

Завдання 9. Прочитайте рекомендації Ф. Прокоповича про складання про­мов. Напишіть і виголосіть власну вітальну промову, використовуючи відомі вам риторичні фігури.

Рекомендації Ф. Прокоповича щодо складання промов

Похвала особам.Основні джерела винайдення думки в похвальних про­мовах на честь особи, на думку Феофана Прокоповича, такі:

• природа людини, яка охоплює тіло й душу, причому перевага на­дається чеснотам душі (снага розуму, пам'ять, міркування, знання);

• доля особи - включає в себе достойність роду, знаменитість і славу пращурів, могутність, багатство, силу, почесті, споріднення й дружбу з визначними мужами, начальниками;

• навчання - показує рівень знань особи: де, як, у кого виховувалась особа, кого мала наставниками, де була проведена юність, якими на­уками і мистецтвами займалась особа; яких мала друзів, яких су­перників; чи перевершувала їх талантами, похвалами, пильністю; вчинки, дії особи;

• у похвальних промовах на честь народів слід описати і пояснити такі моменти: стародавність, славу військових подвигів, приклади визнач­них людей, закони, здібності, перемоги, тривале панування тощо.

Промова з нагоди дня народження.Під час підготовки промови з певної нагоди рекомендується дотримуватися такого:

• промова починається з висловлення радості (наприклад:Особливо святкувати і з найбільшою радістю ми повинні зустрічати день, якого народився той, кого ми любимо, шануємо, поважаємо);

• далі наводиться певна аргументація;

• ти сам чи держава тішиться з нагоди чийогось народження;

• додати мотив: що з цього народження повинна очікувати сім'я або держава (докази будуються на здогадах сильніших чи слабкіших);

• сильніші докази передбачають згадку про особливості батька, мате­рі (наприклад, у добрих народжуються добрі)',перехід до похвали

батьків, виокремлення їх високих моральних чеснот (як-от:розваж­ливість^ справедливість, поміркованість, щедрість);

• підсилення аналогіями, прикладами або викладом причини, чому син зазвичай відтворює подібність як батькового тіла, так і душі;

• важливим є відчуття міри в аргументації;

• завершувати промову варто поривом радості і додати побажання, щоб Бог усе те, на що сподіваємось, довів до щасливого кінця.

Завдання 10.Підготуйте виступи, у яких ви могли б використати такі ци­тати:

Неук має велику перевагу перед освіченою людиною: він завжди задо­волений собою (Наполеон).

Ніколи не думайте, що ви уже все знаете. І хоч би як високо не оцінили вас, завжди майте мужність сказати про себе: я - неук (І. Павлов).

Любов виникла з любові, і коли хочу, щоб мене любили, я сам перший люблю (Г. Сковорода).

Завдання 11. Доберіть і запишіть 3-4 аргументи, щоб підтвердити такі думки: Мати вищу освіту - нині престижно. Поступливість - риса слабкої людини. Добра освіта належно поцінована нині.

Завдання 12.Підготуйте презентацію професії, яку опановуєте в універ­ситеті. Скористайтеся навідними питаннями.

Чим приваблює обрана професія?

Що вам відомо про цей фах? (Історичний екскурс)

Наскільки ваша спеціальність важлива, актуальна сьогодні, перспективна?

Які ділові, моральні якості допоможуть вам у професійній діяльності?

Ким ви бачите себе у майбутньому?

Завдання 13.До поданих словосполучень дібрати слова-синоніми.

Ставити питання, давати оцінку, надавати інформацію, узяти в борг, при­ймати рішення, надати допомогу, велика кількість варіантів, підвести риску, узяти зобов'язання, вести контроль, нести відповідальність.

Завдання 14.Розкрийте дужки, побудуйте словосполучення з підрядним зв'язком керування. За потреби вживайте прийменники.

Додержати (слово), оволодіти (ситуація), опанувати (професія), завдати (шкода), називати (ім'я), ввести (склад), радіти (успіхи), зрадити (принципи), комісія (складання проекту), звернутися (адреса), надсилати (адреса), мешка­ти (адреса), спілкуватися (Інтернет), згідно (закон), півтора (рік).

БЛОК САМОКОНТРОЛЮ

Ніяке інше вміння, яким може володіти людина, не дасть їй можливості з такою швидкістю зробити кар'єру і добитися визнання, як вміння добре говорити.

Чонсі М. Деп 'ю

Запитання на завдання для самоконтролю

1. Що таке риторика: наука чи мистецтво?

2. Яку роль відіграє риторика у сучасному світі?

3. Які типи класифікації публічних виступів вам відомі?

4. Які цільові установки публічного мовлення?

5. Що таке аргумент, доказ, доведення в публічному мовленні?

6. Які вимоги ставляться до сучасного оратора?

7. Що таке доповідь? З яких частин вона складається?

