Тема 7. Соціологія економічної о жи1і я

Мета: розкрити специфіку і статус економічної соціології як галузі соціологічного знання, її місце в системі вітчизняної суспільної науки і значення в нових історичних умовах.

Ключові поняття: економічна сфера, соціальна сфера, економічні відносини, соціальні відносини, соціальне орієнтована економіка, суб'єкти економічних відносин, соціально-економічна поведінка, трудова поведінка, підприємницька поведінка, міграційна поведінка, інноваційна поведінка, поведінка споживача, соціальний механізм розвитку економіки, економічна культура.

План

1. Економічна соціологія як наука: об'єкт і предмет дослідження, понятійний апарат, закони і методи дослідження, основні функції.

2. Соціальні і економічні відносини, їх специфіка і механізм вчгх модії.

3. Поведінка суб'єктів економічних відносин і її ролі, для функціонування і розвитку економіки.

4. Особливості сучасних соціальпо-скономічних процесів в Україні.

1. Поглиблення інтеграційних процесів у сучасному суспільстві посилює взаємодію його основних с4>ер, внаслідок чого у суспільнії"! системі з'являються так звані "поля співіснування" які мають свою специфіку і потребують, безумовно, спеціального наукового дослідження. Цим пояснюється передусім виникнення міждисциплінарних наук, серед яких чільне місце займає економічна соціологія. Економічна соціологія, або соціологія економічних відносин - одна із молодих гілок соціолоіії, визнання якої у світовій науці відбулося лише в другій половині 50-х - на початку 60-х років XX ст.

Інтегративною парадигмою, що обумовила появу економічної соціології, стала перш за все ідея вмотивованої поведінки за умов соціальної орпшічації. Якщо "чиста економіка" ототожнювала економічну сферу з речовими, надособистісними матеріальними відносинами, то за вказаною нарядні мою цінпісно-орієнтована поведінка перетворювалась на модель економічної дії. Відповідно "економічна людина" (споживач, робітник) водночас розглядається "психологічною людиною" (яка діг під вплинем дисікпицій, стимулів, мотивів), і "соціальною" (виконує соціальні ролі у соціальній структурі суспільства). Саме інтегральність, синтезованість визначили специфіку економічної соціології, її статус як міждисциплінарної галузі наукового знання. Сформувавшись на основі синтезу економіки і соціології, економічна соціологія не дублює жодної з них. Вона є самостійною галуззю наукового знання яка, має свій предмет дослідження, специфічний понятійний апарат, свої методи соціологічного аналізу наукою. Щоб глибше пізнати економічну соціологію як науку, радимо дослідити її в контексті історії її становлення і розвитку. Така побудова відповіді питання допоможе, 1) по-перше, ознайомитися з творчістю засновників економічної соціології та основними ідеями сучасних соціоекономістів і побачити складність, закономірність зближення економічної і соціологічної наук; 2) по-друге, більш чітко уявити предметне поле економічної соціології й з'ясувати специфіку її категорій, законів, методів дослідження, основних функцій, 3) по-третє, виявити основні фактори, що обумовили появу економічної соціології, 4) по-четверте, розкрити сутність парадигм, завдяки яким економічна соціологія набула статусу самостійної галузі наукового знання; 5) по-п'яте, розкрити основні риси сучасної економічної соціології і показати її роль у сучасному суспільстві. При вивченні парадигм з позицій яких соціоекономістами розглядається сфера економіки, важливо зробити акцент на сутності нової парадигми, яка досліджує економічні відносини у широкому соціокультурному контексті. Ця парадигма набула поширення у сучасній економічній соціології невипадково, бо найбільш точно і повно розкриває точки стикання і взаємопроникнення економічної і соціальної сфер у сучасному суспільстві, їх представники (наприклад, Філіп Гріберн) справедливо вважають, що речі задовольняють людські потреби тільки у тому разі, коли вони відповідають певним культурним традиціям і звичкам. Лише соціокультурне середовище (традиції, звички, цінності, символи, значення, сенс), на їх думку, перетворюють речі в товари. Одежа набуває особливого змісту, оскільки позначає соціальний статус особистості, сферу її діяльності та ін. Спосіб споживання залежить від належності індивіда до певної соціальної групи. Ціннісно-культурний контекст перетворює річ на ознаку, символ престижу.

2. Оскільки характерною особливістю економічної соціології є її інтегральність, то наступним питанням повинно стати питання про економічну і соціальну сфери, про соціальні і економічні відносини, про механізм їх взаємовідносин і взаємодії. Відповідь на це питання треба почати із загальної характеристики економічної і соціальної сфер (їх суті, специфіки, структури, інститутів), а також специфіки соціальних і економічних відносин, їх функцій, які вони виконують у суспільній системі.

