Тема 6. Особистість у системі соціальних зв'язків

Мета: усвідомлення місця та ролі окремої людини в суспільстві, впливу на неї суспільства, зворотного впливу особистості на хід суспільного розвитку.

Ключові поняття: особистість, соціальне середовище, соціальний статус, набутий статус, приписаний статус, інтегральний статус, соціальна роль, ролевий набір, соціалізація, виховання, соціальна адаптація, соціальні настанови, соціальні цінності, сукупний соціальний ідеал, соціальні відносини, соціальна поведінка, поведінка, що відхиляється, соціальнпіі тип особистості.

План

1. Суть поняття "особистість".

2. Особистість як суб'єкт суспільних відносин.

3. Соціалізація особистості.

Соціологія особистості - галузь соціології, яка вивчає особистість як об'єкт і суб'єкт соціальних відносин через призму суспільно-історичного прогресу ціннісних суспільних систем, взаємозв'язків особи і соціальних спільнот.

У сучасному суспільстві предметом соціології особистості (; два взаємозалежні напрями пізнання: соціальна сутність людини та закони становлення і змін особистості у процесі житія.

Соціальна сутність - відображає антологічний аспект (принцип буггя). Другий напрям - відображає гносеологічний аспект (вчення про пізнання).

Світова соціологія особистості своїм об'єктом вважає проблеми всеосяжної природи людського буття, притаманні людині зиильні риси у межах функціонування груп, колективів, соціальних спільної, стісцифі'їні особливості виробничої, наукової, культурної та інших виді» діяльності, а також окремі ознаки становлення і змін.

Об'єкти соціології особистості розкривають проблеми пізнання її сутності на чотирьох рівнях - І - універсальному, II - особливому, III -загальному, та IV - окремому.

Завдання сучасної соціології особистості.

До найактуальніших завдань сучасної соціології особистості належать: -дослідження процесів світогляду та світосіїрийпятгя; - сфера свідомої та підсвідомої діяльності; - механізми нормотворения та моїнп.щія діяльносіі; -засоби виховання та самовиховання; методи управління та с;)моуіір;інліиня. Па основі цих завдань соціологія особистості виконує функції:

Функції соціології особистості

Світоглядну, пізнавальну, управлінську, виховну, педагогічну, дослідницьку, інформаційну, просвітницьку, ідеологічну, політичну та баї аіо інших.

Безумовно, проблема особистості е особливо актуальною. Всі функції що вона виконує, дають можливість затверджувати - розуміння сутності особистості є одне з найскладніших питань сучасності.

Тому не випадково, підходи в різні епохи були своєрідними.

Так представники античної філософії наголошували на єдності людини і світу ототожнюючи при цьому всесвітньокосмічну субстанцію і розум.

У вчені Палтона людина тлумачиться як комбінація двох суперечливих складових частин - душі й тіла.

Арістотель навпаки, стверджував про взаємозалежність душі й тіла.

В епоху Відродження пропонувалося нове бачення людини (П.Мірандола, Дж.Бруно, Р.Декарт). Це погляд про існування двох протилежних субстанцій - мислячої та протяжної.

Тобто, тіло як машина - що має спільну природу в людині і тварині, душу, яку ототожнювали із свідомістю.

(Субстанція - єдина першооснова, сутність всіх речей і явищ).

За нових часів та сучасності, основні концепції особистості існують у вченнях (І.Канта, Г.В.Ф.Гегеля, О.Ніцше, З.Фрейда, К.Юнга, Є.Фромма) у трьох основних аспектах:

1. Як ціле, висновок, або єдність окремих ідей, цілей, мотивів, установок.

2. Як утворення, що гарантує істоті адаптацію і виживання.

3. Як унікальне, неповторне в природі та соціальному бутті.

Ця точка зору була присутня вченим психологічного спрямування, тому що вони затверджували, що пріоритетна роль у пізнанні особистості належить психології.

В сучасні часи погляд на сутність особистості з точки зору соціальних реалій здійснюється через онтологічний та гносеологічний аспект.

Онтологічний - відповідає на питання, що відрізняє особистість від інших об'єктів соціального буття (тобто, сучасна людина виступає як якісно новий ступінь розвитку природи), який може суттєво поліпшити, або погіршити уявлення про людину.'^.

Він (онтологічний) аспект у даному випадку відображається через поняття індивід, індивідуальність особи, особистість.

Гносеологічний аспект - він розглядає людину як соціальний суб'єкт, який перебуває у різних фазах, на різних етапах, стадіях та рівнях становлення і змін (дитинство, юність, зрілість, старість).

Таким чином, різні аспекти діють нам можливість зрозуміти, що особистість одночасно є і ціле, і частина цілого, виступає носієм добра, прогресу, й може бути жорстокою, злочинною.

