1. Третя особа вступила у процес після відкриття провадження у справі (статті 123, 125 цпк).

Суд вирішує питання про прийняття такої заяви, потім - про можливість допуску третьої особи до участі у вже розпочатий процес, а також про доцільність розгляду її позову разом із первісним позовом, про що постановлює ухвалу.

Після допуску третьої особи з самостійними вимогами у процес між сторонами та прийняття її позову копія позовної заяви третьої особи направляється стороні або сторонам з ухвалою. Сторона (сторони) має (мають) право подати письмове заперечення проти вимоги третьої особи.

Після цього суд призначає попереднє судове засідання з участю третьої особи. Якщо ж спір з участю третьої особи не буде врегульовано, проводиться підготовка справи до судового розгляду, в якому також бере участь третя особа, а далі розглядається справа по суті.

2. Третя особа з самостійними вимогами вступила у процес на стадії попереднього судового засідання.

Суддя вирішує питання про допуск або відмову у допуску третьої особи з самостійними вимогами до участі у справі між сторонами. Якщо третя особа допущена до участі у справі, копія її позовної заяви вручається стороні(ам) для надання письмових пояснень, та суддя призначає дату попереднього судового засідання по спору між сторонами з участю третьої особи з самостійними вимогами. Якщо спір не буде врегульовано у попередньому судовому засіданні, проводиться підготовка справи до судового розгляду, а потім судовий розгляд.

Якщо третя особа з самостійними вимогами вступила у процес на стадії підготовки справи до судового розгляду (ч. 6 ст. 130 ЦПК), суддя вирішує питання про її допуск у процес, про що постановлює ухвалу. Копію її позовної заяви направляє стороні(ам) для надання письмових заперечень, після чого призначає справу до судового розгляду.

3. Третя особа з самостійними вимогами вступила у процес на стадії судового розгляду (ч. 1 ст. 126 цпк).

Суддя повинен вирішити питання про її допуск або відмову у допуску до процесу розгляду справи, про що постановити ухвалу.

Після вступу у справу третьої особи, яка заявила самостійні вимоги щодо предмета спору між сторонами, справа за клопотанням цієї особи розглядається спочатку (ч. 2 ст. 34 ЦПК). Розгляд справи повинен починатися спочатку незалежно від такого клопотання, згідно з принципом безпосередності (ст. 159 ЦПК), а також це обумовлено статтями 176, 179, 180, 183, 185, 187 ЦПК. Так, сторони у справі повинні мати реальну можливість відповісти на пред'явлений до них позов, тому їхня позиція як осіб, які беруть участь у справі, має враховуватися при вирішенні питання про допуск третьої особи до

участі у справі та, зокрема, про слухання справи спочатку. Інакше не можна говорити про рівність прав осіб, які беруть участь у справі. Розгляд справи доцільно починати з попереднього судового засідання, оскільки сторони мають висловити своє ставлення до самостійних вимог третьої особи.

Про допуск третьої особи з самостійними вимогами до участі у справі за позовом між сторонами суд постановлює ухвалу про об'єднання позову третьої особи з самостійними вимогами у одне провадження з первісним позовом сторін (ст.123 ЦПК).

Якщо суд відмовить у допуску до участі у справі третьої особи з самостійними вимогами (визнання її такою), про це він має постановити ухвалу.

Різні думки у вчених-процесуалістів та практиків викликає можливість поширення на таку процесуальну конструкцію, як «спільне провадження з розгляду первісного позову та позову третьої особи з самостійними вимогами» положення ч. 2 ст. 126 ЦПК про роз'єднання об'єднаного у одне провадження позову третьої особи з самостійними вимогами з первісним позовом. Законодавець передбачив інститут третіх осіб з самостійними вимогами щодо предмета спору між сторонами саме з метою одночасного розгляду первісного позову та позову третьої особи з самостійними вимогами щодо предмета спору між сторонами з метою недопущення ухвалення рішення, яке порушуватиме права третьої особи. Крім того, доцільність спільного розгляду первісного позову сторін та позову третьої особи зумовлена також тим, що ці два позови взаємопов'язані, вони виникають із одних правовідносин, вимоги за позовами можуть зараховуватися або задоволення позову третьої особи з самостійними вимогами може виключати повністю або частково задоволення первісного позову між сторонами. Дії щодо роз'єднання первісного позову та позову третьої особи з са­мостійними вимогами на практиці призводять до негативних наслідків, а саме - незахищеності прав третьої особи.