3. Характерною особливістю економічної соціології є її функції. Визначимо дві головні:

І. Економічна, з точки зору цієї функції економічної соціології, вивчає:

а) соціальні резерви й ресурси, які дозволяють виконувати економічні задачі або вирішувати економічні проблеми;

б) економічну систему, яка базується на соціальних принципах, стає приємною для людей;

в) соціальні обмеження та ризики, ігнорування котрих робить економічну систему нестабільною конфліктуючою, короткочасною.

II. Соціальна. З точки зору цієї функції соціологія вивчає:

а) можливості і умови соціального та психологічного комфорту людей в економічної системі відносин і діяльності;

б) соціально-нормативні принципи й орієнтири у виробничих рішеннях;

в) відношення людини до економічного прийняття, соціалізація людини у цьому житті, адаптація її як суб'єкта економічної діяльності.

Велике значення в економічної соціології мають методи прикладного соціологічного аналізу - які орієнтуються на отримання практичних результатів. Це має назву - інженерія.

Першим таким методом є пгюблемнииі.СдіагностіїчнпиЗ.метод. Зміст цього методу полягає в тому, що організатор і керівник праці повинен:

а) досягти того, щоб людина зрозуміла необхідність виконання даних заходів;

б) дозволити людини бути свідомим учасником процесу виконання праці;

в) зробити відносини між людьми таким чином, щоб людина на шляху розрішення проблеми вона придбала досвід, який буде впливати на майбутню поведінку.

Технологічний метод - сутність цього методу полягає у визначенні можливих і конкретних шляхів впливу на людину для виробки визначеної поведінки. Вона може бути досягнута:

а) стимулюванням у формі примушення або притягнення;

б) зроблення необхідного настрою людини;

в) формування й розвиток здібностей. У досягненні необхідної поведінки людини використовують такі засоби:

• фінансування і матеріальне забезпечення;

• організаційні інновації;

• зміна правових умов;

• адміністративні вимоги і команди;

• авторитет, лідерство і власний приклад. Структурний метод - сутність метода полягає у визначенні соцііїльних груп, які мають вплив у будь-яких відношеннях:

• групи соціальних інтересів;

• групи по досвіду;

• групи людей які мають заслуги;

• неформальні групи.

Інституційний метод - (мається на увазі стабільна форма відносин і діяльності людей). Можна визначити два види соціально-економічиих інститутів:

а) які удосконалюють працю, покращують її умови і продуктивність;

б) гарантують доход, захищають власне майно.

Генетичний метод - цей метод розглядає будь-який соціальний об'єкт і його розвиток.

Оцінювальний метод - у цьому методі насамперед оцінюється здатність й потреби людей.

Практика показує, що усі члени суспільства, що тією чи іншою мірою займаються економічною діяльністю, є носіями, функціонерами економічних відносин, їхнім сукупним соціальним суб'єктом. Із цього випливає така загальна ознака економічних відносин, як суб'єктивність. Вона означає, що економічні відносини мають свого носія (суб'єкта), котрий їх створив, реалізує, підтримує і регулює. Цей носій ще й психологічно "забарвлює" економічні відносини, опосередковуючи їх суб'єктивним елементом:

мотивацією, метою, почуттями й емоціями, оцінками тощо. Від того, до якого суб'єкта "прив'язані" економічні відносини, залежать їхні масштабність, соціальний розвиток, а також міра персоніфікації і деперсоніфікації. Тому трете питання необхідно розпочати вивченням суб'єктів економічних відносин. З погляду суб'єктивної структури останніх, економічна соціологія виділяє чотири соціальні типи їх носіїв, тобто суб'єктів: 1) суб'єкти власності (власники), 2) суб'єкти виробництва, господарської діяльності (виробники), 3) суб'єкти обмінних відносин (продавці, покупці, посередники), 4) суб'єкти споживання (споживачі).

Економічна соціологія - це перш за все наука про людську поведінку та соціальну взаємодію у економічній та соціальній сферах.

3. Поведінка суб'єктів економічних відносин (власників, виробників, продавців і особливо споживачів) - серйозний і можна сказати вирішальний фактор економіки. Відображаючи суб'єктивну сторону економічної діяльності, індивідуальна і колективна поведінка суттєво впливає на її результати та ефективність.

Соціально-економічна поведінка визначається у соціології як система взаємопов'язаних вчинків і дій, що їх здійснюють люди в соціальній і економічній сферах під впливом особистих і групових інтересів для задоволення своїх потреб. Існує багато видів соціально-економічної поведінки. Можна говорити про - 1. Демографічну поведінку, пов'язану із збереженням і відтворенням життя. 2. Міграційно-мобільна поведінка виявляється у переміщеннях працівників між сферами зайнятості, галузями, підприємствами, професіями, регіонами, населеними пунктами. Професійио-кваліфікаційна поведінка людей знаходить свій прояв у виборі професії, форми спеціального навчання, тих чи інших засобів підвищення кваліфікації, в якості навчання, ефективності засвоєння знань. Професійно-трудова поведінка працівників (виробників) безпосередньо на робочих місцях характеризується ставлення до праці, дисципліною, якістю праці, відповідальністю, старанністю, творчою ініціативою.

