Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Конспект лекцій по ВЕМ.doc
Скачиваний:
42
Добавлен:
24.03.2015
Размер:
682.5 Кб
Скачать

Тема 7. Контроль і оцінювання діяльності.

  1. Контроль як функція управління.

  2. Класифікація показників оцінки діяльності.

  3. Оцінка виробничої діяльності.

  4. Оцінка ефективності роботи за показником витрат.

  1. Контроль як функція управління.

Для того, щоб запобігти появі можливих відхилень від очікуваних результатів діяльності фірми, апарат управління повинен встановлювати параметри діяльності підприємства, вимірювати досягнуті результати, порівнювати їх із запланованими показниками і – при необхідності - коригувати діяльність, накопичуючи досвід для вдосконалення планування. Тому контроль є обов’язковою функцією управління.

На підприємстві контролюються всі види діяльності підприємства всіх структурних підрозділів підприємства. Має різні форми:

  • Технічний контроль, головне завдання якого постійно забезпечувати необхідний рівень якості продукції. Здійснюється в 3-х напрямах: контроль ресурсів, контроль виробничого процесу, контроль готової продукції.

Від якості сировини та матеріалів напряму залежить якість готової продукції, а отже і її конкурентноздатність. Використання навіть частини неякісних ресурсів приведе до втрат і якісних ресурсів. Тому контроль якості вхідної сировини допоможе зменшити фінансові витрати підприємства і є необхідною складовою технічного контролю.

Якість продукції формується під час її виробництва. Тому потрібен контроль за ходом виробничого процесу, за дотриманням технології і за кількістю випущеної продукції. Порушення під час процесу виробництва може призвести до псування сировини та готового продукту, а недотримання заданих обсягів виробництва – до невиконання виробничої програми.

Контроль готової продукції повинен запобігати потраплянню неякісної продукції до споживача або в подальші стадії технологічного процесу. При здійсненні цього контролю керівництво отримує інформацію про хід виконання виробничої програми та її економічні результати.

  • Контроль за дотриманням трудової дисципліни, в ході якого поступає інформація про обсяг та якість виконання своїх трудових обов’язків членами трудового колективу.

  • Контроль фінансової діяльності підприємства здійснює нагляд за витратами та поступленнями грошових коштів на підприємстві. Необдумані трати грошей приводять до збитків та зменшення прибутку.

  • Контроль результатів виробництва та витрачених ресурсів дають змогу виміряти ефективність роботи підрозділів підприємства.

Організовується хід контрольних операцій знизу вверх: робоче місце, бригада, цех, підприємство в цілому. Показники формуються у такому ж порядку. Із ростом ієрархічного ступеня часткові показники узагальнюються, а на рівні підприємства контролюють найважливіші показники виробничі та фінансові показники.

Види контролю:

  • за організаційною формою:

поточний - щоденний систематичний моніторинг за рухом матеріальних цінностей та продукції:

періодичний або статистичний – здійснюється у формі регулярної звітності підрозділів;

разовий або інспекційний – його мета та перелік показників, які будуть контролюватись визначається керівництвом.

  • за характером контрольних операцій:

візуальний, лабораторний аналіз, контрольні випробування, документально (це стосується економічних процесів: руху матеріальних цінностей, витрат, грошових надходжень).

  • за ступенем впливу на технологічний процес:

активний, пасивний.

  • за засобами контролю:

ручний, автоматизований.

  1. Класифікація показників оцінки діяльності.

Контроль проводиться для оцінки діяльності підприємства. Для зручності оцінювання на підприємствах застосовують систему показників. Під системою показників розуміють сукупність взаємо­пов'язаних між собою показників, що відображають економічні процеси, які проходять у визначених умовах, місці і часі, при­чому кожен показник дає певну кількісну характеристику окремої сторони господарської діяльності. Величина показ­ників визначається в результаті виміру об'єктів і змінюється залежно від методологічних особливостей їх побудови, обу­мовлених, в свою чергу, ступенем охоплення процесів, що вив­чаються. Система показників охоплює показники плану, об­ліку, звітності і вибіркових спостережень. Вони характеризу­ють запланований і досягнутий рівні розвитку підприємства, а також об'єктів, що використовуються для по­рівняння. Названі показники існують об'єктивно і визнача­ються з урахуванням вимог управління господарськими про­цесами. Повнота використання в аналізі зазначених показ­ників залежить від їх вагомості в оцінці діяльності підприємства та його ланок, від мети і рівня методичного забезпечення ана­літичного дослідження. Використання системи показників за­безпечує комплексність оцінки діяль­ності підприємства.