8. Як подолати страх перед аудиторією? Запропонуйте свій «ре­цепт».

9. Яку з мовних етикетних фраз представлення доповідача ви обе­рете? Відповідь обгрунтуйте. Запропонуйте власний варіант, а) Дозвольте представити вам відомого юриста Сергія Воло­димировича Шеховця...; б) Радий познайомити вас із Сергієм Володимировичем Шеховцем, який є автором багатьох наукових праць з проблем боротьби з організованою економічною злочин­ністю...; в) Знайомтеся - це Сергій Володимирович Шеховець, він представить вам новий законопроект...

10. Розв'яжіть тестові завдання.

    1. Вступ промови — це:

а) частина промови, в якій коротко викладаються певні заува­ження щодо змісту і мети промови;

б) частина промови, в якій оратор веде слухачів до розуміння основної ідеї промови;

в) частина промови, в якій оратор подає фактичний матеріал.

2. Головна мета вступу:

а) висловити радість;

б) відрекомендуватись;

в) привернути увагу слухачів до себе і предмета промови.

3. У вступі:

а) встановлюється довіра між оратором і аудиторією;

б) застосовуються різноманітні докази правильності положень;

в) детально розповідається про події, зустрічі.

4. Основне призначення зачину — це:

а) швидке встановлення контакту зі слухачами;

б) показати, як певна проблема, подія, факт, явище виглядатиме у перспективі;

в) підбиття підсумків і остаточне формулювання висновків.

5. Конкретна цільова установка - це:

а) чіткий показ слухачам, що оратор збирається говорити;

б) визначення, з якою метою оратор виголошує промову, яку реакцію він хоче викликати у слухачів;

в) визначення ораторських чеснот, на які необхідно буде про­мовцеві звернути увагу (виявляти).

6. Стиль вступу інформаційної промови має бути:

а) простим;

б) високим;

в) низьким.

7. У вступі оратор повинен:

а) закликати до дії;

б) зіставити події, явища, факти;

в) цікаву інформацію пов'язати з основним положенням теми.

8. Назвіть, якими етикетними формулами може розпочинатися вступ...

9. Назвіть види зачинів...

10. Сформулюйте конкретну цільову установку до будь-якої промови просто і з опрацюванням (опосередковано)...

11. Частина промови, в якій оратор послідовно розвиває свою думку, веде слухачів до розуміння основної ідеї промови, застосовує різноманітні докази правильності положень, які він висуває, ілюструє їх прикладами, цифрами, наочністю називається:

а) вступом;

б) головною частиною;

в) заключною частиною.

12. Основними елементами головної частини є: а) виклад і аргументація;

б) виклад від очевидця, роздуми;

в) інтонація, засоби виразності.

13. Виклад будується у формі:

а) диспуту, дискусії, дебатів, полеміки;

б) дотепу, гумору, іронії, порівняння;

в) розповіді, опису, міркуванні, пояснення.

14. Тлумачення викладених фактів, розкриття їх змісту або ви­раження ставлення до них промовця - це:

а) пояснення;

б) розповідь;

в) міркування.

15. Роздумування вголос, не приховуючи від аудиторії своїх сумнівів, суперечностей, пропозиція разом шукати шлях до істини - це:

а) пояснення;

б) розповідь;

в) міркування.

ТЕМИ РЕФЕРАТІВ ТА НАУКОВИХ ПОВІДОМЛЕНЬ

1. Екологія духу і екологія живого слова.

2. Видатний український любомудр Григорій Сковорода - майстер красного слова.

3. Оратор і аудиторія: контакт, вплив, взаємодія.

4. Техніка мовлення оратора.

5. Мистецтво переконувати.

6. Логічні аспекти культури риторичної комунікації.

7. Імідж оратора крізь призму риторики.

8. Риторика у житті сучасної людини.

9. Комунікативна культура оратора.

10. Риторична етика: традиції та сучасність.

11. Поетами народжуються, ораторами стають.

12. Аудиторія: секрети публічної комунікації.

13. Мистецтво говорити перед широким загалом: головні секрети успіху.

14. Етика й етикет виступу оратора-політика у нестандартній си­туації.

15. Риторика ділового спілкування.

16. Виражальні засоби риторики: тропи і фігури мовлення.

17. Мистецтво полемічного спілкування.

18. Роль мистецтва красномовства в духовно-моральному оновленні суспільства.

19. Визначення риторики від давнини до сучасності.

20. Риторика і ораторське мистецтво.

21. Професійна риторика: традиції та сучасність.

22. Основні роди і види красномовства.

23. Монолог, діалог, полілог як риторичні форми професійного красномовства.

24. Публічне мовлення.

25. Комунікативні вимоги до мовної поведінки під час публічного виступу.

26. Способи мовленнєвого впливу.

27. Техніка мовлення.