Питання 2. Поетика постмодернізму в романах Дж.Фаулза.

Джон Фаулз (1926-2005) – сучасний англійський письменник, що оцінюється критиками як найцікавіший і найважливіший талант у літературі повоєнного періоду. Найвідоміші твори: «Колекціонер» (1963), «Арі стос» (1964), «Маг» (1965), «Жінка французького лейтенанта» (1969), «Вежа з чорного дерева» (1974), «Деніел Мартін» (1977), «Мантиса» (1983), «Хробак» (1986).

Тема боротьби життя і смерті, розуму й темряви, краси та утилітаризму розвивається в романі «Колекціонер». Він є своєрідним перифразом «Бурі» В. Шекспіра, який теж піднімає проблему зімління людської душі і втрати духовності. Нерозвинутість розуму й серця Фредеріка Клегга, який зробив своєю полонянкою прекрасну Міранду, стає причиною її смерті. Клегг, натура ординарна, від справжньої культури і знань відірвана навіть способом життя. На виграні ним гроші він купує будиночок, у підвалі якого тримає викрадену ним дівчину. Клегг сподівається завоювати її прихильність, готовий виконувати будь-які її бажання, але позбавляє її свободи, і, сам того не бажаючи, стає її тюремником і вбивцею. Протистоять два світи, дві позиції, два типи мислення. Міранда – втілення життя, натура творча, яскрава, що глибоко мислить, тонко відчуває. Клегг у всьому їй протилежний, тому всі його намагання не можуть увінчатися успіхом. Його дім – своєрідний острів смерті, а Міранда прагне до життя, до світла. Вона й сама випромінює світло, але Клеггу це зрозуміти не дано.

У романі звучать два голоси: перша частина написана від імені Клегга, друга – у формі щоденника Міранди. Події та факти ті ж самі, але висвітлені вони зовсім по-різному. Авторська оцінка того, що відбувається в романі не представлена. Фаулз вибирає для себе позицію спостерігача. Він залишає читачеві можливість самому розібратися у фантасмагорії жорстокості та жаху, якими обертається звичайна повсякденність.

«Жінка французького лейтенанта» написана в традиційній манері вікторіанських романів ХІХ століття, і разом з тим ця традиція переосмислена в іронічному ключі з позицій письменника ХХ століття. Цей роман – свідчення глибокої поваги Фаулза до культури вікторіанської епохи, захоплення її досягненнями, майстерністю письменників-класиків. У той же часце віртуозне оновлення її стилю, особливості якого Фаулз тонко відчуває й передає. Століття відділяє час дії роману і час його створення. Точно названа дата, якою відкриваються події – «кінець березня 1867 року». Це перехідний період в історії Англії, коли вже віджили старі уявлення про світ і людину, але нові ще не сформувалися, коли під покровом зовнішньої стабільності вже зріли суттєві зміни. Духовний перелом переживають і герої роману – Чарлз Смітсон і Сара Вудраф. Кожного з них характеризує прагнення до свободи і визначення своєї сутності. Чарльзу важко зносити задушливу благопристойність його оточення і його епохи; Сара прагне до повної незалежності. Доля, поєднавши їх на якусь мить, таїть у собі багато непередбачуваного, як і характер головної героїні. Не випадково у фіналі роману Фаулз пропонує кілька варіантів можливого закінчення твору. Однак головне в долі кожного з героїв уже відбулося – вони не скорилися перед детермінованістю, утвердивши своє право на власний вибір. Становлення й утвердження особистості відбулося.

У «Жінці французького лейтенанта» чимало літературних асоціацій, прямих і опосередкованих перегуків з романами Діккенса, Остен, Троллопа, Гарді, Дж. Еліот. У творі Фаулза відтворена атмосфера вікторіанського роману, передані реалії побуту. Але «Жінка французького лейтенанта» – це, звичайно, не історичний роман. У ньому немає опису історичних подій, діють лише вигадані персонажі, розповідь пронизана іронією. Твір Фаулза взагалі значною мірою порушує вимоги жанру; «Жінка французького лейтенанта» – це радше переосмислення роману. Фаулз надає свободу своїм героям, залишаючи їм право вибору, так само він чинить і з читачем, залишаючи йому можливість самому «дописати» роман.