Взаємо узгодженість та взаємопов’язаність показників роботи підрозділів та підприємства в цілому обумовлюється єдністю цілей та напрямів їх розвитку. Але узагальнюючі показники роботи підприємства не можуть бути скопійовані для оцінки роботи підрозділу. Потрібно приймати до уваги специфіку їх роботи, стадію виготовлення продукту, стан нормативної бази, вимоги до змісту і формування показника (що він повинен відображати).

Якщо показник прибутку відображає ефективність діяльності підприємства, то на рівні цеху це може бути показник витрат, собівартість 1 продукції. Продуктивність праці по підприємству розраховується в грошовому виразу, а на рівні підрозділу даний показник може розраховуватись у нормо-годинах, натуральному виразі.

Кількість показників встановлюється на підприємстві. Вона повинна бути достатньою для всебічної оцінки діяльності, але не занадто подрібненою, щоб не витрачати робочий час на громіздкі розрахунки. Систему показників діяльності підрозділів не потрібно занадто жорстко регламентувати. Підрозділ має бути здатним до саморегулювання, тому необхідно надавати деяку свободу у вирішенні господарських питань. Такий підхід дасть змогу відчути відповідальність за результати роботи та проявити ініціативу.

При формуванні системи показників необхідно врахову­вати, що всі показники системи повинні реально кількісно відображати економічні явища і процеси та забезпечувати їх однозначне розуміння, бути зрозумілими і динамічними, їх кількість повинна бути достатньою для оцінки окремих сторін роботи підприємства.

Класифікація:

- За характером відображення процесів показники поділя­ються на натуральні і вартісні. Натуральні - це показники, виражені в одиницях лічби чи в різних фізичних одиницях виміру (площі, маси, обсягу, потужності тощо); частковим ви­дом натуральних показників є трудові показники, які виража­ють затрати праці (людино-день, нормо-година тощо). Вартісні - це показники, які дають грошову оцінку економічним об­'єктам чи процесам.

В свою чергу натуральні і вартісні показники можуть ще поділятись на абсолютні і відносні. Абсолютні показники відоб­ражають предмети, процеси, явища у відповідних натуральних чи вартісних одиницях. Відносні показники є похідними від абсолютних і відображають, як правило, ступінь їх зміни (про­центи, коефіцієнти, індекси).

- за їх економічним змістом на кількісні і якісні. До кількісних відносяться такі показники, які відображають ве­личину ресурсів підприємства, розмір господарських явищ, кількісні зміни, що відбуваються у них. (Наприклад, чисельність працівників, вартість основних засобів, обсяг товарної про­дукції). Якісні показники характеризують використання ре­сурсів, ефективність господарювання, рівень розвитку явищ (наприклад, продуктивність праці, собівартість одиниці продукції та інші). Однак даний поділ показників на кількісні і якісні - відносний, оскільки віднесення того чи іншого показника до певної групи залежить від економічної суті явищ, що вивча­ються і від напрямку аналізу, що проводиться на підприємстві. Треба відзначити, що з розвитком економіко-математичного моделювання поділ показників на кількісні і якісні набув і іншого змісту. Вважається, що кількісний показник - це будь-який показник, виражений в абсолютній чи у відносній формі. Якісні показники не можуть бути виражені числом, а лише на основі словесних (вербальних) оцінок.

Однак, і такий поділ можна вважати відносним, бо з розвитком методу бальних оцінок, якісні показники можна оцінити за допомогою бальних шкал, тобто перетворити на кількісні.

- За роллю у причинно-наслідкових зв'язках показники поділяють на факторні і результативні. Факторний показник - це показник, від зміни якого залежить величина іншого показника. Останній називають результативним.

- За результатом дії факторів показники ділять на прості і складні. Прості показники не можна розкласти на складові (чисельність робітників і т.д.). складні показники - це результат дії багатьох факторів (людино-дні; людино-години тощо). Вони деталізуються на прості показники (наприклад, показ­ник фонду робочого часу в людино-годинах можна розкласти на такі прості показники, як середньоспискова чисельність робітників, середня кількість днів, відпрацьованих одним робіт­ником за рік і середня тривалість робочого дня).