Суб'єктивну сторону діяльності населення у приватному секторі економіки відображає особиста господарська поведінка. Важливе значення для розвитку економіки має поведінка споживача. За умов переходу до соціального ринкового господарства актуалізуються дослідження підприємницької міграційної й інноваційної поведінки працівників. На семінарі необхідно проаналізувати перш за все поведінку виробників, підприємців, міграційну й інноваційну поведінки.

Вітчизняні соціологи вважають, що в нових історичних умовах ефективність української економіки залежить більшою мірою від цих видів соціально-економічної поведінки. Звідси завданням економічної соціології, на їх думку, є розгортання досліджень, спрямованих на пошук ефективних методів управління суб'єктивним ставленням (поведінкою) працівників до соціально-економічної діяльності, стимулів, що відображають реальні потреби людей. Управління поведінкою передбачає не тільки адекватну орієнтацію інтересів кожної соціальної групи, а й погодження суспільних, групових і особистих інтересів "по вертикалі" (державне управління), інтеграцією інтересів груп, що взаємодіють у горизонтальній площині (тобто у громадянському суспільстві). Предметом особливої уваги повинна стати поведінка споживача.

Сучасні соціоекономісти надають сфері споживання (де головні відносини розгортаються не навколо інвестицій, виробництва, а навколо особистості споживача) надзвичайно важливого значення. Як показує практика, поведінка споживача впливає на дострокові прогнози щодо ринкової ситуації. Ринкові стосунки (ціни, попит та пропозиції) змінюються залежно від вибору товарів і послуг споживачем, а також від того, чи збирається він вкладати свої нагромадження, зберігати їх, чи щось придбати, Ці рішення зумовлені передусім особистісиими орієнтаціями. Звідси стає можливим вивчення поведінки споживача та прогнозування її Головним предметом дослідження стають інструментальні та базові цінності соціальних груп. Знання їх і дає змогу побудувати трендові моделі споживчої поведінки, простежити головні тенденції динаміки споживання, що має велике значення для функціонування і розвитку ринкової економіки.

4. Знання основних проблем економічної соціології дає можливість перейти до аналізу соціально-економічних процесів, що відбуваються зараз в Україні, в зв'язку з формуванням тут засад ринкової економіки. Основну увагу при цьому необхідно зосередити на повій соціально-економічнііі ситуації, яка склалася в українському суспільстві і нл тих змінах, які вона обумовила в усіх його сферах (перш за все в економічній, соціачі.нііі і соціально-психологічній). Це допоможе зрозуміти, що оснопііими причинами, які стримують економічну перебудову в Украні і є - 1) цо-псріпс, розрив між економічною і соціальною політикою, 2) по-друге, економічні реформи поки що ні методологічно, пі практично не орієнтовані на соціально-психологічну реакцію населення; 3) по-третє, економічна думка все ще знаходиться в межах речових, топарно-вартісцих категорій, залишаючи осторонь поведінкові механізми діяльності людей - головних діячів економічних відносин; 4) по-четверте, економічна практика в результаті носить відчужений від особистості характер. Така недостатня увага до соціальних факторів та соціальних наслідків економічної реформи підвищує значення економічної соціології в українському суспільстві. Ця нова міждисциплінарна галузь має стати методологічною основою для надання економічній політиці соціального характеру більш гуманного вигляду.

Контрольні запитання

1. Яка головна задача економічної соціології як науки?

2. Які функції економічної соціології Вам відомі?

3. Що є об'єктом і предметом дослідження соціології економічного

життя?

4. Що є характерною особливістю економічної соціології?

5. Які методи соціальної інтеграції Вам відомі?

Реферати

1. Суб'єкти економічних відносин та їх вплив на розвиток суспільства.

2. Поведінка суб'єктів економічних відносин як вирішальний фактор

економіки.

3. Види соціально-економічної поведінки та їх роль у сучасній

економіці.

4. Соціально-економічні процеси у Сучасної України в період

формування ринкової економіки.

5. Економічні реформи в Україні та їх вплив на соціальну психологію

населення.

Рекомендована література

1. Дорин Л.В. Зкономическая социология. Уч.пособие. Минск. - 1997.

2. Основи зкономической теории. Уч.пособие. Минск. - 1997.

3. Зкономическая история зарубежньїх стран. Уч.пособие. - 1999.

4. Практична психологія в економіці і бізнесі. Ю.М.Шволеб, О.В.

Дончева.-К., 1998.

5. Соціологія. За ред. В.Городнянка. - К., Академія. - 1999.