30.Право і мораль як органічно пов'язані нормативні системи.

Співвідношення між правом і мораллю досить складне і включає в себе такі компоненти як Єдність, відмінність, взаємодія і суперечності. Єдність права і моралі полягає в тому, що: По-перше, вони є різновиду соціальних норм, що утворюють в сукупності цілісну систему нормативного регулювання і через це мають спільні риси; По-друге, право і мораль переслідують зрештою одні й ті ж цілі і завдання - впорядкування і вдосконалення суспільного життя, внесення в неї організують почав, розвиток і збагачення особистості, захист прав людини, утвердження ідеалів гуманізму, справедливості; По-третє, у права і моралі один і той же предмет регулювання - суспільні відносини, вони адресуються одним і тим же людям, верствам, групам, колективам; їх вимоги багато в чому збігаються; По-четверте, право і мораль як нормативних явищ визначають межі належних і можливих вчинків суб'єктів, служать засобом вираження і гармонізації особистих і суспільних інтересів; В -п'яте, право і мораль у філософському плані є надбудовні категорії, зумовлені перш за все економічними, а також політичними, культурними та іншими чинниками, що робить їх соціально однотипними в даному суспільстві; В - шосте, право і мораль виступають в якості фундаментальних загальноісторичних цінностей , показників соціального і культурного прогресу суспільства.

31.Поняття і функції правової етики.

Правова (юридична) етика - це науково-практична дисципліна, яка вивчає закономірності моральні системи "людина-право", розробляє рекомендації, спрямовані на підвищення ефективності цієї системи. Оскільки юрист є головна дійова особа в системі "людина-право", правова етика вивчає особливості прояву моральних якостей юриста при виконанні ним своїх професійних повноважень. Правова етика систематизує норми моралі, оцінює їх прояви у відносинах "юрист-клієнт", "юрист-підслідний", "юрист-потерпілий", "юрист-свідок" "юрист - колеги" та ін Правова етика виходить з того, що моральні знання, почуття, переконання, потреби, які реалізуються як при виконанні юристом своїх професійних обов'язків, так і в побуті, повинні базуватися на таких моральних цінностях, як добро, обов'язок, честь, совість і т. д. Призначення правової етики проявляється у функціях: 1.обобщеніе етичних вимог, що пред'являються до юриста-професіонала, 2. вивчення юридичної практики та аналіз етики відносин юристів з колегами під час розгляду юридичної справи; 3.аналіз етики взаємовідносин юристів та учасників процесу (підсудним, свідками, потерпілим тощо); 4.виработка рекомендацій етичного характеру, пов'язаних з підвищенням престижу професії юриста.

32.Поняття морально-професійного обов'язку юриста і стимули його здійснення.

Професійна таємниця та її моральна характеристика.

Найважливішою складовою поняття професійного обов'язку є збереження професійної таємниці. Вимога збереження таємниці поширюється на всіх юристів, незалежно від їх спеціалізації. Таємниця або конфіденційність (лат. конфіденція - довіра, довірчий, секретний, який не підлягає розголошенню) є умовою успішного здійснення професійної діяльності юриста-практика. Уміння володіти професійною таємницею - одне з головних етичних вимог. Юрист у своїй службовій діяльності повинен дотримуватися в цих питаннях двох основних принципів: 1. нерозголошення службової таємниці громадянам; 2.неразглашеніе службової таємниці колегам, які не мають безпосереднього відношення до аналізованих справі. Таємниці бувають: таємниця усиновлення; лікарська (медична) таємниця; комерційна та службова таємниця; банківська таємниця; таємниця слідства і дізнання; з моральної точки зору такі таємниці не повинні бути розкриті, щоб не нашкодити соціальної суспільного життя людини ... ....