Питання до екзамену

1. Економічна модель підприємства.

2. Структуризація виробничої системи підприємств.

3. Структуризація системи управління підприємством.

4. Сучасні виробничі стратегії та концепції організації вироб­ництва.

5. Структура внутрішнього економічного механізму та принципи його побудови.

6. Організаційні передумови функціонування внутрішнього економічного механізму.

7. Форми функціонування внутрішнього економічного механізму.

8. Функції і система внутрішніх цін на підприємстві.

9. Методи формування внутрішніх цін.

10. Внутрішні ціни як інструмент організації внутрішньовиробничих відносин.

11. Система і зміст внутрішніх планів.

12. Принципи і методи розроблення внутрішніх планів.

13. Нормативна база планування.

14. Зміст і порядок розроблення виробничої програми підрозділів.

15. Обґрунтування виробничої програми виробничою потужністю.

16. Забезпечення виробничої програми трудовими ресурсами.

17. Склад витрат підрозділів і порядок їх планування.

18. Формування кошторисів підрозділів.

19. Планування собівартості продукції.

20. Контроль як функція управління.

21. Класифікація показників оцінки діяльності.

22. Оцінка виробничої діяльності.

23. Оцінка ефективності роботи за показником витрат.

24. Роль, форми і джерела стимулювання.

25. Стимулююча функція оплати праці.

26. Оплата праці за кінцевим колективним результатом і її стимулююча роль.

27. Стимулювання через участь у прибутку.

28. Форми і зміст матеріальної відповідальності.

29. Методи обчислення збитків і економічних санкцій.

30. Особливості внутрішньовиробничої матеріальної відповідальності.

31. Сутність і передумови аналізу системи «витрати – випуск – прибуток».

32. Аналіз рівноваги та безпеки операційної діяльності.

33. Залежність прибутку від операційної активності та структури витрат.

34. Оптимізація запасів та інтервалів поставки матеріалів.

35. Оцінка руху виробничих запасів та її вплив на собівартість продукції.

36. Актуальність, параметри і форми адаптації устаткування до заданого обсягу роботи.

37. Критерій та механізм адаптації.

38. Впровадження інновацій як засіб підвищення гнучкості виробництва.

39. Вибір форми придбання устаткування за критерієм витрат.

Глоссарій

Відшкодування збитків – компенсація фінансових втрат, які несе потерпіла сторона при невиконанні договірних зобов’язань.

Виробнича програма – це документ, який програмує хід виробничого процесу і його результатів по етапах. В ньому взаємо пов’язуються виконання робіт з конкретними виконавцями, з строками виконання та ресурсами, необхідними для отримання позитивного результату.

Внутрішні ціни на підприємстві застосовуються при обліку продукції при передачі підрозділами одне одному товарів чи послуг. Вони розраховуються умовно, без здійснення реальних платежів.

Господарський механізм — це механізм, що забезпечує взає­модію підсистеми, яка управляє, та підсистеми, якою управля­ють. Він складається із сукупності конкретних форм і методів свідомого впливу на економіку.

Граничний рівень запасу - це такий рівень, при якому здійснюється наступне замовлення. Розраховується таким чином, щоб поступлення на склад слідкуючої партії відбулося в момент досягнення гарантійного рівня запасів.

Економічний механізм – це механізм, що діє через економічні інтереси як усвідомлені матеріальні потреби людей та складається з комплексу економічних способів, методів, важелів, нормативів, показників, за допомогою яких реалізуються об'єктивні економічні закони.

Інноваційні процеси – сукупність якісно нових прогресивних змін.

Максимальний рівень запасу – запас, при якому витрати на придбання і зберігання матеріалів найменші. Найчастіше це оптимальний розмір запасу і гарантійний запас.

Операційний ліверидж – це залежність прибутку від динаміки обсягу продукції і структури витрат. Показує приріст прибутку на одиницю приросту обсягу виробництва.

Підприємство - це основна первинна організа­ційно-господарська ланка економічної системи країни, яка, виготовляючи і реалізуючи продукцію та послуги, забезпечує до­сягнення своїх цілей.

Предметний принцип організації виробництва передбачає спеці­алізацію основних цехів підприємства на виготовленні будь-якого виробу, групі однорідних виробів, вузлів, деталей з використанням найрізноманітніших технологічних процесів і операцій.

Принципи побудови внутрішнього економічного механізму під­приємства:

Принцип цільової сумісності та зосередженості передбачає створення цілеспрямованої системи управління, в якій усі її лан­ки складають єдиний механізм, спрямований на вирішення за­гального завдання

Принцип безперервності і надійності виявляється у ство­ренні таких організаційно-господарських та технічних умов, за яких досягається стійкість і безперервність заданого режиму ви­робничого процесу

Принцип планомірності, пропорційності та динамізму означає, що система управління має бути націлена на вирішення не тільки поточних, а й довгострокових завдань розвитку підпри­ємства.

Демократичний принцип розподілу функцій управління ґрунтується на методах і правилах суспільного поділу праці.

Принцип науковості та обґрунтованості методів управ­ління виходить з того. що методи, форми та засоби управління мають бути науково обґрунтовані та перевірені на практиці.

Принцип ефективності управління пов'язаний з наявністю багатоваріантних шляхів досягнення однієї й тієї самої мети. Підприємство постійно перебуває в пошуку ефективних рішень, спрямованих на поліпшення організації виробництва та випуск конкурентоспроможної продукції.

Рівень безпеки операційної діяльності - відображає ступінь перевищення беззбиткового рівня виробництва продукції над фактичним обсягом.

Собівартість продукції - це вартісна форма витрат на виробництво продукції та її збут.

Тех­нологічний принцип організації виробництва передбачає виконання цехами підприємства певної частини технологічного процесу. Підрозділи створюються за принципом технологічної однорідності.

Точка беззбитковості – це обсяг випуску продукції, при якому дохід покриває всі витрати. Вона розмежовує зону неприбутковості та прибуткової діяльності підприємства.

Центри витрат – це підрозділи, що виготовляють продукцію внутрішньо коопераційного призначення, їх діяль­ність досить жорстко регламентується, а ефективність оцінюєть­ся за показниками витрат.

Центри прибутку – підрозділи, що виготовляють або кін­цеву продукцію, яку реалізують на ринку, або проміжну продук­цію внутрішньо коопераційного призначення, яку передають ін­шим підрозділам за внутрішніми планово-розрахунковими цінами і створюють таким чином розрахунковий умовний прибу­ток як частину прибутку підприємства.

Штрафні санкції – попередньо встановлені виплати за факт порушення пункту договору. Їх розмір не пов'язаний із величиною збитків, які несе потерпіла сторона. Вони виконують каральну функцію, їх мета – недопущення самого факту порушення договірних зобов’язань.