Структура особистості

Треба сказати, що до XX століття на монополію у пізнанні структури особистості претендувала психологія. Розглянемо погляди вчених стосовно . цієї проблеми:

Теодюль Ребо - структура особистості охоплює багато в чому залежні від будови тіла прагнення, бажання і почуття людини.

Альфред Біне - головні елементи особистості є пам'ять і характер.

Вільгельм Вундт - перший рівень структури особистості і відчуття, другий - почуття та емоції, третій - зв'язок між волею та усвідомленням власного "Я"

Джеймс Вільям - виділяє органічний, соціальний і духовний рівні структури особистості:

1 рівень динамічної структури - визначає прагнення фізичної частини особистості;

2 рівень соціальної структури - діяльність суспільне залежної людини;

3 рівень духовної структури - ступінь розвитку етичних та інтелектуальних устремлінь.

За радянських часів найпомітніші дослідження цієї проблеми представленні в працях Л.Виготського, С.Рубінштейна, І.Палія, О.Лсонтьева, А.Ковальова.

С.Рубінштейн - головними компонентами при аналізі структури особистості є:

• на першому рівні - спрямованість, установки, інтереси і потреби;

• на другому - здібності;

• на третьому - темперамент і характер. В.М'ясищев - він виділяє такі елементи структури особистості:

• домінантні відносини (для чого людина живе);

• динаміку реакції (темперамент);

• психологічний рівень особи (чого досягне людина);

• загальну структуру (цілісність особистості).

Є ще достатньо інших підходів - К.Платонова, Б.Ананьсва, І.Палія. Висновок: - особистість є і не є сама собою, тобто її структура дає змогу відчувати, мислити (отець, син. Друг, чоловік, керівник, громадянин, знайомий).

2) Структура особистості залежить (формування її) від множини факторів - суспільства, соціального середовища, віку, культури, характеру, стану і т.д.

Механізми регуляції життєдіяльності людини

Ми вже затверджували, що головним елементом, який впливає на людину є соціалізація.

Одною з її форм є адаптація.

Адаптація - пристосування індивіда до умов існування різних соціальних структур і спільнот, внаслідок чого він набуває існуючи в них норми, цінності та ідеали.

Згідно з цим, існує і установка визначення механізмів регуляції діяльності особистості різного рівня. Цс прозивається "диспозиція", тобто умови, що передають характер дії різних соціальних спільнот. Вони -диспозиції поділяються на вищи, середні та нижчі.

Вищий тип соціальної диспозиції до нього відносять: теоретичні концепції, форми наукових парадигм, дослідницькі підходи, які на рівні буденної свідомості виступають як найбільш загальні погляди на життя.

Диспозиції середнього типу: диференціють сприйняття і реакцію особистості на різні групи та сукупності об'єктів і явищ соціальної дійсності (тобто професійно, науково, культурно, економічно чи історично спрямовані).

Диспозиції нижчого типу: забезпечують операційний характер життєдіяльності (виявляється у формі спеціалізації дій).

Регулятором життєдіяльності людини виступають соціальні норми (правило - можливе-неможливе, добре-осудливе).

З рахунком того, що кожна особистість є універсальною самокерованою соціальною системою, то принципи життєдіяльності повинні відповідати законам управління соціальними процесами.

До такого закону належить закон роздвоєння єдиного. Мова іде про те, що кожна особистість діалектичне поєднує в собі фізичні та духовні, раціональні й чуттєво-емоційні компоненти забезпечення життєдіяльності.

Рівні життєдіяльності індивіда мають свою форму і соціальний зміст, що впливає на розвиток особистості з точки зору її організаційних можливостей, професійної підготовки, формування стиля мислення, дій як окремої особистості, так і соціальних спільнот.

Висновок: таким чином, в умовах будівництва нової України на рубежі П і III тисячоліть є необхідність визначення змісту соціального ідеалу держави з урахуванням ментальності різних верств населення, які складають особистості.

Контрольні запитання

1. Що становить предмет соціології особистості?

2. Як на Вашу думку слід розрізняти поняття "особистість" й "людина"?

3. Які складові визначають структуру особистості?

4. Які фактори сприяють соціалізації особистості?

5. Як Ви розумієте поняття соціальна диспозиція особистості?

Реферати

1. Особистість - головний елемент існування суспільства.

2. Структура особистості та моделі її розвитку.

3. Особливості формування еліти України в сучасних умовах.

4. Соціологія особистості у поглядах А.Біне, Т.Рибо, С.Рубінпітеина.

5. Вплив особистості на розвиток сучасного суспільства.

Рекомендована література

1. Соціологія. Навч.посібник. - К., Академія. 1999.

2. Піча В. Соціологія: Курс лекцій - К.: 2000.

3. Семслзер Н. Социология - М.: Фенікс. 1996.

4. Іонія Л.Г. Соціологія культури. ІІавч.посібник. - М.: 1999.

5. Соціологія. За ред. Городияненка В. - Навч.посібник. - К., 2000.