- показники є об'ємні і питомі. Об'ємні показники ха­рактеризують розмір спожитих ресурсів (випуск продукції, вартість основних засобів, чисельність промислово-виробни­чого персоналу; затрати на виробництво і т.д.); питомі — вира­жають витрати якого-небудь ресурсу на одиницю продукції (фондовіддача, матеріаломісткість, затрати на одну гривню то­варної продукції і т.д.).

  1. Оцінка виробничої діяльності.

Оцінка виробничої діяльності для основних підрозділів підприємства є основною, так як головна мета їх створення – це виробництво продукції. Використовують показники: обсяг виробленої продукції, загальний рівень виконання плану та рівень виконання плану виробництва з номенклатури (комплектності), ритмічність виробництва, якість продукції.

Обсяг виробленої продукції вимірюється в натуральному та грошовому вимірі.

ТП = N х Ц

Загальний рівень виконання плану:

І пл. = ТПф/ТП пл. х 100%.

Рівень виконання плану виробництва з номенклатури (комплектності) розраховується шляхом ділення на плановий обсяг фактичного обсягу, але без урахування перевиконання плану за окремими номенклатурними позиціями:

n

І пл.н =∑ ТП′ф/ТП пл. х 100%.

i=1

або плановий обсяг зменшується на суму невиконання плану за окремими виробами:

n

І пл.н = (ТПпл - ∑∆ТПі) /ТП пл. х 100%.

i=1

∆ТПі – обсяг невиконання плану за і-тим видом продукції.

Виконання завдання по номенклатурі тісно пов’язане із комплектністю виробництва. Виробництво є комплектним, якщо готовий виріб складається із компонентів (деталей). Відсутність однієї деталі в комплекті означає, що виріб не виготовлений. Він не включається в обсяг продукції і не оплачується.

Ритмічність виробництва характеризує рівень організації виробничого процесу, коли за рівні проміжки часу виготовляється однакова кількість готової продукції. Узагальнюючим показником є коефіцієнт ритмічності. Який характеризує календарну відповідність фактично виконаної роботи плановому завданню.

Кр = (ТП 1д + ТП 2д + ТП 3д) / ТП міс.

Для визначення якості продукції не має якісних показників. Якісна продукція означає, що вона відповідає прийнятим стандартам на дану продукцію. На виробництві застосовують такі показники як %бездефектного випуску продукції, % браку, але вони характеризують якість праці, а не споживчі якості товару.

  1. Оцінка ефективності роботи за показником витрат.

Для підрозділів – центрів прибутку – ефективність роботи можна оцінити за показником прибутку. Для оцінки діяльності підрозділів – центрів витрат – даний показник може застосовуватись як умовний. На практиці використовують рівень витрат на обсяг виробництва, тобто собівартість продукції. Її зменшення у місцях формування веде до зменшення загальних витрат, а значить до підвищення прибутку.

Для вимірювання витрат застосовують такі показники: витрати на одиницю продукції, витрати на одиницю виміру продукції (витрати на 1 грн., витрати на 1 нормо-годину), кошторис витрат. Перший показує динаміку витрат, співвідношення планової та фактичної собівартості, але обмежується певним одним видом продукції. Другий показник характеризує рівень витрат на всі види продукції, проте зміна асортименту продукції та її структура мають дуже високий вплив на даний показник, що робить його не порівнюваним у різні періоди.

Найбільш часто використовується на практиці абсолютний показник витрат – це кошторис. Він дає змогу порівняти планові та фактичні показники витрат при попередньому перерахунку планових витрат на фактичний обсяг виробництва продукції. Для цього витрати поділяються на змінні і постійні. Якщо підприємство виробляє тільки один вид продукції то витрати рахуються за формулою:

Сб заг = N х Сб зм 1 ТП + Сб пост.

Якщо змінні витрати подані на весь плановий обсяг продукції в абсолютній формі, то для їх перерахунку потрібна планові змінні витрати помножити на індекс виконання плану з обсягу виробництва:

Сб заг = Іпл х Сб зм + Сб пост.

При оцінці роботи підрозділів за показником витрат такі перерахунки здійснюються по кожній статті кошторису і по кошторису в цілому.