Тема 10. Проблеми перекладу і редагування професійних текстів План практичного заняття № 1

1. Переклад. Форми і види перекладу: буквальний, адекватний, реферативний, анотаційний переклад.

2. Переклад наукового тексту.

3. Типові помилки під час перекладу професійних і наукових текстів українською мовою.

План практичного заняття № 2

1. Вибір синоніма під час перекладу. Переклад термінів.

2. Особливості редагування наукового тексту.

3. Помилки у змісті й будові висловлювань.

План практичного заняття № 3

1. Особливості перекладу активних дієприкметників теперішнього часу з російської мови на українську.

2. Складні випадки перекладу наукових та законодавчих текстів.

Основні поняття: переклад, редагування.

Переклад є одним із важливих способів міжнаціональної комунікації, обміну науковою чи діловою інформацією.

Переклад – збереження змісту повідомлення під час зміни його мовної форми.Усний переклад– відтворення мовлення іноземною мовою. Усний переклад може бутипослідовним (усний переклад після його прослуховування) абосинхронним (одночасний переклад усного повідомлення).Письмовий перекладвраховує не тільки зміст повідомлення, а й певні особливості слова цього змісту.

За способомрозрізняютьбуквальний(або дослівний, при якому можуть бути порушення мовних норм) таадекватний(точно передає зміст оригіналу і відповідає усім нормам літературної мови)переклади.

За змістомрозрізняютьсуспільно-політичний, художній, науково-технічнийпереклади. Крім того, виокремлюютьповний переклад наукового тексту, реферативний, анотаційний, автоматизований.

Повний переклад наукового текступередбачає такі етапи: ознайомлення з текстом, його переклад, редагування, уточнення значень спеціальних термінів.

Реферативний переклад– це переклад відібраних частин оригіналу, що складають зв’язний текст.

Анотаційний перекладмістить стислу характеристику оригіналу з критичними оцінками, даючи фахівцеві уявлення про його характер.

Автоматичний переклад– це машинний (комп’ютерний) переклад іншомовного тексту.

Під час оцінки якості перекладу виходять із чотирьох чинників: точність викладення змісту; правильність вживання термінів і термінологічних словосполучень; правильність викладу матеріалу з точки зору граматики української мови; належне технічне оформлення. Основними правилами виконання перекладу є:

1. Перекласти треба зміст речення, а не буквально.

2. Ретельно підшукувати семантичні еквіваленти.

3. При виникненні труднощів під час перекладу слід вдаватися до перифразу.

4. Під час перекладу можна здійснювати лексичні, граматичні, синтаксичні трансформації.

Під час перекладу тексту необхідно правильно розуміти і відповідно відтворювати терміни. Для перекладу термінів слід користуватися галузевими словниками, стандартами, універсальними енциклопедіями. Важливою особливістю наукового тексту є сувора логічна послідовність викладу міркувань. Композиція наукового тексту передбачає рух думки від відомого до невідомого, від простого до складного. Це безпосередньо відбивається в синтаксисі наукового тексту. Чіткість синтаксису, недвозначність зв'язків між членами речення й окремими реченнями є предметом особливої уваги перекладача, який повинен точно відтворити оригінал. Порушення усталеного порядку слів, невдале розміщення підрядних речень може зашифрувати думку автора, ускладнити її сприйняття в перекладі.

Під час перекладу текстів наукового стилю труднощі спричиняють активні дієприкметники теперішнього часу, які активно вживаються в російській мові; дієприкметник следующий; російські конструкції з прийменникамипо, при; складні випадки керування, узгодження слів тощо.

Редагуваннямназивають аналіз та виправлення будь-якого тексту відповідно до норм літературної мови. Редагування теж відбувається у кілька етапів: ознайомлення з первинним документом, перевірку фактичного матеріалу та власне редагування матеріалу.