6. Кваліфікаційний паспорт юриста і його структурна характеристика.

Кваліфікаційний паспорт юриста представляє собою необхідну класифікаційну характеристику (професіограму) вимог, які пред'являються випускнику юридичної вищої школи. Це своєрідна типова модель фахівця, що служить для вузів певним орієнтиром у підготовці кадрів. Вона включає визначення, якими параметрами повинен відповідати юрист, якими особистими та професійними якостями він повинен володіти (освіта, досвід, вік, стан здоров'я, психічні якості, морально-етичні установки та ін) Випускник, отримуючи вищу юридичну освіту, повинен мати такі риси юриста-професіонала: 1.руководствоваться принципом верховенства права, знати і поважати закони; 2.уметь організувати свою діяльність і самокритично оцінювати її результати, бути переконаним у необхідності постійного професійного самовдосконалення, вміти постійно акумулювати нову інформацію; 3.бить справедливим і гуманним, поважати моральні цінності, здатним нести відповідальність за долю людей; 4.уважать чужу думку і вміти відстоювати власне в разі глибокої переконаності в правоті, проявляти твердість і незалежність у відстоюванні свого судження, не боятися сміливих ідей; 5.обладать здатністю поставити себе на місце іншої людини (клієнта) і оцінити ситуацію з цієї позиції, бути здатним до співпереживання та милосердя; 6.бить політично активним і психологічно стійким, проявляти твердість моральних та ідейних переконань, культивувати в колективі плюралізм думок, дискусію, ініціативу;

мати почуття обов'язку і відповідальності за доручену справу, вміти створити команду однодумців; 7.бить зібраним і врівноваженим, здатним концентрувати та швидко переключати увагу. Загальна структурна характеристика кваліфікаційного паспорта юриста включає в себе: 1.Загальні вимоги; 2.сістему знань; 3. систему умінь.

7. Психологічна культура юриста: поняття і структура

Психологічна культура юриста займає центральне місце в юридичній (правовий) психології і входить в систему знань юридичної деонтології. Професійна компетентність юриста в значній мірі визначається його особистісним потенціалом, тобто системою психологічних чинників, які можна об'єднати загальним поняттям психологічної культури. Суддя і слідчий, прокурор і адвокат, адміністратор і вихователь виправних колоній, нотаріус та юрисконсульт, інспектор карного розшуку і криміналіст-експерт повинні бути озброєні психологічними знаннями, що дозволяють правильно орієнтуватися в складних і заплутаних правових відносинах і конфліктах, в яких їм доводиться розбиратися. В умовах зростання злочинності в таких його небезпечних формах, як організована злочинність, замовні вбивства, вбивства на сексуальному грунті та ін, юристу іноді складно виконати сучасні вимоги гуманізації процесу розслідування і судового розгляду кримінальних справ. З одного боку, він зобов'язаний підвищити ефективність своєї діяльності, з іншого - посилити охорону і захист прав та інтересів громадян в процесі залучення їх до кримінальної відповідальності. Структура: Найбільш усталеними елементами структури в науковому середовищі вважаються кримінальна психологія, судова психологія та виправно-трудова психологія . Кожна з них грунтується на психологічній культурі юриста-професіонала, оскільки має справу з особистістю. Кримінальна психологія - наука, що вивчає психічні закономірності, пов'язані з формуванням злочинної установки особистості і груп правопорушників, освітою їх злочинного наміру, підготовкою та вчиненням злочину, створенням злочинного стереотипу поведінки . Судова психологія - наука, що вивчає основи розкриття і розслідування злочинів, судово-психологічної експертизи і психологічних аспектів судового процесу. - Наука, що досліджує специфіку перевиховання Виправно-трудова психологія та виправлення осіб, які вчинили злочини і відбувають покарання у виправно-трудових установах.