- •1. Гомерівський епос. Ідейно-художня своєрідність поеми «Ілліада».
- •2. Творчість Данте. Тематика і проблематика «Божественної комедії».
- •3. Високі трагедії Шекспіра. Їх гуманістичний зміст.
- •4. Ідейно-художня своєрідність трагедії Шекспіра «Гамлет».
- •7. Багатство і різноманітність творчості Гьоте.
- •8. Композиція, тематика і проблематика «Фауста» Гьоте.
- •9. Своєрідність творчості Байрона.
- •10. Ліро-епічна поема Байрона «Паломництво Уайльд Гарольда»
- •11. Тематика і проблематика роману «Собор Паризької Богоматері» в. Гюго.
- •12. Творчість Проспера Меріме.
- •13. Багатство творчості Оноре де Бальзака
- •14. Ідейно-художня своєрідність «Батька Горіо» Бальзака.
- •15. Новаторство французьких символістів
- •16. Творчість а. Рембо
- •18. Метерлінк – теоретик і творець символістської драми.
- •19. Творчість г. Ібсена
- •20. Гуманістичний пафос «Маленького принца» а. Де Сент-Екзюпері
- •22. Модерністська новела ф. Кафки «Перевтілення»
- •23. Тематика та проблематика роману д. Джойса «Уліс»
- •24. Причини виникнення «театру абсурду»
- •25. Філософія роману в. Голдінга «Володар мух».
- •26. Не традиційність творчості Кобо Абе.
- •27. Символіка та метафорика роману а. Камю «Чума»
- •28. Антивоєнна тематика творчості г. Бьоля.
- •29. Концепція світу і людини письменників-екзистенціалістів.
- •30. Творчість е. Гемінгвея.
25. Філософія роману в. Голдінга «Володар мух».
Володар мух" - це не перший прозовий твір Голдінга. Йому передували чотири романи, які ніде не були надруковані. Та автор продовжив свої літературні проби. У 1954 році, після того як від опублікування "Володаря мух" відмовилися понад 20 видавців, він нарешті вийшов друком у видавництві "Фейбер енд Фейбер" і відразу став у Великобританії бестселером.
У. Голдінг свій твір писав задля того, щоб застерегти людство і людину від абсурдного руйнування навколишнього світу. Загальний намір "Володаря мух" він пояснив так: "У цьому творі осмислено трагічний історичний досвід людства XX століття - Другу світову війну з її небувалою жорстокістю ядерних бомбардувань та винищення народів, тоталітарні режими, за яких людину було скинуто з п'єдесталу творця і зведено до ролі "гвинтика" в соціальному механізмі".
Твір був задуманий і написаний як пародія.
Діти XX століття у складних обставинах не діяли дружно, а стали непримиренними ворогами. Джек прагнув фізично знищити Ральфа. Персонажі роману виродилися у дике плем'я, очолюване фанатичним ватажком.
За жанром - це роман-притча - твір з чітко вираженою мораллю, з конкретною повчальною ідеєю. Головна мета твору - застерегли, що всюди, де виникла ідея національної винятковості, може статися лихо. Автор роману вимагав від усіх, хто живе на землі, особистої відповідальності за те, що відбувалося навколо.
Зав'язка роману - не просто катастрофа, а наслідок ядерного бомбардування, після якого дітей почали евакуювати, що не могло не позначитися на їхньому психологічному стані. Вибиті з колізії узвичаєного життя ще до авіакатастрофи, персонажі твору психологічно не здатні виробити послідовної лінії поведінки: з одного боку, позбувшись опіки дорослих, вони хотіли б повною мірою насолодитися свободою, з другого, - підсвідомо їм комфортніше почуватися у рамках вимог і зручностей, які "заклав" у них дорослий цивілізований світ.
Роман побудовано таким чином, що моральна деградація персонажів найяскравіше проявилася у певних ключових моментах композиції, які стали мікрокульмі-націями для сюжетних ліній кожного з них.
Образи головних героїв показані яскраво і неповторно. Саймон - улюблений герой У. Голдінга, антипод Рохи. У цій дитині жило природне світле почуття істини. Він стихійний філософ-гуманіст. Саме Саймон з власної ініціативи йшов на гору, де причаїлося зло, і з'ясував його суть. Єдиний Саймон щиро жив задля товаришів: будував курені, пішов обстежувати острів, погодився дізнатися таємницю звіра й поспішив донести її ближнім своїм. Та вони вже перетворилися на зграю - темною і безликою. Одкровення маленького месії не бути почуті у ревищі натовпу. Замість того, щоб знищити Звіра у собі, вчорашні товариші вбили Саймона. Його смерть - остання межа до повного здичавіння дітей.
З образом здичавіння пов'язаний символічний образ ритму (барабанів). Вони вперше появилися під час пожежі, разом з відчуттям дикості. Згодом наголошувалося, що "діти звикли до ритму дня", але не спроможні цілком до нього пристосуватися. Ритмом здичавіння пройнято пісню мисливців та їхні танки.
Роха - інтелектуал-прагматик, втілення у творі здорового глузду. Він - ініціатор всіх "цивілізованих" починань на острові - скликання зборів, встановлення правил та колективних рішень, підтримування сигнального вогнища. Роха вірив, що, дотримуючись засвоєних у попередньому житті правил, можна усе впорядкувати. Тому саме він став носієм раціонального оптимізму в романі: беззастережно вірив у силу науки, спасіння, що обов'язково надійде з дорослого світу, заперечив існування Звіра як такого, що поставив під сумнів саму цивілізацію.
З Рохою пов'язано образ-символ окулярів, які, з одного боку, дали змогу розвести сигнальне вогнище, а з другого, - стали причиною, що ледь не знищило весь острів. Отже, знання, яке вони символізували, так само могли бути не лише корисними, а й руйнівними. Водночас окуляри Рохи символізували сліпоту раціонального оптимізму: герой загинув, вчасно не помітивши реальної загрози.
Ральф - типовий благополучний підліток, який самою своєю присутністю несвідомо створив атмосферу "цивілізованості". Саме з ним у подальшому асоціювалося це поняття.
Джек - породження сірої маси. Темрява і фетишизм супроводжували образ впродовж усього тексту.
Образ Володаря мух - визначальний у творі. Це фактично дослівний переклад імені Вельзевула, тому Звір - образ символічний. Це втілення інстинктивного страху дітей перед невідомим і темного, звірячого начала у людині.
Висновки письменника з роману близькі до філософії екзистенціалізму: всі трагедії існування людини у світі невідворотні, їхні причини крилися у споконвічній меншовартості людської природи.