- •1.Предмет і структура юридичної деонтології.
- •2.Природа юридичної деонтології та її історичні витоки.
- •3.Основні принципи юридичної деонтології.
- •4. Поняття юридичної деонтології.
- •5. Місце і соціальне призначення юриста в суспільстві.
- •6. Кваліфікаційний паспорт юриста і його структурна характеристика.
- •7. Психологічна культура юриста: поняття і структура
- •8.Темперамент і характер особи, їх співвідношення.
- •9. Психологія спілкування в міжособистісних відносинах
- •13. Основні риси професії юриста
- •14. Юридична практика, її місце і призначення в правовій державі
- •15. Поняття та види юридичної практики.
- •16. Юридична практика, юридична освіта, юридична наука.
- •17.Правові форми діяльності органів держави та їх характерні риси.
- •18.Суть, і зміст професійно-мислячого юриста.
- •19.Спеціальність слідчий
- •20.Спеціальність суддя.
- •21.Спеціальність прокурор
- •22.Спеціальність адвокат.
- •23.Спеціальність нотаріус.
- •24.Спеціальність юрисконсульт.
- •25.Поняття та призначення юридичного процесу.
- •26.Природа і соціальні наслідки помилок в юридичній практиці.
- •27.Професійна деформація.
- •28.Професійна атестація юристів.
- •29.Правовий нігілізм.
- •30.Право і мораль як органічно пов'язані нормативні системи.
- •31.Поняття і функції правової етики.
- •32.Поняття морально-професійного обов'язку юриста і стимули його здійснення.
- •33. Культура мови суб'єктів юридичної практики.
- •Список літератури
4. Поняття юридичної деонтології.
Юридична деонтологія - це галузь юридичної науки і навчальна дисципліна, яка представляє собою узагальнену систему знань про кодекс професійної поведінки юриста. Будь-яка наука може розглядатися, по-перше, як дослідницька діяльність, по-друге, як результат цієї діяльності, тобто знання про предмет дослідження. Деонтологія - наука про пошук шляху формування ефективного результату спілкування юриста як з колегами, так і з тими, кому він надає свої послуги, кого він повинен обслуговувати в процесі реалізації свого правового статусу фахівця-професіонала. Деонтологія - це і результат узагальнень про систему знань про мистецтво спілкування та прийнятті правильного рішення в юридичній практиці. Деонтологія як наука походить від слів грецького походження "деон" - родовий відмінок слова "потрібне, належне" і "логос" - вчення, тобто вчення про належне. Скільки-небудь істотного розходження в смисловому змісті термінів "юридичний" і "правової" немає, тому вони можуть вживатися як взаємозамінні. Різниця лише в тому, що термін "юридична" - строгий, офіційний, а "правової" несе більш глибоку етичну і моральне навантаження. Юридична деонтологія як галузь наукового знання має свій предмет, методи, мета і завдання дослідження. Предмет юридичної деонтології - оптимальний звід правил, якими повинен опанувати і керуватися юрист, система психічних, правових, політичних, етичних, естетичних норм-вимог, у сукупності визначають правовий режим професійного спілкування юриста з колегами та клієнтами (атмосферу взаємовідносин по лінії "юрист-громадянин "), його професійна поведінка. Юридична деонтологія (у широкому сенсі) - наука, що аналізує не тільки моральні, але й психологічні, політичні, професійні, етичні, естетичні вимоги, які регламентують ставлення спеціаліста до об'єкта праці - клієнтові, а також до своїх колег, і забезпечують в цілому режим найбільш оптимального та гарантованого поведінки осіб в змозі їх взаємозалежності.
5. Місце і соціальне призначення юриста в суспільстві.
Професія юриста в усьому світі завжди була універсальна, прибуткова і затребувана.
Розвинені країни світу завжди високо цінували юристів. Напр., 45% засновників Конституції США 1787 року були юристами. Сьогодні в Сенаті США юристи становлять близько двох третин, а в Палаті представників близько половини. У США юридична професія традиційно є однією з престижних і високо оплачуваних. Зростання ролі юриста у сучасному суспільстві Україні об'єктивно обумовлено ускладненням всієї соціальної інфраструктури (демократизація суспільних відносин, лібералізація економічного життя, зростання приватної ініціативи), розвитком правового статусу особи, розширенням індивідуальних прав і свобод. Радикальні зміни, залучаючи до цього процесу велике число індивідів, груп і все суспільство, вимагають значної правотворчої роботи, великий юридичної допомоги громадянам, істотною охорони та захисту прав і свобод людини і громадянина. Зросла роль різних форм соціального та правового регулювання, затребуваних поява специфічних соціальних посередників у відносинах між людьми та їх групами, а також державою, які мають знанням принципів і норм соціального регулювання. Нині жодне велике захід, вчинок приватної особи, державного органу або його посадової особи, які знаходяться поза рамками побутових відносин, не може обійтися без експертизи або консультації з боку юриста або особистого адвоката. Сьогодні в Україну більш ніж коли-небудь відбувається спеціалізація професії юриста. Суддя, прокурор і слідчі прокуратури, адвокат і працівники адвокатських юридичних контор, нотаріус, юрист - працівник силових відомств (МВС, СБУ тощо), юрисконсульт, працівник юридичних фірм, юрист в системі управління, юрист - науковець і експерт і ін - це далеко не повний перелік груп професій юриста за належністю до організаційних структур. При всій відмінності роботи нотаріуса від роботи слідчого прокуратури чи органів внутрішніх справ, а останніх - від роботи службовців соціального забезпечення, - всі вони є юристами одного співдружності, яке стоїть на сторожі законності і правопорядку, захисту та охорони прав і свобод громадян.