- •1.Предмет і структура юридичної деонтології.
- •2.Природа юридичної деонтології та її історичні витоки.
- •3.Основні принципи юридичної деонтології.
- •4. Поняття юридичної деонтології.
- •5. Місце і соціальне призначення юриста в суспільстві.
- •6. Кваліфікаційний паспорт юриста і його структурна характеристика.
- •7. Психологічна культура юриста: поняття і структура
- •8.Темперамент і характер особи, їх співвідношення.
- •9. Психологія спілкування в міжособистісних відносинах
- •13. Основні риси професії юриста
- •14. Юридична практика, її місце і призначення в правовій державі
- •15. Поняття та види юридичної практики.
- •16. Юридична практика, юридична освіта, юридична наука.
- •17.Правові форми діяльності органів держави та їх характерні риси.
- •18.Суть, і зміст професійно-мислячого юриста.
- •19.Спеціальність слідчий
- •20.Спеціальність суддя.
- •21.Спеціальність прокурор
- •22.Спеціальність адвокат.
- •23.Спеціальність нотаріус.
- •24.Спеціальність юрисконсульт.
- •25.Поняття та призначення юридичного процесу.
- •26.Природа і соціальні наслідки помилок в юридичній практиці.
- •27.Професійна деформація.
- •28.Професійна атестація юристів.
- •29.Правовий нігілізм.
- •30.Право і мораль як органічно пов'язані нормативні системи.
- •31.Поняття і функції правової етики.
- •32.Поняття морально-професійного обов'язку юриста і стимули його здійснення.
- •33. Культура мови суб'єктів юридичної практики.
- •Список літератури
17.Правові форми діяльності органів держави та їх характерні риси.
Правова форма діяльності - це організаційно-управлінська форма діяльності уповноважених на те суб'єктів, яка завжди пов'язана з вчиненням юридично значущих дій (розглядом юридичних справ - правопорушенням, спором про право, скаргою тощо) у порядку, визначеному законом. Юридична суть правової форми діяльності держави: заснована на приписах права; завжди тягне наступ певних правових наслідків. Правова форма діяльності має чітко виражені ознаки (риси): 1) припускає розгляд юридичної справи (прийняття нормативно-правового акта, винесення вироку та ін), 2) пов'язана з використанням норм матеріального чи процесуального права як спеціальний робочий інструментарію; 3) здійснюється виключно уповноваженими на те суб'єктами (правосуддя - суддями, розслідування - слідчими); 4) закріплюється в офіційних процесуальних документах (вироку, протоколі допиту, постанові про проведення обшуку та ін), 5) складаються в ході розгляду справи відносини регламентуються системою норм процесуального права . Процесуальне право - система норм, що визначають процедуру реалізації норм матеріального права в різних формах правової діяльності уповноважених на те суб'єктів, 6) при розгляді справ використовуються досягнення юридичної техніки (напр., при розгляді кримінальних справ широко використовується криміналістика). Основні правові форми діяльності держави: 1.правотворческая, 2.правопріменітельная; 3.правоохранітельная; 4.учредітельная, 5.контрольно-наглядова. Правотворча діяльність - правова форма діяльності держави, спрямована на офіційне встановлення (санкціонування) і зміну норм права. Правозастосовча діяльність - правова форма діяльності держави, яка полягає в розгляді та вирішенні індивідуальних справ, що мають юридичне значення і забезпечує безперервність процесу здійснення нормативно-правових приписів шляхом наділення одних учасників правових відносин суб'єктивними правами, а інших - юридичними обов'язками. Правоохоронна діяльність - правова форма діяльності держави, яка спрямована на охорону суспільних відносин, урегульованих правом. Контрольно-наглядова діяльність - правова форма діяльності органів держави, яка виражається у вчиненні юридичних дій по спостереженню та перевірці відповідності виконання і дотримання підконтрольними суб'єктами правових розпоряджень і припинення правопорушень певними організаційно-правовими засобами. Установча діяльність - це правова форма діяльності держави, яка виражається в реалізації на основі норм матеріального права повноважень з формування (перетворення) або ліквідації органів держави, їх структурних підрозділів, посадових осіб.
18.Суть, і зміст професійно-мислячого юриста.
Професійне мислення юриста є узагальнена орієнтація в конкретних професійно-правових ситуаціях дійсності, або інакше - система інформаційно-правової насиченості, що склалася завдяки установкам професійного призначення. Уміння юридично мислити - це означає правильно, цілеспрямовано оперувати поняттями в умовах виниклої юридично значимої практичного завдання. Сутність професійного мислення юриста може бути виражена через такі його складові: 1.установленіе загальних взаємозв'язків у професійно-правовій сфері; 2.обобщеніе властивостей однорідної групи правових явищ ; 3.поніманіе сутності конкретного правового явища як різновиду певної групи правових явищ. Зміст професійного мислення юриста становлять професійні установки на: 1.високую нормативну культуру, яка передбачає віру в святість букви і духу закону, схильність до порядку і законослухняності; 2.обостренное почуття справедливості, яке виражається в умінні критично оцінювати поведінку оточуючих людей і самокритично ставленні до власних дій відносно колег і клієнтів; 3 Загальний та спеціально-професійний інтелект, ерудованість, оперативна інформаційна насиченість не тільки у вузькій сфері своєї діяльності, а й в суміжних з ній областях. 4.пріорітетность прав людини, повага до особистості, що виявляється в дотриманні принципу презумпції невинуватості, забезпечення режиму сприяння чесному і сумлінному людині і виключення безкарності правопорушника.